10 березня 2020 р.Справа № 818/1956/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, м. Суми, повний текст складено 14.01.20 року по справі № 818/1956/18
за позовом ОСОБА_1
до Будильського сільського голови Шкурка Володимира Олексійовича
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
13.01.2020 ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із заявою, в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просить постановити ухвалу, якою зобов'язати відповідача в 10 - денний термін надати звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 по справі № 818/1956/18, а в разі невиконання цієї ухвали накласти на відповідача відповідний штраф.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі № 818/1956/18 - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невиконання вимог ст.ст. 242-246 КАС України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник вказує, що суд першої інстанції, мотивуючи свою відмову в задоволенні заяви тим, що встановити контроль та зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може лише під час прийняття рішення у справі, при цьому не вказує статтю закону, яка забороняє суду встановити судовий контроль окремою ухвалою, після ухвалення рішення у справі та після того, як це рішення набрало законної сили.
Вищезазначений висновок суду спростовується тим, що по іншим справам суди встановлювали судовий контроль і зобов'язували надати звіт про виконання судового рішення після того, як судові рішення вступили в законну силу, зокрема, ухвалами Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 у справі № 480/4390/18, від 30.10.19 у справі № 480/2279/19.
Також, заявник вказує, що, дійсно, суд наділений правом, а не обов'язком встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення, проте суд не назвав жодної причини, чому він не скористався своїм правом на встановлення судового контролю, що вказує на порушення судом Конституційних прав заявника на судовий захист, порушення ст. 6 Конвенції з прав людини, адже оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою.
Окрім того, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права полягає в тому, що в своїй ухвалі суд жодним чином не описав і не дав оцінки наданим заявником в заяві № 22 від 13.01.2020 доказам (два листа сільради № 02-20/1405 від 09.11.2018 та № 02-20/1478 від 15.12.2017) та його твердженням щодо застосування цих доказів.
Також, суд необґрунтовано вказує заявнику на те, що він не вичерпав загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», оскільки жоден закон не зобов'язує звертатися до виконавчої служби.
За таких обставин, в даному випадку, встановлення судом судового контролю заявник вважає самим ефективним засобом для виконання рішення суду, а суд не спростував і не довів, що судовий контроль не буде ефективним.
Зазначене, на думку заявника, доводить, що не існує перешкод для виконання його законної вимоги про встановлення судового контролю.
Просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви задовольнити.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а ухвалу суду першої інстанції повністю законною та обґрунтованою, з підстав, наведених в ухвалі. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року - без змін.
У відповіді на вказаний відзив, ОСОБА_1 зауважує, що відповідач не повідомив суду жодного аргументу по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання, призначеного на 10.03.2020, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Будильського сільського голови Шкурка Володимира Олексійовича, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача - ненадання відповіді (інформації) на питання 1, 1.2 заяви позивача від 06.11.2017 № 560; зобов'язати відповідача надати позивачу відповідь (інформацію) на питання 1, 1.2 його заяви від 06.11.2017 № 560; стягнути з відповідача 500,00 грн. на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди; покласти на відповідача обов'язок подати у визначений строк звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Зобов'язано Будильського сільського голову Шкурка Володимира Олексійовича ( АДРЕСА_1) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відповідь (інформацію) на питання 1, 1.2 його заяви від 06.11.2017 № 560.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
У зв'язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку вищезазначеного рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року по справі №818/1956/18, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про зобов'язання відповідача в 10 - денний термін надати звіт про виконання вказаного рішення, а в разі невиконання цієї ухвали накласти на відповідача відповідний штраф.
Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Колегія суддів зауважує на те, що накладення штрафу є заходом, який повинен застосовуватись до порушника, коли всі можливі способи впливу на його поведінку у спірних правовідносинах були застосовані, і порушник, незважаючи на вказане, продовжує ухилення від виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).
Згідно з частиною 6 ст. 246 КАС України, у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується, зокрема, порядок і строк виконання рішення. При цьому, слід зазначити, що порядок виконання судових рішень в адміністративних справах регламентовано ст. 372 КАС України, відповідно до якої спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому рішенні. При цьому, визначення порядку виконання рішень не є тотожним поняттю встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 382 КАС України не містить жодних застережень стосовно неможливості суду встановлювати судовий контроль після ухвалення рішення у справі, а тому є помилковими висновки суду першої інстанції про те, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суду суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі.
В свою чергу, з аналізу норм статті 382 КАС України слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд. Таким чином, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі № 235/7638/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року на відповідача не було покладено обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а у задоволенні відповідної вимоги позивача у позовній заяві - відмовлено.
Вказана відмова позивачем не оскаржена, апеляційна скарга останнього на зазначене рішення суду не містить жодних обґрунтувань неправомірності вказаної відмови.
Таким чином, питання застосування судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судом у межах розгляду даної справи вже вирішувалось.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги позивача про те, що жоден закон не зобов'язує звертатися до виконавчої служби, оскільки примусове виконання судових рішень, в першу чергу, забезпечується відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Так, в ході розгляду справи встановлено, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження".
У суду відсутні докази того, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або, що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року щодо надання відповіді на питання 1, 1.2 заяви позивача № 560 від 06.11.2017, відповідачем була надана відповідь від 09.11.2018 за № 02-20/1405, що не спростовано і самим позивачем (а.с. 202).
Щодо посилання в апеляційній скарзі на відповідь секретаря Будильської сільської ради № 02-20/1479 від 15.12.2017, слід зауважити на те, що вказана відповідь була надана на заяву позивача № 593 від 18.11.2017, а в даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі іншої заяви позивача, а саме: № 560 від 06.11.2017.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 по справі № 818/1956/18.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 зводиться в цілому до протиправності дій відповідача щодо невиконання рішення суду, проте, колегія суддів наголошує на тому, що в даному випадку підстав для застосування саме ст. 382 КАС України немає.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на судову практику при розгляді подібних спорів у судах першої інстанції, оскільки позиція судів першої та апеляційної інстанції не є обов'язковою для врахування судом апеляційної інстанції, а згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 року по справі № 818/1956/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.В. Зеленський І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 16.03.2020 року