вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" березня 2020 р. Справа№ 910/11210/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/11210/19 (суддя Босий В.П., м. Київ, повний текст рішення складено 06.11.2019)
за позовом Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна", м. Київ
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
про стягнення 171 559,68 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст позовних вимог
16.08.2019 Дочірнє підприємство "Автомаз-Україна" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач/скаржник) про стягнення 171 559,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого на підставі договору купівлі-продажу № ЦРЕКМ/В-18283 від 25.10.2019 товару, у зв'язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 111 267,37 грн, 3% річних у розмірі 18 760,92 грн та інфляційних у розмірі 41 531,39 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/11210/19 (суддя Босий В.П., м. Київ, повний текст рішення складено 06.11.2019) позов задоволено частково.
Стягнуто з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" пеню у розмірі 110 454,63 грн, 3% річних у розмірі 18 625,46 грн, інфляційні у розмірі 41 478,57 грн та судовий збір у розмірі 2 558, 38 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення прийнято з посиланням на ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526, 530, 546, 549, 610-611, 625, 712 Цивільного кодексу України та мотивоване тим, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а відтак, наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Разом з тим, позивачем не враховано той факт, що період розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат має починатися з 02.02.2019, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, що місцевим господарським судом не враховано, що філія "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" є відокремленим підрозділом акціонерного товариства «Укрзалізниця», який не має статусу юридичної особи та здійснює фінансово-господарську діяльність відповідно до затвердженого акціонерним товариством «Укрзалізниця» фінансового плану філії.
Також зазначає, що поставка автомобільної техніки є стратегічно важливою для забезпечення безперебійної роботи всього залізничного транспорту. Стягнення такої значної суми коштів із акціонерного товариства «Укрзалізниця» може потягнути за собою значні збитки, що безпосередньо відобразиться на залізничній галузі України.
Вказує і на те, що позивачем не надано жодних доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди унаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
28.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" надійшов відзив вих. № 20 від 24.01.2020 на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що скаржником не надано жодного доказу, яким би підтверджувалась неналежне фінансування або тяжкий майновий стан. Крім того, відповідачем не було викладено своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019 апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 910/11210/19 апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/11210/19 залишено без руху.
27.12.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, згідно якої останній просить поновити строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/11210/19.
У відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 910/11210/19 задоволено клопотання акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/11210/19; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11210/19; розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/11210/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи 25.10.2018 між Філією "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" ПАТ "Українська залізниця" (замовник) та Дочірнім підприємством "Автомаз-Україна" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № ЦРЕКМ/В-18283 (надалі - Договір), (а.с. 11-13).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації (Додаток № 1 до Договору № ЦРЕКМ/В-18283 від 25.10.2018), яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (а.с. 14).
Поставка продукції проводиться протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе змовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Продукція постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Матеріальні втрати, що виникли в при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на постачальника. Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника (п. 5.2 Договору).
Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію по даному договору проводиться замовником протягом 20 банківських днів після дати поставки продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на продукцію, обумовлену згідно з п. 5.2 та при наявності, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України податкової накладної в системі M.E.DOCIS, не пізніше 14 календарних днів.
Відтак, у справі спір виник у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 111 267,37 грн, 3% річних у розмірі 18 760,92 грн та інфляційних у розмірі 41 531,39 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.
Так, договір купівлі-продажу № ЦРЕКМ/В-18283 від 25.10.2018 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, відтак згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 648 071,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ЦБ9-000144 від 03.01.2019 (а.с. 17), рахунком-фактурою № ЦБ9-000019 від 03.01.2019 (а.с. 16), приймально-здавальним актом від 03.01.2019 (а.с. 18) та довіреністю № 2052 від 28.12.2018 (а.с. 19).
За такою поставкою позивачем оформлена та зареєстрована у відповідності до вимог чинного законодавства України податкова накладна (а.с. 21).
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 15.05.2019 та 25.07.2019 відповідачем сплачено по 824 035,50 грн за поставлений на підставі Договору товар, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с. 31 -32).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.1 Договору відповідач мав оплатити поставлений за Договором товар до 01.02.2019, тобто відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.
Приписами статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Так, матеріалами справи підтверджується несвоєчасна оплата відповідачем за переданий позивачем на підставі Договору товар. Вказаний факт прострочення виконання зобов'язання відповідачем не спростовано.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, відтак наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 9.6 Договору у разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. При розрахунку пені постачальник враховує умови п. 6.5 даного договору, якщо випадки несвоєчасного постачання продукції мали місце.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Так, позивачем було заявлено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська залізниця" пені у розмірі 111 267,37 грн, 3% річних у розмірі 18 760,92 грн та інфляційних у розмірі 41 531,39 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.02.2019 до 24.07.2019.
Разом з тим, позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідач мав оплатити поставлений на підставі Договору товару до 31.01.2019, однак судом встановлено про закінчення такого строку 01.02.2019, у зв'язку з чим період розрахунку пені, 3% річних та інфляційних має починатись з 02.02.2019.
Таким чином, суд першої інстанції, належним чином оцінивши всі доводи сторін у даній справі прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" пені у розмірі 110 454,63 грн, 3% річних у розмірі 18 625,46 грн та інфляційних у розмірі 41 478,57 грн.
Разом з тим, скаржником не наведено обставин, відповідно до яких, чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, а також не надано жодних доказів на підтвердження неналежного фінансування або його тяжкий майновий стан.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржником не доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони позивача.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/11210/19 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/11210/19 залишити без змін.
3. Справу № 910/11210/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко