Справа № 580/4156/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко
12 березня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не розгляду скарги від 22 липня 2019 року;
- зобов'язати секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розглянути скаргу позивача від 22 липня 2019 року та вчинити дії передбачені чинним законодавством.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року позовну заяву залишено без розгляду.
Суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 відкрито провадження у справі №580/4037/19 за позовом ОСОБА_1 до секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, з тим самим предметом та з однакових підстав. Отже, в провадженні Черкаського окружного адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, відтак наявні підстави для залишення позову без розгляду відповідно до п.3 ч.1 ст.240 КАС України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та неправильно застосовано норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що справа №580/4037/19 та справа №580/4156/19 мають різні фактичні обставини, а саме йде мова про різні скарги від 22.07.2019, в яких зазначено різні фактичні обставини, які не тотожні між собою.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, підставою для звернення позивача до суду стала бездіяльність секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 22 липня 2019 року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Пунктом 3 частини першої статті 240 КАС передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Як зазначалось вище та вбачається із змісту позовної заяви у справі № 580/4156/19 позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не розгляду скарги від 22 липня 2019 року; зобов'язати секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розглянути скаргу позивача від 22 липня 2019 року та вчинити дії передбачені чинним законодавством.
При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було подано скаргу від 22.07.2019, в якій було зазначено, що 15.04.2019 ОСОБА_1 була направлена четверта заява до Білозірської сільської ради щодо отримання належним чином завірених документів на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: заява ТОВ «Білозірське-Агро» та доданих до неї документів, з якими останній звертався до сільської ради на предмет затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності; рішення Білозірської сільської ради від 28.03.2019 №83-36/VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності»
Водночас, у справі №580/4037/19 позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не розгляду скарги від 22 липня 2019 року; зобов'язати секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розглянути скаргу позивача від 22 липня 2019 року та вчинити дії передбачені чинним законодавством.
Однак, в обґрунтування позовних вимог у справі №580/4037/19 позивач посилається на те, що ним до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було подано скаргу від 22.07.2019, в якій було зазначено, що 15.04.2019 ОСОБА_1 була направлена інша заява до Білозірської сільської ради щодо отримання належним чином завірених документів на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: заява ТОВ «Білозірське-Агро» та доданих до неї документів, з якими останній звертався до сільської ради щодо отримання дозволу на проведення поділу земельної ділянки площею 15 га з кадастровим номером 7124981000:01:004:0517; рішення Білозірської сільської ради від 12.03.2019 №82-5/VII «Про надання дозволу на поділ земельної ділянки комунальної власності ТОВ «Білозірське-Агро».
Аналізуючи зміст двох скарг позивача від 22.07.2019, що містяться в матеріалах справи (а.с.3, 30), колегія суддів дійшла до висновку, що вони не є тотожними, в них зазначено різні фактичні обставини та підстави подання, тому у справах №580/4037/19 та № 580/4156/19 оскаржується різна бездіяльність відповідача за наслідком не розгляду ним двох різних скарг.
Таким чином в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, не з'ясував підстави вказаних позовів та не навів належного мотивування щодо того, з чого виходив, роблячи висновки, що предмет та підстави в цих справах є однаковими, що свідчить про те, що окружним адміністративним судом неповно з'ясовано обставини справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.
В пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії" від 13.05.1980р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (cf. «Дюлоранс проти Франції», п.34553/97, п.33, від 21.03.2000р.; «Донадзе проти Грузії», n 74644/01, пп.32 et 35, від 07.03.2006р.).
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність встановлених п. 3 ч.1 ст.240 КАС України підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 16.03.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна