16 березня 2020 р.Справа № 592/18939/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бенедик А.П.,
Суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О. ,
за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гутко Вікторії Олександрівни на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми (головуючий-суддя І інстанції Бичкова І.Г.) від 11.02.2020 року (дату складання повного судового рішення не вказано) по справі №592/18939/19
за позовом ОСОБА_1
до поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гутко Вікторії Олександрівни
про скасування постанови серії ЕАК №1840042 від 1840042 від 08.12.2019 року про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гутко Вікторії Олександрівни, в якому просив скасувати постанову серія ЕАК № 1840042 від 08.12.2019 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки інспектора по порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) є неправомірними, а оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною. Зазначив, що діючим законодавством визначено два випадку коли поліцейський може перевірити поліс, а саме: при складанні протоколу щодо порушення ПДР України та при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки жодної підстави для пред'явлення відповідачу поліса не було, то підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.02.2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано рішення суб'єкта владних повноважень - постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1840042 від 08.12.2019 року, винесену поліцейським роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Гутко В.О. і закрито справу про адміністративне правопорушення.
Відповідач, не погодився із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.02.2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо незаконності оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними доказами, то позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у спосіб та строки, з урахуванням особливостей розгляду даної категорії, визначених ст.268 КАС України.
До суду засобами електронного зв'язку надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.
Враховуючи факт належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, скорочений термін розгляду справ вказаної категорії, положення ч. 3 ст. 268 КАС України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено під час судового розгляду, 08.12.2019 року поліцейським роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гутко В.О. винесено постанову серії ЕАК № 1840042, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно вказаної постанови, позивач 08.12.2019 року по вул.Петропавлівська, 117, м.Суми керував транспортним засобом без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 г ПДР України.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів, не доказав правомірності своїх дій та не спростував протиправності своїх дій оскільки не надав суду всі наявні у нього документи та матеріали, які могли бути використані як докази у справі.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Надаючи оцінку оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України.
Відповідно до пп. «ґ» п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»:
21.1. З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов'язковим. Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України. Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону.
21.2. Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
21.3. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
21.4. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Отже, наведеними вище нормами в імперативному порядку встановлено обов'язок водія механічного транспортного засобу мати при собі під час керування транспортним засобом чинний поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому, слід наголосити, що адміністративна відповідальність передбачена окремо як за відсутність страхового поліса, так і за його непред'явлення на вимогу уповноваженої особи.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно статті 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Також, згідно ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Відповідно до наданого відповідачем під час розгляду справи відеозапису зробленого за допомогою боді-камери підтверджується факт непред'явлення позивачем чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Дана обставина також не заперечувалась позивачем у позові.
Щодо доводів позивача про те, що у співробітників патрульної поліції у спірному випадку не було законних підстав зупиняти транспортний засіб, яким він керував, і, відповідно, перевіряти наявність чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначено вище, згідно з нормами ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, а саме при складанні протоколу щодо порушень правил дорожнього руху та при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.
Водночас, слід врахувати, що відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 258 КУпАП, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, в тому числі передбаченого ст.126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
В свою чергу, зазначені вище положення п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на думку колегії суддів, не слід тлумачити буквально, а саме, що органи Національної поліції можуть перевіряти наявність відповідного полісу (договору), зокрема, лише при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху, оскільки вказаний Закон набув чинності 01.01.2005 року, коли у більшості справ про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху передбачалось складення протоколів, перелік яких пізніше був суттєво скорочений шляхом внесення відповідних змін до КУпАП, хоча суть самих правопорушень не була змінена.
Тому колегія суддів вважає, що підрозділи Національної поліції мають повноваження перевіряти наявність страхового полісу (договору) не лише при складанні протоколів про адміністративні правопорушення чи оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, але й у випадку виявлення факту порушення правил дорожнього руху чи інших випадках правомірної зупинки транспортного засобу.
При цьому, колегія суддів наголошує, що обов'язковою та, водночас, достатньою умовою для наявності у співробітника відповідного органу Національної поліції права вимагати у водія пред'явлення документів, передбачених п. 2.1 ПДР України, в тому числі поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є наявність законних підстав зупинки транспортного засобу.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з положеннями ст. 31 Закону України «Про дорожній рух», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких перевірка документів, опитування особи, зупинення транспортного засобу.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Як вбачається з матеріалів справи, на автомобілі марки BMW, яким керував позивач, був реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що свідчило про його реєстрацію в іншій країні.
Зважаючи на вказану обставину, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що у спірному випадку у співробітників патрульної поліції були законні підстави для зупинки цього транспортного засобу та, відповідно, перевірки наявності документів, передбачених законодавством.
Також колегія суддів вважає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність, зокрема, також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 року у справі № 524/126/17.
В свою чергу, непред'явлення позивачем на вимогу працівників патрульної поліції полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на зазначений вище автомобіль, підтверджений належними та достатніми доказами, а також не заперечується позивачем.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи встановлення під час судового розгляду справи факту порушення позивачем вимог 2.1 ПДР України, колегія суддів дійшла висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
При цьому, Європейським судом з прав людини, у рішенні, яке ним було ухвалено 29.06.2007 р. у складі Великої палати у справі "Огаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства", постановив, що будь-яка особа яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди, і ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів дійшла висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП, повністю підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи доказами.
Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Згідно ст. 279 КУпАП, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Колегія суддів вважає помилковими висновок суду першої інстанції щодо порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються наданим відеозаписом з боді-камери. Вказаний відеозапис було надано разом із відзивом на позов, проте жодної оцінки вказаному доказу суд не надав. Крім того, в оскаржуваній постанові міститься посилання на відеозапис.
Таким чином, судом апеляційної інстанції не виявлено будь-яких порушень відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 280 КУпАП, форма та зміст постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема нормам КУпАП.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, у спірних правовідносинах інспектор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права ( ч. 1 ст. 317 КАС України).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гутко Вікторії Олександрівни задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.02.2020 року по справі №592/18939/19 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гутко Вікторії Олександрівни про скасування постанови серії ЕАК №1840042 від 1840042 від 08.12.2019 року про накладення адміністративного стягнення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик
Судді(підпис) (підпис) М.І. Гуцал Л.О. Донець
Повний текст постанови складено 16.03.2020 року