79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" березня 2020 р. Справа №914/1877/19
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді М.І. Хабіб
суддів В.М. Гриців,
О.В. Зварич,
секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,
за участю представників учасників справи:
позивача- адвоката Посікіри Р.Р. (ордер на надання правової допомоги №1018452 від 06.03.2020),
відповідача - адвоката Гончарової У.І. (довіреність №846 від 29.01.2020), Пека М.В. (довіреність №435 від 20.01.2020, Організаційне положення департаменту по роботі з непрацюючими активами, затверджене рішенням правління АТ "Кредобанк" №1476 від 08.11.2019),
третьої особи - не з'явився (належно повідомлений),
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Кредобанк" від 28.12.2019 №27-28122019МВП/19-2
на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019, повний текст рішення складено 23.12.2019,
у справі №914/1877/19 (суддя Коссак С.М.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач", м. Миколаїв Львівської області
до відповідача: Акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Наталія Степанівна, м.Львів
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У вересні 2019 року ТОВ «Будпостач» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до АТ "Кредобанк"про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. від 26.07.2019, зареєстрованого в реєстрі за №2184, таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до генерального договору про здійснення кредитування №60/17-д від 23.10.2017 сторони уклали додатковий договір №1 про надання кредитної лінії на суму 8 000 000,00грн терміном до 16.10.2018 , цільове призначення кредитування-рефінансування заборгованості позичальника, розмір процентної ставки - 18% річних. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором сторони уклали іпотечний договір №1395 від 23.10.2017, за яким позивач передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно.
06.11.2018 банк надіслав позивачу вимогу про повернення заборгованості станом 24.10.2018, а саме: 7 909 991,98грн простроченого основного боргу, 669 507,31грн прострочених процентів, 12 002,68грн простроченої комісії та 674 742,06грн пені.
26.07.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. вчинено виконавчий напис №2184 про звернення стягнення на предмет іпотеки-належні позивачу на праві власності нежитлові будівлі та земельні ділянки. Відповідно до вказаного виконавчого напису станом на 25.06.2019 загальний розмір вимог банку до позичальника за кредитним договором за період з 01.05.2018 по 25.06.2019 становить 10 592 216,64 грн, з яких: 7 909 991,98грн неповернута сума кредиту, 2 015 964,71грн прострочені відсотки, 52 000,00грн прострочена сума комісії, 607 260,95грн заборгованість по пені за період з 06.04.2018 по 16.10.2018 та 7000,00грн плата за вчинення виконавчого напису.
Позивач вважає виконавчий напис незаконним, оскільки вказана в ньому сума боргу не є безспірною, а розмір заборгованості не відповідає дійсності.
Позивач посилається на ст. 1048, ст. 1050 ЦК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц та вказує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення вимоги до позичальника згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та неустойку. Відтак позивач вважає, що оспорюваним виконавчим написом неправомірно звернено стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості по процентах в сумі 1 346 457,40грн (2 015 964,71-669 507,31) та 39 997,32грн простроченої комісії (52 000,00-12 002,68).
Крім того, у позовній заяві позивач вказав, що на підставі договору про надання правничої допомоги №08/27 від 27.08.2019, укладеного з Адвокатським бюро Романа Посікіри, адвокат Посікіра Р.Р. надає йому правову допомогу, розмір адвокатського гонорару за умовами договору становить 27 500,00грн, з яких 15 000,00грн вартість послуг з представництва інтересів позивача в суді першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі № №914/1877/19 позов задоволено. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. від 26.07.2019, зареєстрований в реєстрі за №2184, таким, що не підлягає виконанню. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1921,00грн судового збору та 15 000,00грн витрат на оплату адвокатських послуг.
Рішення мотивоване ст.ст. 11, 15,18, 509, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 50, 87,88 ЗУ «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.
При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явленні до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту. Встановивши, що 16.10.2018 закінчився строк дії кредитної лінії, що 06.11.2018 банк направив вимогу про повернення заборгованості, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування банком прострочених відсотків та комісії по 25.06.2019 та, що вказані у виконавчому написі суми прострочених відсотків - 2 015 964,71грн та комісії - 52 000,00грн не є безспірними, нараховані у спосіб, який не визначений законодавством, відтак обгрунтованість доводів позивача про те, що сума заборгованості перед банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою.
Суд дослідив подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу (договір про надання правової допомоги №08/27 від 28.08.2019, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 11.12.2019 на суму 15 000,00грн та квитанції від 11.12.2019 на оплату послуг на загальну суму 15 000,00грн) та дійшов висновку про доведеність понесення позивачем 15 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу та їх задоволення.
Відповідач (АТ "Кредобанк") оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, посилаючись на неповне встановлення обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Скаржник вказує, зокрема, що суд першої інстанції не досліджував обставин існування на момент вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису наявності безспірної заборгованості, не перевірив факт надання банком нотаріусу всіх необхідних документів на підтвердження безспірності заборгованості та прострочення позивачем виконання своїх зобов'язань. Зазначає, що позивач не надав жодного належного доказу на підтвердження наявності спору щодо розміру заборгованості та вказує, що станом на момент вчинення спірного виконавчого напису не існувало жодних спорів між сторонами щодо заборгованості або її розміру. Вважає, що долучені позивачем до позовної заяви копії генерального договору про здійснення кредитування №60/17-д від 23.10.2017, додаткового договору №1 до цього договору, іпотечного договору не можуть бути доказами у справі, предметом спору якої є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено розгляд справи в судовому засіданні 18.02.2020.
Ухвалою від 18.02.2020 розгляд справи відкладено на 10.03.2020.
25.02.2020 надійшла заява приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. (третьої особи) про розгляд даної справи без її участі.
У судовому 10.03.2020 представники скаржника підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надали усні пояснення.
Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги та вказав, що незаконність здійснених позивачем нарахувань процентів та комісії після закінчення терміну кредитування, які вказані в оспорювані виконавчому написі, також підтверджується рішенням Господарського суду Львівського від 16.12.2019 у справі №914/1623/19, яке набрало законної сили та є чинним.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.
23.10.2017 ПАТ «Кредобанк» (банк) та ТОВ «Будпостач» (позичальник) уклали генеральний договір про здійснення кредитування №60/17-гд, відповідно до умов якого банк в межах ліміту кредитування в розмірі 8 000 000,00грн надає позичальнику кредит у розмірах та на умовах, обумовлених цим договором та додатковими договорами до цього договору, а позичальник зобов'язується повернути кредити, сплачувати проценти та комісії за користування ними, а також інші платежі, передбачені цим договором та додатковими договорами. Термін дії ліміту кредитування з 23.10.2017 до 19.10.2022 (включно) (а.с. 126-136).
23.10.2017 ПАТ «Кредобанк» (банк) та ТОВ «Будпостач» (позичальник) уклали додатковий договір №1 про надання кредитної лінії відповідно до генерального договору про здійснення кредитування №60/17-гд від 23.10.2017, умовами якого встановлено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією - 8 000 000,00грн,процентна ставка - 18% річних, строк дії кредитної лінії включно до 16.10.2018 (а.с.137).
23.10.2017 ПАТ «Кредобанк» (іпотекодержатель) та ТОВ «Будпостач» (іпотекодавець) уклали договір іпотеки №1395, відповідно до п.1 якого цей договір забезпечує виконання зобов'язань іпотекодавцем за генеральним договором №60-17-гд від 23.10.2017 та додатковими договорами до нього(а.с. 29-35).
Згідно з п.1.3 іпотечного договору предметом іпотеки є: нежитлові будівлі площею 1 699,7кв.м, розташовані на вул. Привокзальна, 6 у м. Миколаїв Львівської області; нежитлові будівлі площею 1 530,5кв.м, розташовані на вул. Привокзальна,4а у м. Миколаїв Львівської області; земельна ділянка площею 0,6176га, кадастровий номер 4623010100:01:002:0039, розташована на вул. Привокзальна,4а у м. Миколаїв Львівської області; земельна ділянка площею 0,3323га, кадастровий номер 4623010100:01:002:0038, розташована на вул. Привокзальна,4а у м. Миколаїв Львівської області; земельна ділянка площею 0,1836га кадастровий номер 4623010100:01:002:0016, розташована на вул. Привокзальна,4а у м. Миколаїв Львівської області; земельна ділянка площею 0,3656гага кадастровий номер 4623010100:01:002:0031, розташована на вул. Привокзальна,4а у м. Миколаїв Львівської області .
Відповідно до п.5.1 договору право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває, якщо у момент настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані.
За умовами 5.3 договору іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх позовних вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки на підставі, зокрема, виконавчого напису нотаріуса.
ПАТ «Кредобанк» звернулося до ТОВ «Будпостач» з досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов'язань від 06.11.2018 №27-46927/18, в якій банк вказав про невиконання позивачем своїх зобов'язань за додатковим договором №1 про надання кредитної лінії та його заборгованість станом на 24.10.2018, що складає: 7 909 991,98грн простроченого основного боргу, 669 507,31грн прострочених процентів, 12 002,68грн простроченої комісії та 674 742,06грн пені, яку вимагав повернути упродовж 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 днів з моменту надсилання даної вимоги (а.с. 36).
26.07.2019 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2184, про звернення стягнення на належне ТОВ «Будпостач» майно, а саме: нежитлові будівлі площею 1 699,7кв.м, розташовані на вул. Привокзальна, 6 у м. Миколаїв Львівської області; нежитлові будівлі площею 1 530,5кв.м, розташовані на вул. Привокзальна,4а у м. Миколаїв Львівської області; земельну ділянку площею 0,6176га, кадастровий номер 4623010100:01:002:0039, розташовану на вул. Привокзальна,4а у м. Миколаїв Львівської області; земельну ділянку площею 0,3323га, кадастровий номер 4623010100:01:002:0038, розташовану на вул. Привокзальна,4а у м. Миколаїв Львівської області ; земельну ділянку площею 0,1836га кадастровий номер 4623010100:01:002:0016, розташовану на вул. Привокзальна,4а у м. Миколаїв Львівської області ; земельну ділянку площею 0,3656га кадастровий номер 4623010100:01:002:0031, розташовану на вул. Привокзальна,4а у м. Миколаїв Львівської області , передані ТОВ «Будпостач» в іпотеку АТ «Кредобанк» за договором іпотеки №1395 від 23.10.2017, для задоволення вимог АТ «Кредобанк» включно станом на 25.06.2019 за період з 01.05.2018 по 25.06.2019 на загальну суму 10 592 216,64 грн, з якої :
- 7 909 991,98 грн неповернута сума кредиту;
- 2 015 963, 71грн прострочені відсотки;
- 52 000,00 грн прострочена сума комісії за адміністрування кредиту;
- 607 260,95 грн станом на 25.06.2019 заборгованість по пені за період з 16.04.2018 по 16.10.2018;
-7 000,00грн - плата за вчинення виконавчого напису.
Виконавчий напис дійсний з дати його реєстрації, тобто з 26.07.2019, і може бути пред'явлений до примусового виконання протягом 3 років з моменту його вчинення (а.с. 37-40).
Крім того, апеляційним судом встановлено, що у серпні 2019року АТ «Кредобанк» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «БУДПОСТАЧ», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за додатковим договором №1 про надання кредитної лінії відповідно до генерального договору про здійснення кредитування №60/17-гд від 23.10.2017 в сумі 10 628 721,60грн станом на 31.07.2019, з якої: 7 909 991,98грн неповернута сума кредиту, 2 059 468,66грн прострочені відсотки, 52 000,00грн прострочена сума комісії за адміністрування кредиту та 607 260,95грн пеня.
За результатами розгляду вказаного спору рішенням Господарського суду Львівської області від 16.12.2019 у справі №914/1632/19, яке набрало законної сили та є чинним, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідачів солідарно на користь АТ «КРЕДОБАНК» 7 909 991,98грн неповернутої суми кредиту, 677 114,40грн прострочених відсотків, 16 000,00грн простроченої суми комісії за адміністрування кредиту та 607 260,95грн пені. У решті позову суд відмовив.
Вказаним рішенням встановлено правомірність нарахування 677 114,40грн відсотків та 16 000,00грн комісії в межах строку кредитної лінії - до 16.10.2018 включно, встановленого додатковим договором №1 про надання кредитної лінії відповідно до генерального договору про здійснення кредитування №60/17-гд від 23.10.2017, та безпідставність нарахування решти відсотків і комісії поза межами цього строку, у зв'язку з чим суд відмовив у стягненні процентів та комісії, які були нараховані після закінчення строку кредитування, а саме після 16.10.2018.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 зазначеного Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 цього Кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель (кредитор за основним зобов'язанням) має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про іпотеку" ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
За змістом частини 1 статті 33 цього Закону (у відповідній редакції) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з п. 19 ч.1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" № 3425-XII ( далі - Закон № 3425-XII) до нотаріальних дій, які вчиняються нотаріусами, належить вчинення виконавчого напису.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі додаткового договору №1 про надання кредитної лінії, укладеного відповідно до генерального договору №60/17-гд від 23.10.2017, банк надав позивачу кредит в сумі 8 000 000,00грн під 18 % річних, терміном до 16.10.2018 включно.
Виконання позивачем своїх зобов'язань за генеральним кредитним договором №60/17-д від 23.10.2017 та додатковими договорами до нього було забезпечено іпотекою згідно з договором іпотеки №1395 від 23.10.2017, за яким позивач передав відповідачу в іпотеку належне йому нерухоме майно.
У зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором приватний нотаріус вчинив виконавчий напис від 26.07.2019, зареєстрований в реєстрі за №2184, про звернення стягнення на предмети іпотеки для задоволення вимог АТ «Кредобанк» включно станом на 25.06.2019 за період з 01.05.2018 по 25.06.2019 на загальну суму 10 592 216,64 грн, з якої :
- 7 909 991,98 грн неповернута сума кредиту;
- 2 015 963, 71грн прострочені відсотки;
- 52 000,00 грн прострочена сума комісії за адміністрування кредиту;
- 607 260,95 грн станом на 25.06.2019 заборгованість по пені за період з 16.04.2018 по 16.10.2018;
-7 000,00грн - плата за вчинення виконавчого напису.
Позивач оскаржив цей виконавчий напис в судовому порядку, посилаючись на те, що вказана в написі сума заборгованості не є безспірною, оскільки нарахування заборгованості про процентах та комісії проведені банком безпідставно по 25.06.2019.
За приписами ст. 87 Закону України « Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Частиною першою статті 88 цього Закону встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок).
Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 вказано, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
З виконавчого напису вбачається та підтверджено представниками банку в судовому засіданні апеляційного суду, що заборгованість по відсотках за користування кредитом та комісії за адміністрування кредиту, яка вказана у виконавчому написі, нарахована по 25.06.2019, в той час як додатковим договором №1 до кредитної угоди встановлений строк кредитування до 16.10.2018 включно.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач мав право нараховувати проценти та комісію за адміністрування кредиту лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 16.10.2018 включно. Нарахування заборгованості по процентах та комісії після спливу цього строку проведені безпідставно.
Такий висновок суду підтверджується також рішенням Господарського суду Львівської області від 16.12.2019 у справі №914/1632/19, що набрало законної сили та є чинним, яким встановлено правомірність нарахування відсотків та комісії за вказаним вище кредитним договором в межах встановлено строку кредитування, а саме - по 16.10.2018 включно, та присуджено до стягнення з відповідачів солідарно( у т.ч. з ТОВ «Будпостач») на користь АТ «КРЕДОБАНК» 677 114,40грн заборгованості по відсотках та 16 000,00грн по комісії за адміністрування кредиту, у стягненні решти заборгованості по відсотках та комісії відмовлено як безпідставно нарахованої.
Названі обставини спростовують доводи скаржника та свідчать про вчинення виконавчого напису №2184 від 26.07.2019 з порушенням вимог чинного законодавства щодо безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем як необхідної умови для вчинення виконавчого напису, оскільки у вимозі про повернення заборгованості відповідач визначив одну суму заборгованості, а виконавчий напис вчинено на іншу (більшу суму) у зв'язку з безпідставним нарахуванням відповідачем процентів та комісії поза межами визначеного кредитним договором строку кредитування. Тобто виконавчим написом звернено стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості, розмір якої не відповідає фактичній заборгованості, що унеможливлює виконання такого напису.
На підставі викладеного апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника та вважає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.
Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст.129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі № 914/1877/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покладається на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. 288-291 ГПК України.
4. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови складено 12.03.2020.
Головуючий суддя М.І. Хабіб
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич