ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/989/19
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Головея В.М.
Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біола»
на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.01.2020 проголошене суддею Закуріним М.К., в м. Херсоні
у справі № 923/989/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біола»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синєвир»
про стягнення 21 327,43 грн.
В листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біола» (далі - ТОВ, позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синєвир» (далі - ТОВ, відповідач) про стягнення збитків у розмірі 21 327,43 грн..
Позов обґрунтований тим, що на виконання умов договору №482/17 від 06.04.2017 водієм було прийнято до перевезення вантаж - напої ТМ «Біола», вантаж повинно було бути доставлено вантажоодержувачам - ТОВ «Борол ЛТД» та ТОВ «Лого-Транс». В результаті потрапляння водія у ДТП, в порушення умов договору, ванатжоодержувачу не було доставлено вантаж, частково у кількості 7 392 плашок не пошкоджений вантаж повернуто, частково у кількості 3 111 пляшок пошкоджено та повернуто вантажовідправнику - ПрАТ «Орлан», частково у кількості 729 пляшок вантажу втрачено. Вартість втраченого вантажу складає 7 389,85 грн., вартість пошкодженого вантажу складає 33 222,35 грн. Перевізнику було пред'явлено замовником претензію про сплату вартості втраченого вантажу загальною вартістю 40 612,20 грн., у відповідь перевізник частково визнав вимоги замовника в розмірі 7 389,85 грн. та відхилив вимоги про оплату вартості пошкодженого вантажу. В подальшому замовником було направлено лист, в якому приведено розрахунок вартості переупаковки часини пошкодженого вантажу та здійснено виклик представника перевізника по місцезнаходженню пошкодженого вантажу. Відповіді від перевізника не отримано.
Також позивач зазначив, що 08.07.2019 між ним та ПрАТ «Орлан» укладено договір про перепакування/приведення продукції замовника до товарного виду після ДТП. Відповідно до зазначеного договору вантаж із пошкодженою упаковкою у кількості 3 011 пляшок, було перепаковано. Вартість перепакування пошкодженого вантажу склала 12 828,18 грн. Вартість вантажу у кількості 100 пляшок, товарний вид якого не можливо відновити через його значні пошкодження, а відповідно не може бути використано за прямим призначенням, складає 1 109,40 грн.
Станом на 13.11.2019 спір між сторонами не врегульовано, перевізником не відшкодовано замовнику завданні збитки.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.01.2020 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 7 389,85 грн. збитків та 665,63 грн. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині позову у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що товарно-транспортні накладні підтверджують наявність відповідного перевезення вантажу. Відповідачем допущено втрату вантажу на суму 7 389,85 грн., оскільки самостійно підтверджено цей факт у складеному Акті від 02.04.2019, хоча і підписаному односторонньо, а також не висловлено заперечень відносно цієї суми. Суми, на які зменшилась вартість вантажу, пошкодженого при перевезенні, не підтверджені відповідними доказами, а саме актами про виникнення обставин майнової відповідальності та експертизи, у зв'язку з чим Позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідних сум збитків. Здійснені Позивачем витрати на перепакування продукції у сумі 12 828,18 грн., а також вартість пошкодженого вантажу, що не підлягає перепакуванню, у сумі 1 109,40 грн. не вказують на зменшення вартості пошкодженого вантажу, оскільки як зазначено вище, такі суми визначаються експертним шляхом за відповідною процедурою, у тому числі за присутності учасників перевезення. Позивачем не доведено як самого факту пошкодження вантажу, так і причинного зв'язку між пошкодженням та зробленими ним витратами на перепакування, а також неможливості такого перепакування відносно іншої продукції. При цьому, Позивачем доведено, що Відповідач допустив порушення правил при транспортуванні вантажів, не виконав умови договору щодо перевезення вантажу в частині його схоронності, а саме допустив його втрату на суму 7 389,85 грн., чим порушив умови договору перевезення, що завдало збитків Позивачу у цій сумі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Торговий Дім «Біола» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, в частині відмови у стягненні збитків в розмірі 13 937,58 грн. та ухвали нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в поновному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права за неповно і не всебічно з'ясованих обставин.
Скаржник зазначає, що позивачем було викладено позовну вимогу щодо стягнення збитків: перепакування пошкодженого товару та відновлення його товарного вигляду на суму 12 828,18 грн., а не на стягнення суми яку зменшилась вартість товару, тому суд першої інстанції надав правову оцінку неіснуючим вимогам позивача.
На думку позивача, судом першої інстанції було порушено положення ст.86 ГПК України, та встановлено що сума збитків 12 828,18 грн. є недоведеною через відсутність актів, хоча обставини виникнення збитків на суму 12 828,18 грн. викладені та підтверджені відповідачем в Акті від 02.04.2019. Отже, суд першої інстанції використовує доказ «Акт від 02.04.2019» для встановлення одних обставин, та повністю ігнорує цей доказ при встановленні інших обставин та надає необґрунтовану та безпідставну правову оцінку щодо збитків на суму 12 828,18 грн.
Крім цього, скаржник вважає, що господарський суд не надав правової оцінки, що відповідач проігнорував виклик позивачем для встановлення розміру збитків при перепакуванні пошкодженого товару. Через такі дії Відповідача, Позивач в односторонньому порядку уклав відповідний договір на перепакування товару на суму 12 828,18 грн.
Також, скаржник зазначає, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення. Збитки завдані позивачу під час перевезення вантажу, у розмірі 12 828,18 грн. (вартість перепакування продукції) підтверджуються договором № 08/07 від 08.03.2019; рахунком № ОР-000324 від 01.10.2019; актом прийому-передачі послуг з перепакування продукції № ОР-000324 від 01.10.2019; платіжним дорученням №110948 від 13.11.2019. Збитки, завдані позивачу під час перевезення вантажу, у розмірі 1 109,40 гривень (вартість пошкодженого вантажу, що не підлягає перепакуванню) підтверджуються доданими до матеріалів справи видатковими накладними.
Таким чином твердження Суду першої інстанції, що Позивачем не доведено причинного зв'язку між пошкодженням та зробленими ним витратами на перепакування, не відповідає дійсності, а Суд повністю проігнорував всі докази та пояснення щодо виникнення збитків у розмірі 12 828,18 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 відкрито апеляційне провадження та визначено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлено ТОВ «Синєвир» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, учасникам справи було створено умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України, відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Так, 27.02.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Синєвир» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останнє зазначає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки відповідач приймає претензію позивача що до компенсації вартості втраченого вантажу в розмірі 7 389,85 грн. Претензії щодо сплати повернутого Замовнику та реалізованого їм в подальшому з отриманням відповідного прибутку вантажу вважаємо безпідставними. На думку відповідача, Замовник мав би відмовитись від прийняття пошкодженого, на його думку, вантажу, передати його Перевізнику та вимагати повної компенсації, згідно вимог договору, однак решта товару була прийнята Замовником назад. Надалі, без присутності представника Перевізника, без проведення відповідної документально підтвердженої експертизи, проведено самостійну оцінку пошкоджень зовнішнього вигляду, укладено договір на перепакування з третьою юридичною особою, буцімто зроблено перепакування та продукція реалізована за ринковою вартістю. При цьому вартість послуг з перепакування з Перевізником не погоджувалась, документально не обґрунтовувалась та викликає сумніви.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2017 ТОВ «Торговий дім «Біола» (Замовник) та ТОВ «Синєвір» (Перевізник) був укладений договір № 482/17 про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, за умовами якого, Перевізник зобов'язується за дорученням Замовника надавати послуги з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом територією України, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані Перевізником послуги (п. 1.1. Договору).
Перевізник зобов'язується, крім іншого, забезпечити цілісність, схоронність заявленого до перевезення вантажу (включаючи транспортну, групову та (або) індивідуальну (споживчу) упаковку та (або) тару з моменту його прийняття і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій особі вантажоодержувача. Нести усі види юридичної відповідальності за цілісність, збереження, схоронність заявленого до перевезення вантажу. Приймати безпосередню участь та у разі необхідності залучати водія в складанні, оформленні актів, що засвідчують факти, які можуть служити підставою для покладення матеріальної відповідальності учасників перевезення (п. п. 3.1.10, 3.1.16, 3.10.20 Договору).
Відповідно до п. 5.2.1. Договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження, цілісність і схоронність переданого для перевезення та доставленого вантажу (включаючи транспортну, групову та (або) індивідуальну (споживчу) упаковку та (або) тару), зовнішнього стану вантажу і його упаковки за товарно-транспортними й супровідними документами від повної чи часткової втрати, нестачі, пошкодження чи псування вантажу при надані послуг за цим договором - у розмірі повної вартості втраченого (знищеного), відсутнього, пошкодженого, зіпсованого вантажу, який відшкодовується Перевізником Замовнику протягом 5 робочих днів з моменту отримання від Замовника відповідної претензії (вимоги).
На виконання умов договору, 30.03.2019 року відповідач в особі ОСОБА_1 водія автомобіля РЕНО державний номер НОМЕР_1 прийняв від позивача вантаж без зауважень до перевезення на загальну суму 110 634,63 грн., загальна кількість пляшок 11 232 штук, які упаковані в 1 749 упаковок, що підтверджується товарно-транспортними накладними №№ 005779 - 005784 (а.с. 23-27).
Також, відповідно до видаткових накладних №№ ТД-005779 - ТД-005784, складених між позивачем на доставку та передачу вантажу ТОВ «Борол ЛТД» та ТОВ «Лого-Транс», вартість вантажу, який підлягав доставці складає 110 634,63 грн., загальна кількість пляшок - 11 232 шт., які упаковані в 1 749 упаковок (а.с. 28-32).
Відповідно до пояснень водія ОСОБА_1 при перевезенні вантажу сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої частина вантажу втрачена, а частина зазнала ушкоджень етикеток.
02.04.2019 представниками ПрАТ «Орлан» Максимчук О.А. та Петренко А.Б. , представником перевізника Куликовим А.М. та водієм автомобіля ОСОБА_1 було складено Акт, з якого вбачається, що при прийманні продукції за товарно-транспортними накладними №№ 005779 - 005784 від 30.03.2019 після дорожньо-транспортної пригоди виявлено, що 7 392 пляшки напоїв придатні, 3 111 пляшок мають пошкодження етикеток, та виявлена нестача 729 пляшок напоїв.
В подальшому позивач пред'явив відповідачу претензію №38 від 09.04.2019 про сплату вартості втраченого та пошкодженого вантажу загальною вартістю 40 612,20 грн. (а.с. 35-37). У відповіді від 07.05.2019 на зазначену претензію, відповідач частково визнав вимоги позивача, а саме: доведеність фактичної шкоди у розмірі вартості втраченого вантажу - 7 389,85 грн. та відхилив вимоги про оплату вартості пошкодженого вантажу через їх безпідставність (а.с. 38).
Позивач направив на адресу відповідача лист № 50 від 22.05.2019, в якому приведено розрахунок вартості переупаковки частини пошкодженого вантажу та здійснено виклик представник відповідача по місцезнаходженню пошкодженого вантажу, однак відповіді від відповідача не отримано.
08.07.2019 між ПрАТ «Орлан» (Виконавць) та ТОВ «Торговий дім «Біола» (Замовник), був укладений договір № 08/07 за умовами якого Виконавець зобов'язався виконати роботи з перепакування, приведення продукції Замовника до товарного вигляду після дорожньо-транспортної пригоди, а Замовник зобов'язався сплатити вартість цих робіт (п. 1.1. Договору).
У відповідності до пункту 3.1. договору його сторонами встановлено, що загальна вартість робіт вказується у додатку № 1 до договору. Вартість перепакування 3 011 пляшок складає 12 828,18 грн. (а.с. 44).
На виконання умов цього договору 01.10.2019 між ПрАТ «Орлан» та ТОВ «Торговий дім «Біола» складений Акт прийому-передачі послуг з перепакування продукції № ОР-000324, відповідно до якого позивачу надані послуги з перепакування на загальну суму 12 828,18 грн., які були оплачені позивачем 13.11.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 110948 (а.с. 47).
За таких обставин, за твердженнями Позивача, йому спричинені збитки на загальну суму 21 327,43 грн., з яких: 7 389,85 грн. вартості втраченого вантажу, 1 109,40 грн. вартості пошкодженого вантажу, 12 828,18 грн. вартості перепакування продукції.
Судова колегія зазначає, що правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом регулюються главою 32 Господарського кодексу України та главою 64 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Згідно з частинами 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.
Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1 Правил).
В разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами. Експертиза проводиться у присутності представників перевізника і замовника; результати експертизи оформляються актом; акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи. Витрати по експертизі (винагорода експерту, вартість його проїзду в належних випадках від місця роботи або проживання до місця видачі вантажу і назад та ін.) оплачуються перевізником або замовником залежно від того, хто проявив ініціативу по виклику експерта; в подальшому витрати по проведенню експертизи відносяться на сторону, яка буде у встановленому порядку визнана винною в недостачі, ушкодженні або зіпсутті вантажу (п.п. 13.6.-13.8 Правил).
У разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, за формою, що наведена в додатку 4 (в редакції станом на час складання акту від 02.04.2019) (п. 15.1. Правил).
Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини(пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія; односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта; у разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку «Особливі відмітки» і засвідчити її підписом. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (п.п. 15.2. -15.4., 15.6. Правил).
Господарським судом вірно зазначено, що у разі наявності недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач повинні складати спільний акт про обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, а також визначати причини i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, та на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача у присутності їх представників повинна проводитися експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами, результати якої оформляються актом, що підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи.
Однак, наданий позивачем в якості підтвердження факту наявності обставин для матеріальної відповідальності відповідача Акт від 02.04.2019 складений лише за участі самого перевізника, тобто Відповідача, без участі вантажовідправника та вантажоодержувача, оскільки ПрАТ «Орлан» не було таким по відношенню до договору перевезення, а тому він у відповідності до п. 15.3. Правил є одностороннім, хоча і підписаним від імені відповідача. Отже, Акт від 02.04.2019 не є допустимим доказом визначення суми, на яку зменшилась вартість вантажу, оскільки діючим законодавством встановлено певну форму та вимоги до документів, які складаються у разі пошкодження вантажу та визначенні суми, на яку зменшилась його вартість.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
У випадку втрати та пошкодження вантажу при виконанні договірних зобов'язань з його перевезення застосовується відповідальність, визначена положеннями статті 314 ГК України та 52 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також статті 225 того ж Кодексу, але можливість застосування цих положень нерозривно пов'язана із доведеністю факту як втрати вантажу, так і зменшення його вартості у випадку пошкодження.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у випаду наявності розбіжностей між учасниками перевезення у визначенні вартості пошкодженого або втраченого вантажу в обов'язковому порядку у присутності їх представників складається акт про виявлені обставини матеріальної відповідальності, а також проводиться експертиза вартості такого вантажу зі складанням відповідного акту, який є документом, що підтверджує завдані збитки. Оскільки, відповідачем не висловлені заперечення щодо вартості втраченого товару на суму 7 389,85 грн., тому проведення експертизи відносно такої вартості не є обов'язковим.
Здійснені позивачем витрати на перепакування продукції у сумі 12 828,18 грн., а також вартість пошкодженого вантажу, що не підлягає перепакуванню, у сумі 1 109,40 грн. не вказують на зменшення вартості пошкодженого вантажу, оскільки як зазначено вище, такі суми визначаються експертним шляхом за відповідною процедурою, у тому числі за присутності учасників перевезення. Водночас, позивачем витрати на перепакування та вартість пошкодженого вантажу, який не підлягає перепакуванню, не ототожнені з сумами, на які зменшилася вартість вантажу, тобто вони ним сприймаються, як окремі збитки, пов'язані з перевезенням. У зв'язку з цим, можливість сприйняття цих сум у якості збитків, спричинених неналежним виконанням договору, за положеннями статті 225 ГК України можлива лише за умови підтвердження належними та допустимими доказами факту наявності обставин, які є підставою для майнової відповідальності, тобто складанням наведених вище актів. Проте, відповідних актів позивачем не надано, а тому не доведено як самого факту пошкодження вантажу, так і причинного зв'язку між пошкодженням та зробленими ним витратами на перепакування, а також неможливості такого перепакування відносно іншої продукції.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що збитки завдані позивачу під час перевезення вантажу, у розмірі 12 828,18 грн. (вартість перепакування продукції) підтверджуються договором № 08/07 від 08.03.2019; рахунком № ОР-000324 від 01.10.2019; актом прийому-передачі послуг з перепакування продукції № ОР-000324 від 01.10.2019; платіжним дорученням №110948 від 13.11.2019, а збитки, завдані позивачу під час перевезення вантажу, у розмірі 1 109,40 гривень (вартість пошкодженого вантажу, що не підлягає перепакуванню) підтверджуються доданими до матеріалів справи видатковими накладними, у зв'язку з наступним.
Судовою колегію було встановлено, що суми, на які зменшилась вартість вантажу, пошкодженого при перевезенні, не підтверджені відповідними доказами, а саме актами про виникнення обставин майнової відповідальності та експертизи, у зв'язку з чим позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідних сум збитків. Здійснені позивачем витрати на перепакування продукції у сумі 12 828,18 грн., а також вартість пошкодженого вантажу, що не підлягає перепакуванню, у сумі 1 109,40 грн. не вказують на зменшення вартості пошкодженого вантажу, оскільки як зазначено вище, такі суми визначаються експертним шляхом за відповідною процедурою, у тому числі за присутності учасників перевезення.
За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, у зв'язку з цим, апеляційна скарга ТОВ «Торговий Дім «Біола» залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області - без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біола» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 11.01.2020 - залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя: Головей В.М.
Судді: Разюк Г.П.
Савицький Я.Ф.