Справа № 240/11010/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
16 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" до Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення в справі №240/11010/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" до Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Зокрема заявник просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської міської ради.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20 січня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути на користь позивача правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської міської ради. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Поміж іншого зазначив, що на момент звернення до суду з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, вказані послуги позивачем адвокату не сплачено. Однак, апелянт, посилаючись на п.1 ч.3 ст. 134 КАС України зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатом розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Апелянт вважає, що надав всі необхідні та достатні докази на підтвердження права на відшкодування на його користь витрат на правничу допомогу у даній адміністративній справі.
Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити оскаржуване судове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені всі обставини спірного питання та надано їм обгрунтовану оцінку.
У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача відповідача необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення п'ятдесят третьої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради Житомирської області «Про надання дозволу юридичним особам на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення в м. Житомирі № 1612 від 17.09.2019» в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" у наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності 91/1, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0869га з кадастровим номером 1810136300:05:031:0004. Зобов'язано Житомирську міську раду Житомирської області повторно розглянути клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності 91/1, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0869га з кадастровим номером 1810136300:05:031:0004 та прийняти відповідне рішення на підставі та в межах ст. 128 Земельного кодексу України. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської міської ради Житомирської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" документально підтверджені судові витрати в розмірі 3842 грн.
15 січня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" подано до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заяви вказується, що у позові позивач заявив про орієнтовний попередній розмір судових витрат. До заяви додано наступні докази: копію договору №06/05 від 06.05.2019 про надання професійної правничої допомоги; копію акту ?№01 від 13.01.2020 прийому передачі послуг по договору про надання професійної правничої допомоги.
Таким чином, позивач вважає, що в межах адміністративної справи № 240/11010/19, ним понесені витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн., які він просить стягнути з відповідача.
За результатом розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн. не підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Зокрема суд зауважив, що заявником не надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Враховуючи відсутність документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача та ухвалення додаткового рішення.
Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За приписами п.п. 1, 5, 6 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, а саме пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Отже, з викладеного слідує, що до правничої (правової) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, заявником надано копію договору №06/05 від 06.05.2019 про надання професійної правничої допомоги; копію акту ?№01 від 13.01.2020 прийому передачі послуг по договору про надання професійної правничої допомоги.
Так, згідно п. 4.3 Договору №06/05 від 06 травня 2019 року, укладеного між адвокатом ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" (Замовник), сторони погоджуються, що підписання акту прийому передачі наданих послуг є підтвердженням надання якісних послуг згідно замовлення і Замовник зобов'язаний їх оплатити.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність належних та достатніх доказів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції та зауважує, що посилання скаржника на договір №06/05 від 06.05.2019 про надання професійної правничої допомоги та акт ?№01 від 13.01.2020 прийому передачі послуг по договору про надання професійної правничої допомоги, як на належні докази підтвердження оплати гонорару в розмірі 15 000,00 грн адвокату ОСОБА_1 , є безпідставним, оскільки по-перше, договір №06/05 не містить розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, по-друге, заявником не надано доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат, понесених на професійну правничу допомогу у відповідності до вимог ч. 3 ст. 134 КАС України.
Таким чином, враховуючи, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також незазначення розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, зважаючи на встановлені обставини, що мають значення для справи, а також положення статей 132, 134, 139 КАС України, колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування.
В свою чергу, доводи апеляційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагрозапас" залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.