Справа № 2340/4462/18
16 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Файдюка Віталія Васильовича, суддів Мєзєнцева Євгена Ігоровича та Чаку Євгена Васильовича у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність керівника головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, пов'язану з невиплатою заробітної плати у відносинах публічної служби начальнику управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_1 за період з 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити начальнику управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_1 заробітну плату (оклад, ранг, вислуга) у відносинах публічної служби за період з 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року в сумі 8 325 грн 00 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів;
- відповідно до вимог п. 2 статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць в сумі 8 325 грн 00 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів;
- відшкодувати судові витрати, пов'язані із розглядом справи в сумі 620, 80 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у поновленні на посаді за період із 08 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року у сумі 1912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн 50 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із розглядом справи у сумі 207 (двісті сім) грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження на 17 березня 2020 року.
Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні - відмовлено.
11 березня 2020 року через канцелярію суду позивачем було подано заяву про відвід колегії суддів у складі головуючого судді В.В. Файдюка, суддів Є.В. Чаку, Є.І. Мєзєнцева.
Заява обґрунтована тим, що у позивача виникли сумніви у неупередженості суддів суду апеляційної інстанції при розгляді даної справи, оскільки дана колегія суддів залишила поза увагою бажання ОСОБА_1 приймати участь у відкритому судовому засіданні, відмовивши у задоволенні відповідного клопотання та призначивши справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Крім того, на переконання позивача, колегія суддів порушила норми процесуального права, оскільки винесла ухвалу про відкриття апеляційного провадження через 24 дні, а не через 5 днів, як це передбачено ч.2 статті 300 КАС України.
Розглядаючи заяву про відвід, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Аналіз вищезазначених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що у даному випадку підставою для відводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи заінтересованості судді. Згідно з цією нормою, унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду обґрунтованого певними об'єктивними обставинами сумніву щодо його неупередженості.
Разом з тим, частиною 4 вказаної норми визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, прийняття апеляційним судом, зокрема, процесуальної ухвали від 04 лютого 2020 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні, що є безпосереднім правом суду, визначеним статтею 311 КАС України, жодним чином не може свідчити про упередженість суддів. Окремо слід звернути увагу, що в суді першої інстанції розгляд даної справи також здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Так, згідно з приписами п. 2 ч. 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Щодо посилання апелянта на пропуск судом строку відкриття провадження та порушення норм статті 300 КАС України, то слід зазначити, що згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2020 року, справу №2340/4462/18 було передано головуючому судді Файдюку В.В. 30 січня 2020 року, а апеляційне провадження згідно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито 04 лютого 2020 року, тобто з дотриманням п'ятиденного строку, визначеного ч.2 статті 300 КАС України.
Відтак, суд вважає, що зазначені вище доводи заяви є лише припущенням апелянта щодо упередженості колегії суддів, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами. Крім того, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішенням або окремою думкою судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, а також необізнаність сторони з наявними матеріалами справи не може бути підставою для відводу.
При цьому, будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість колегії суддів в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
Таким чином, наведені позивачем підстави для відводу колегії суддів не передбачені статями 36, 37 КАС України, не підтверджені жодним чином, а відтак заявлений відвід є необґрунтованим.
Відповідно до ч. 4 статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись вищевикладеним, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для передачи справи для вирішення питання про відвід в порядку ч. 1 статті 31 КАС України.
Керуючись ст. ст. 31, 36, 40, 41, 325, 328 КАС України суд,
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Файдюка Віталія Васильовича, суддів Мєзєнцева Євгена Ігоровича та Чаку Євгена Васильовича - визнати необґрунтованою.
Скерувати справу №2340/4462/18 для визначення складу суду для розгляду справи в порядку, встановленому ч.1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку