вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" березня 2020 р. Справа№ 910/9146/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Коротун О.М.
Гаврилюка О.М.
За участю секретаря судового засідання Прохорової Г.С.
Представників сторін:
від позивача Бондар І.М.
від відповідача Філатова Т.М., ордер серія АА №1017297 від 29.01.2020
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 20.11.2019
у справі № 910/9146/19 (суддя Баранов Д.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна"
про стягнення 435 624,03 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" (далі - відповідач) про стягнення 435 624,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки № bsmu17 від 15.03.2019 позивачем було перераховано відповідачу кошти в розмірі 1 535 650,00 грн.
Позивач вказує, що відповідач здійснив поставку замовленого товару лише на 1 139 670, 00 грн, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму за непоставлений ним товар у розмірі 395 980,00 грн.
Крім того, позивачем на існуючу суму заборгованості та за неналежне виконання умов договору було здійснено нарахування пені в розмірі 46,65 грн. та штраф - 39 598,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/9146/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" заборгованість у розмірі 395 980,00 грн, пеню у розмірі 46,65 грн, штраф у розмірі 39 598,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 534,67 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем було порушено строки виконання своїх зобов'язань у частині поставки попередньо оплаченого покупцем товару, за таких обставин вимоги позивача щодо стягнення пені та штрафу є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/9146/19 у повному обсязі та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене при неправильному встановленні дійсних обставин (фактів) та при неправильній оцінці наданих сторонами доказів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/9146/19 залишено без руху, встановлено скаржнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків (не надано докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/9146/19, призначено справу до розгляду на 03.03.2020.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020, у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9146/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 прийнято справу № 910/9146/19 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.
Позиції учасників справи
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, просила апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/9146/19 в повному обсязі та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/9146/19 - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
15.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (далі - покупець) укладено договір поставки № bsmu 17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець оплатити та прийняти на умовах, обумовлених у цьому договорі товар в асортименті за групами товарів, зазначених у протоколі узгодження договірних цін до цього договору.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. умов договору загальна ціна цього договору складається із суми вартості всіх поставок товару здійснених відповідно до цього договору та розраховується шляхом складання сум, зазначених у видаткових накладних на всі поставки товару протягом строку дії цього договору. Ціни на товари визначаються виходячи з ринкової ціни на момент підписання цього договору, є фіксованими і підлягають зміні в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з протоколами узгодження договірних цін № 1 від 15.03.2019 та № 2 від 11.04.2019 до договору № bsmu 17 сторони домовилися, що ціни на групу товарів визначаються виходячи з ринкової ціни на момент підписання цього договору та визначена на умовах доставки DDP на залізничну станцію Житомир (345606) і складають: одна тонна портландцементу ПЦ 500 Д0 навал - 1 675,00 грн (ціна без ПДВ), 2 010,00 грн (ціна з ПДВ).
Умови оплати згідно з вказаними протоколами: покупець оплачує передплату за товар у розмірі 100% вартості замовленої партії.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що замовлення та поставка товару здійснюється на умовах 100 % передплати, якщо інший порядок оплати не вказаний в додатках до цього договору. За цим договором покупець оплачує продукцію наступним чином: протягом одного робочого дня з дати отримання заявки від покупця, постачальник виставляє покупцю рахунок на товар за кожною заявкою окремо. Передплата товару здійснюється до фактичного відвантаження товару на адресу покупця та/або визначеного покупцем вантажоотримувача. У випадку, якщо постачальник поставив товар до отримання передплати за нього, терміном оплати товару вважається наступний робочий день з дати поставки. Сторони вправі письмово погодити у додатках до договору, протоколах узгодження договірних цін тощо інші умови оплати.
Відповідно до п. 5.1. договору строки поставки, кількість товару, вказуються в заявці покупця за формою додатка № 2 до цього договору. Покупець подає заявку не менш ніж за 7 (сім)робочих днів до запланованої покупцем дати поставки. постачальник зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів узгодити заявку та надати рахунок-фактуру на попередню оплату або відмовити покупцю в поставці товару за відповідною заявкою. Сторони домовилися, що листування між сторонами (в тому числі і відправлення заявок) може здійснюватися за допомогою електронної пошти (з адрес, вказаних у реквізитах сторін).
Протоколами узгодження договірних цін № 1 від 15.03.2019 та № 2 від 11.04.2019 встановлено, що поставка товару здійснюється залізницею, до правовідносин сторін застосовуються п. 5.2. договору, згідно умов якого покупець зобов'язується не пізніше ніж до 10 числа місяця, що передує поставці надати постачальнику план відвантажень на відповідний календарний місяць.
Неподання постачальнику покупцем плану зазначеного пунктом 5.2. чинного договору або невідповідність даних у заявці покупця до даних поданого плану зазначеного в пункті 5.2 цього договору знімає з постачальника будь-яку відповідальність за несвоєчасну поставку товару
Пунктом 7.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
У разі порушення постачальником строків поставки попередньо оплаченого покупцем товару, на вимогу покупця, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від вартості непоставленого в строк (згідно з заявкою покупця) товару за кожен день прострочення (п. 7.2. договору).
Відповідно до 7.5. договору у разі порушення постачальником строків виконання своїх зобов'язань по термінам поставки більш ніж на 5 робочих днів, постачальник, на вимогу покупця, зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі 10% простроченої до оплати суми.
Пунктом 11.8. договору встановлено, що термін дії договору - з моменту підписання обома сторонами до 31 грудня 2019 року, а по невиконаним зобов'язанням - до моменту їх фактичного виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов договору № bsmu 17 від 15.03.2019 ним у березні-квітні 2019 було перераховано відповідачу 1 535 650,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2028 від 20.03.2018, № 9537 від 17.04.2019 та № 2098 від 17.04.2019.
Натомість, відповідач здійснив поставку замовленого товару на загальну суму 1 139 670,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 86 від 27.04.2019 та № 56 від 29.03.2019.
З урахуванням наведених обставин, позивач стверджує, що на момент звернення до суду відповідач має заборгованість за непоставлений товар у сумі 395 980,00 грн. У зв'язку із цим позивачем на існуючу суму заборгованості та за неналежне виконання умов договору було здійснено нарахування пені в розмірі 46,65 грн. та штраф у розмірі 39 598,00 грн.
Відповідач не визнає заборгованість, вказуючи, що прострочення відповідача з поставки товару не наступило, оскільки позивач не вчинив дії, встановлені договором, а саме: у порушення пп. 5.2.2. п. 5.2. договору, покупець (позивач) з моменту укладення договору від 15.03.2019 № bsmu 17 до теперішнього часу не надавав постачальнику будь якого плану відвантажень товару на відповідний календарний місяць.
У зв'язку з чим, відповідач зазначає, що за відсутності прострочення відповідача з поставки товару, висування позивачем вимоги про повернення передплати за товар є передчасним та безпідставним і такі вимоги не можуть бути задоволені судом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2).
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Умовами Договору поставки №bsmu 17 від 15.03.2019 встановлений порядок здійснення позивачем (покупцем) оплати за товар, який повинен бути поставлений відповідачем (продавцем) - 100% попередня оплата.
Як свідчать матеріали справи, позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано 1 535 650,00 грн, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 2028 від 20.03.2018 на суму 562 800,00 грн (призначення платежу - оплата за цемент по договору №17 від 15.03.2019, згідно з рахунком №19.03.2019), № 9537 від 17.04.2019 на суму 334 850,00 грн (призначення платежу - оплата за цемент згідно з рахунком №124 від 11.04.2019), № 2098 від 17.04.2019 на суму 238 000,00 грн. (призначення платежу - оплата за цемент згідно з рахунком №124 від 11.04.2019) та № 2101 від 23.04.2019 на суму 400 000, 00 грн (призначення платежу - оплата за цемент згідно з рахунком №124 від 11.04.2019).
Згідно з частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У п. 5.1. договору сторони погодили, що строки поставки, кількість товару, вказуються в заявці покупця за формою додатка № 2 до цього договору. Покупець подає заявку не менш ніж за 7 (сім) робочих днів до запланованої покупцем дати поставки. постачальник зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів узгодити заявку та надати рахунок-фактуру на попередню оплату або відмовити покупцю в поставці товару за відповідною заявкою. Сторони домовилися, що листування між сторонами (в тому числі і відправлення заявок) може здійснюватися за допомогою електронної пошти (з адрес, вказаних у реквізитах сторін).
Як зазначено у додатку № 1 до договору поставки "Протокол узгодження договірних цін № 1 на товари групи "Портландцемент" від 15.03.2019, сторони домовились про поставку портландцементу ПЦ 500 Д0 (навал) за ціною 2010, 00 грн з ПДВ/1 т, умови доставки DDP на залізничну станцію Житомир (код 345606) на умовах 100% передоплати.
Згідно з додатком № 3 до договору поставки "Протокол узгодження договірних цін № 2 на товари групи "Портландцемент" від 11.04.2019, сторони домовились про поставку портландцементу ПЦ 500 Д0 (навал) за ціною 2 010, 00 грн з ПДВ/1 т, умови доставки DDP на залізничну станцію Житомир (код 345606) на умовах 100% передоплати.
Матеріалами справи підтверджується, що покупцем на адресу постачальника були направлені три заявки, зокрема: № 1 дата заявки 20.03.2019, поставка портландцементу ПЦ 500 Д0 навал, заявлено 4 (чотири) вагони відвантажувати 4 разом однією датою, орієнтовна дата поставки 27.03.2019, № 2 дата заявки 17.04.2019, поставка портландцементу ПЦ 500 Д0 навал, заявлено 4 (чотири) вагони відвантажувати 4 разом однією датою, орієнтовна дата поставки 19.04.2019; № 3 дата заявки 28.05.2019, поставка портландцементу ПЦ 500 Д0 навал, заявлено 3 (три) вагони відвантажувати 3 разом однією датою, орієнтовна дата поставки 28.05.2019.
У п. 3.4 договору сторони погодили, що виставлений постачальником рахунок-фактура з посиланням на номер заявки покупця, який визначає асортимент, кількість, одиниці виміру товару та суму оплати - є погодженим замовленням покупця.
Відповідачем надано до матеріалів справи копії рахунку №66 від 19.03.2019 на суму 572 850,00 грн. та рахунку №124 від 11.04.2019 на суму 2 010 000,00 грн.
У матеріалах справи наявні копії видаткових накладних № 86 від 27.04.2019 на суму 566 820,00 грн (посилання на замовлення покупця №124 від 11.04.2019) та № 56 від 29.03.2019 на суму 572 850,00 грн (посилання на замовлення покупця №66 від 19.03.2019), з яких вбачається, що відповідач здійснив поставку замовленого товару на загальну суму 1 139 670,00 грн.
Тобто, відповідачем поставлено товару на суму 395 980,00 грн менше, ніж повинно було бути поставлено відповідно до здійснених позивачем заявок, виставлених відповідачем рахунків та відповідно здійсненої позивачем оплати.
Матеріалами справи підтверджується, що, з метою врегулювання спору в досудовому порядку, 18.06.2019 позивачем на адресу відповідача був надісланий лист за № 826 з проханням надати інформацію стосовно дати поставки товару та вимогою про повернення сплаченого авансового платежу у випадку неможливості відвантаження замовленого товару.
Крім того, 19.06.2019 позивачем на адресу відповідача був надісланий лист-вимога за № 830 з проханням повернути сплачений позивачем авансовий платіж у сумі 395 980,00 грн, у зв'язку з порушенням строків поставки.
26.06.2019 від відповідача на електронну адресу позивача надійшов лист за № 26-06/19 в якому відповідач повідомив про неможливість виконання взятих зобов'язань з поставки цементу та було запропоновано в рахунок отриманого авансу розглянути варіант поставки гранітного щебеню.
27.06.2019 позивач листом № 855 повідомив відповідача про відмову отримувати гранітний щебінь у рахунок замовленого товару (зважаючи на порушення строків поставки відповідачем товару позивач змушений був замовити товар у іншого постачальника з метою недопущення простою виробництва та зриву графіків поставки готової продукції покупцям) та вимагав повернення сплаченого авансового внеску. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Доводи відповідача про те, що прострочення поставки товару на підставі заявки від 11.04.2019 не відбулось, оскільки без визначення дати поставки і без надання позивачем відповідачу плану відвантажень, відповідач не міг здійснити поставку, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Строк поставки товару встановлюється позивачем (покупцем) у заявках, за результатами розгляду яких відповідач (постачальник) приймає рішення про узгодження відповідної заявки (шляхом виставлення відповідного рахунку на оплату) або рішення про відмову у поставці за відповідною заявкою (п. 5.1 договору).
Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від погодження наданих позивачем заявок на поставку товару, у тому числі в частині найменування товару, його обсягу, кількості та строку поставки.
Стосовно посилання відповідача на умови розділу 5 договору, колегія суддів зазначає, що умовами п. 5.2. договору сторонами визначено особливості поставки товару залізничним транспортом.
Згідно пп. 5.2.1. договору покупець зобов'язується не пізніше ніж до 10 числа місяця, що передує поставці, надати постачальнику план відвантажень на відповідний календарний місяць.
Відповідно пп. 5.2.2. договору неподання постачальнику покупцем плану, зазначеного у п. 5.2. договору, знімає з постачальника будь яку відповідальність за не своєчасну поставку товару.
Враховуючи обставини даного спору та враховуючи поведінку відповідача, який займає взаємовиключні правові позиції щодо отриманих ним грошових коштів у розмірі 1 554 887,30 грн, колегія суддів вважає правомірним застосування при вирішенні даного спору принципу contra proferentem (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Згідно з ст. 13 Цивільного кодексу України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Наведеної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема у постанові від 15 травня 2019 року у справі №917/803/18.
Як свідчать матеріали справи, дві з трьох попередніх поставок за трьома заявками позивача було здійснено відповідачем (постачальником) без погодження сторонами плану відвантажень на відповідний календарний місяць.
Крім того, у листі за № 26-06/19, відповідачем повідомлялося про неможливість виконання взятих зобов'язань з поставки цементу, виключно у зв'язку з прийняттям рішення міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про прийняття антидемпінгового мита (57,03%) щодо імпорту в Україну портландцементу з Білорусії, та було запропоновано в рахунок отриманого авансу розглянути варіант поставки гранітного щебеню, а не з причин неподання позивачем плану відвантажень товару на відповідний календарний місяць.
Тобто, невиконання відповідачем зобов'язань у частині поставки позивачу у визначений в заявці № 3 строк товару було обумовлено не відсутністю плану відвантажень товару на відповідний календарний місяць, а виключно - відсутністю такого товару як портландцемент ПЦ 500 Д0.
Водночас, на підтвердження своєї позиції в суді відповідач посилається на зовсім інші обставини (підстави) для відмови у позові - неподання позивачем планів відвантажень.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що вказані дії відповідача свідчать, що він діє недобросовісно та з порушенням меж здійснення цивільних прав, встановлених ст. 13 Цивільного кодексу України, що не відповідає ані конституційним принципам, ані загальним принципам права, встановленим ст. 3 ЦК України.
Враховуючи обставини даного спору та поведінку відповідача, який займає суперечливі правові позиції щодо обставин невиконання ним обов'язку з поставки товару позивачу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач діяв недобросовісно, посилаючись на порушення позивачем пп. 5.2.2. п. 5.2. договору щодо ненадання постачальнику будь-якого плану відвантажень товару на відповідний календарний місяць, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.
Отже, враховуючи договірні відносини, що виникли між сторонами, відповідач зобов'язаний був поставити покупцю товар у строк вказаний в заявці № 3 тобто, 25.05.2019, натомість, у порушення договірних зобов'язань товар - портландцемент ПЦ 500 Д0 на суму 395 980, 00 грн постачальником поставлений не був.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що сторонами підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки взаєморозрахунків станом за період: 01.01.2019 - 19.06.2019 відповідно до якого за відповідачем значиться заборгованість станом на 19.06.2019 на користь позивача у розмірі 395 980, 00 грн.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з листом-вимогою № 855 від 27.06.2019 у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України про перерахування протягом трьох днів на його рахунок авансового платежу в сумі 395 980,00 грн, та повідомив, що у разі несплати заборгованості у визначений строк буде змушений вжити заходів по примусовому стягненню боргу в судовому порядку з нарахуванням відповідної суми штрафних санкцій.
Натомість, доказів виконання вказаної вимоги, окрім підписання акту звірки взаєморозрахунків станом за період: 01.01.2019 - 19.06.2019 відповідно до якого за відповідачем значиться заборгованість станом на 19.06.2019 у розмірі 395 980, 00 грн, матеріали справи не містять.
Згідно з положеннями ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до приписів ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Колегією суддів було встановлено, що відповідачем не було здійснено поставки товару на суму 395 980, 00 грн та відповідно на вимогу позивача не здійснено повернення авансового платежу в означуваній сумі, отже відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині строків здійснення поставки. Відтак, вимога позивача про повернення авансового платежу в розмірі 395 980,00 грн з підстав визначених ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 46,65 грн. та штрафа в розмірі 39 598, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Відповідно до п. 7.2. договору, у разі порушення постачальником строків поставки попередньо оплаченого покупцем товару, на вимогу покупця, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від вартості непоставленого в строк (згідно з заявкою покупця) товару за кожен день прострочення (п. 7.2. договору).
Згідно п. 7.5. договору у разі порушення постачальником строків виконання своїх зобов'язань по термінам поставки більш ніж на 5 робочих днів, постачальник, на вимогу покупця, зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі 10% простроченої до оплати суми.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем було порушено строки виконання своїх зобов'язань у частині поставки попередньо оплаченого покупцем товару, то за таких обставин вимоги позивача щодо стягнення пені та штрафу є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу за період з 30.05.2019 по 10.07.2019, колегія суддів вважає його вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 46,65 грн та штрафа в розмірі 39 598, 00 грн підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 395 980,00 грн, пеня у розмірі 46,65 грн, штраф у розмірі 39 598,00 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду відповідають встановленим обставинам справи, рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/9146/19 є законним і обґрунтованим.
Інших доводів та доказів, які б могли бути підставою для скасування судового рішення у даній справі апелянтом не наведено.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/9146/19 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Враховуючи наведене, судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/9146/19 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/9146/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повне судове рішення складене 16.03.2020 у зв'язку із перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Коротун
О.М. Гаврилюк