Справа № 826/8699/18 Суддя першої інстанції: Качур І.А.
13 березня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, за участю третьої особи - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправною та скасування вимоги,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 03 травня 2018 року № Ф-5686-17.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що на кінець календарного місяця у ОСОБА_1 була наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв'язку з чим відбулося формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03 травня 2018 року № Ф-5686-17 в автоматичному порядку.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що у період з 2015 року по І півріччя 2017 року він був найманим працівником і отримував заробітну плату, з якої утримувався єдиний внесок. Також ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем не було дотримано порядку оформлення вимоги про сплату боргу (недоїмки), у тому числі не проведено перевірку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року - без змін, виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління ДФС у м. Києві як платник страхових внесків.
Відповідач сформував і направив ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 травня 2018 року № Ф-5686-17 у розмірі 26287 грн 17 коп.
Не погоджуючись із вказаною вимогою, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження нарахування позивачу відповідного боргу відповідач посилається на інформацію комп'ютерної програми АІС «Податковий Блок». Інших належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідач не надав. Також суд першої інстанції врахував, що перевірки відносно позивача не проводились та в оскаржуваній вимозі не зазначено дату набрання нею чинності.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями абз.абз. 1, 5 ч. 4 ст. 25 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція).
Відповідно до абз.абз. 1-4 п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
Згідно з абз. 6 п. 8.2 Інструкції у випадках, визначених підпунктами «б» та/або «в» цього пункту, вимога надсилається протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати страхових внесків (заборгованість зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені). Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників.
Положеннями абз. 1 п. 8.3 Інструкції передбачено, що вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
Згідно відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03 травня 2018 року № Ф-5686-17 була сформована на підставі облікових даних з карток особових рахунків страхувальників у зв'язку із наявністю недоїмки зі сплати страхових внесків на кінець звітного періоду.
Формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) із зазначених підстав та у вказаний спосіб, без проведення перевірки та складення відповідного акту, повністю узгоджується із положеннями п.п. 8.2, 8.3 Інструкції.
Разом з тим, обов'язковою умовою для направлення вимоги є наявність у платника страхових внесків недоїмки на кінець звітного періоду. Наявність у контролюючого органу права на формування і направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі даних особового рахунку платника, не звільняє від обов'язку довести фактичне виникнення недоїмки та підтвердити законність її нарахування і внесення до особового рахунку.
У відповідності до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження обґрунтованості свого рішення про формування і направлення ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03 травня 2018 року № Ф-5686-17 відповідач разом із відзивом на адміністративний позов надав витяг із інтегрованої картки платника податків з електронної бази ІС «Податковий Блок». Згідно вказаного витягу станом на 30 квітня 2018 року в позивача наявна недоїмка у розмірі 26287 грн 17 коп.
Разом з тим зазначений доказ не містить інформації про дату і підставу виникнення у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків.
Так, наданий відповідачем витяг містить інформацію про те, що станом на 31 грудня 2017 року недоїмка становила 21717 грн 99 коп., з 19 січня 2018 року - збільшилася до 23829 грн 99 коп., а з 19 квітня 2018 року - до 26287 грн 17 коп. Інформації про те, за які періоди виникла заборгованість, що утворилася до 31 грудня 2017 року, а також інформації про підстави збільшення недоїмки з 19 січня 2018 року та з 19 квітня 2018 року витяг з інтегрованої картки платника - не містить.
У свою чергу ОСОБА_1 заперечує наявність у нього недоїмки зі сплати страхових внесків.
Позивач зазначає, що зазначена у вимозі від 03 травня 2018 року № Ф-5686-17 недоїмка була нарахована відповідачем, зокрема, за період з 2015 року по І півріччя 2017 року. Заборгованість зі сплати страхових внесків вже була включена до раніше сформованих вимог про сплату боргу (недоїмки), а саме: від 15 серпня 2017 року № Ф-5686-17, від 09 листопада 2017 року № Ф-5686-17, від 02 лютого 2018 року № Ф-5686-17.
У свою чергу вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2017 року № Ф-5686-17 була визнана протиправною і скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року у справі № 826/11906/17, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось, а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02 лютого 2018 року № Ф-5686-17 - рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/3477/18, що залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року.
Доводи ОСОБА_1 про те, що вимоги від 03 травня 2018 року № Ф-5686-17, від 15 серпня 2017 року № Ф-5686-17, від 09 листопада 2017 року № Ф-5686-17, від 02 лютого 2018 року № Ф-5686-17 містять суми недоїмки, що частково виникли за одним і той самий період, підтверджуються присвоєнням їм однакового порядкового номеру.
Згідно з абз. 5 п. 8.3 Інструкції вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що Головне управління ДФС у м. Києві не довело правомірності внесення до особового рахунку ОСОБА_1 відомостей про виникнення недоїмки зі сплати страхованих внесків у розмірі 26287 грн 17 коп. та, відповідно, правомірності направлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03 травня 2018 року № Ф-5686-17.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 25 листопада 2019 року та не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді В.В. Файдюк
Є.В. Чаку