Справа № 359/5220/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Журавський В.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.
13 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Оксененка О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Борисполі Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Колчина Олександра Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Поліцейського роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Борисполі Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Колчина Олександра Валерійовича, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №016089 від 30.05.2019 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та справу закрити.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не здійснено дослідження усіх обставин справи та не надано оцінку доказам в порядку, встановленому КАС України.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що оскільки сержантом поліції Колчиним О.В. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення з дотриманням вимог чинного законодавства та уповноваженою на те особою.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №016089 від 30.05.2019 (а.с.25), відповідно до якої 30 травня 2019 року о 8 годині 29 хвилин в Бориспільському район, с. Гора, Бориспіль-7, позивач, керуючи автомобілем марки «Toyota», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив невимушену зупинку в зоні виїзду з прилеглої території та порушив вимогу знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив п.15.9 «и» ПДР України та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП України.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що з дослідженого у судовому засіданні відеофайлу з нагрудної камери інспектора, наданого представником відповідача, вбачається, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу в зоні виїзду з прилеглої території, чип порушив правила дорожнього руху, зазначені в оскаржуваній постанові, а обставини, викладені позивачем в адміністративному позові, вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують про неправомірність дій відповідача.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Положеннями п.п. 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Положеннями ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Вимогами ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів, за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до п. 15.9 «и» ПДР зупинка забороняється ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Відповідно до ч.ч.2, 4, 5 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1853 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Незважаючи на заперечення позивачем факту порушення ним Правил дорожнього руху та оспорення ним допущеного порушення, відповідачем не було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що хоча ст.258 КУпАП і передбачає винесення постанови на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, але не забороняє скласти такий протокол, який в розумінні КУпАП є доказом в справі про адміністративне правопорушення та має підтверджувати або спростовувати наявність складу адміністративного правопорушення та винність особи, якщо вона заперечує та оспорює факт вчинення такого правопорушення.
В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, зокрема, відсутній протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а надані відповідачем відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції та схема організації дорожнього руху на території ДП МА «Бориспіль» термінал «Д» колегія суддів вважає неналежними доказами та такими, які не містять інформацію щодо предмета доказування з огляду на наступне.
Доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення зазначено наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського.
Втім, дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, колегія суддів дійшла висновку, що він не містить доказів та не відображає відомостей про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки містить лише процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.
Колегія суддів зазначає, що належним доказом вчинення даного правопорушення, виходячи з його природи, слід вважати замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08.02.2018 у справі №760/3696/16-а та від 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в частині неналежності доказу, наданого відповідачем, а саме: схеми організації дорожнього руху на території ДП МА «Бориспіль» термінал «Д», оскільки з копії наданої схеми неможливо встановити безпосереднє місце вчинення позивачем адміністративного правопорушення, в якому місці вказаної схеми транспортний засіб позивача знаходився в момент вчинення правопорушення, як і неможливо визначити місце розташування дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» під яким позивач начебто залишив свій транспортний засіб, оскільки, як вбачається з наданої схеми, знаків 3.34 «Зупинку заборонено» на ній декілька.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, позаяк, з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів дійшла висновку про протиправність дій Поліцейського роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Борисполі Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Колчина Олександра Валерійовича щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №016089 від 30.05.2019 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 , відтак, вказана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2020 року - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Визнати дії Поліцейського роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Борисполі Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Колчина Олександра Валерійовича протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №016089 від 30.05.2019 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП
Справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія НК №016089 від 30.05.2019 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Оксененко О.М.