П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1880/19
Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (правонаступника Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, (суддя Войтович І.І., м. Херсон, повний текст рішення складений 04 листопада 2019 року) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання боргу безнадійним та списання податкового боргу,-
11 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просив зобов'язати Головне управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі визнати податковий борг у сумі 39266,00 грн., як безнадійний та списати безнадійний податковий борг у сумі 39266,00 грн., що виник на підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення від 16.01.2016 №000561703.
28.10.2019 р. представником позивача надана заява про зміну предмета позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області № 0000561703 від 16.01.2016р. на суму 39266,00 грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо не прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 в сумі 39 266,00 грн., що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 16.01.2016 №000561703. Зобов'язано Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 у сумі 39266,00 грн., що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 16.01.2016 №000561703. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В доводах апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції не враховано, що згідно інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування обліковується податковий борг у сумі 39 726,00 грн. який виник за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які нараховані згідно податкових повідомлень-рішень: від 28.09.2016 р. №7133141302 на суму 460,00 грн., від 16.01.2016 р. №000561703 на суму 39266,00 грн., прийнятих на підставі акту перевірки від 25.11.2015 р. №944/21-03-17-03/ НОМЕР_1 . Також апелянт зазначає, що згідно інтегрованої картки платника податковий борг у сумі 39 266,00 грн. рахується узгодженим та виник 17.01.2017 за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань. Крім цього, апелянт посилається на те, що списання безнадійного податкового боргу здійснюється керівником фіскального органу шляхом прийняття такого рішення та належить до дискреційних повноважень органу доходів і зборів і це виключне його право визнати борг безнадійним та приймати рішення про його списання.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС Україна неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників, справа розглянута апеляційним судом за їх відсутністю на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у квітні 2019 року ОСОБА_1 стало відомо, що згідно інтегрованих карток платника податків фізичної особи-підприємця за ним обліковується податковий борг у сумі 40189,20 грн.
Для з'ясування обставин виникнення зазначеного боргу позивач звернувся із заявою 04.04.2019 р. до відповідача з проханням роз'яснити причину виникнення даного боргу.
Листом - відповіддю від 03.05.2019 №1728/1721-22-17-02-16 ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі позивача було повідомлено, що сума боргу у розмірі 39726,00 грн. виникла 08.10.2016 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Даний борг виник за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які нараховані згідно податкових повідомлень-рішень від 28.09.2016 р. №7133141302 на суму 460,00 грн., прийнятого на підставі акту перевірки від 28.09.2016 р. №3008/3,02/ НОМЕР_1 та від 16.01.2016 р. №000561703 на суму 39266,00 грн., прийнятого на підставі акту перевірки від 25.11.2015 р. №944/21-03-17-03/ НОМЕР_1 .
Сума боргу у розмірі 463,20 грн. виникла 26.08.2018 р. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Грошові зобов'язання нараховані згідно з податкових повідомлень-рішень від 08.02.2018 р. №17559-13 на суму 205,47 грн. №17560-13 на суму 257,73 грн.
Як вбачається з позовної заяви, позивач щодо податкового боргу у розмірі 923,20 грн. (за податковим повідомленням - рішенням від 28.09.2016 №7133141302 на суму 460,00 грн. та за податковими повідомленнями - рішеннями від 08.02.2018 №17559-13 на суму 205,47 грн., №17560-13 на суму 257,73 грн.) погодився та сплатив у добровільному порядку.
Однак 10.05.2019 р., не погоджуючись з наявністю податкового боргу у розмірі 39266,00 грн. згідно з ППР від 16.01.2016 р. №000561703, прийнятого на підставі акту перевірки від 25.11.2015 р. №944/21-03-17-03/ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі з заявою щодо списання податкового боргу, посилаючись на те, що на даний час сплинув строк, встановлений п. 102.4 ст. 102 ПК України, оскільки якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашені такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі 07.06.2019 р. розглянуло заяву позивача та повідомило, що на теперішній час відсутні підстави списання податкового боргу, посилаючись на те, що податковий борг виник 17.01.2017 р.
З таким рішенням контролюючого органу про відмову списати податковий борг позивач не погодився, вважає його необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на нормах податкового законодавства України, що і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом допущено протиправну бездіяльність щодо не списання безнадійного податкового боргу.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 102.4 ст.102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до п. 101.1 ст. 101 ПК України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Підпунктом 14.1.11 «а» п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (пп. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України).
Контролюючий орган, згідно з п. 101.5 ст. 101 ПК України, щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. №577 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок №577), у п. 2.1 якого визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.
Відповідно до п. 3.1 Порядку №577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Згідно ж з Пунктом 3.2. Порядку №577 днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.
Згідно з приписами п. 4.3-4.5 Порядку №577, у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Таким чином, зі змісту вищевикладених норм Порядку №577 вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якового минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно, на підставі даних автоматичної інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючим органом щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що вищезазначений податковий борг у розмірі 39266,00 грн. виник, з урахуванням поштового пересилання, ще в лютому 2016 року. Тобто, визначений п. 102.4 ст. 102 ПК України, строк стягнення цього податкового боргу протягом наступних 1095 днів минув у лютому 2019 року.
Крім того, Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведена перевірка Гасан К.І., за результатом якої складено акт перевірки від 25.11.2015 р. №944/21-03-17-03/ НОМЕР_1 .
На підставі зазначеного акту, Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.01.2016 р. №000561703 на суму 39266,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення стосовно проведення перевірки та прийнятого податкового повідомлення-рішення позивач не отримував.
ПК України передбачає, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п. 58.3 ст. 58 ПК України).
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54,3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Тобто, податковий борг за грошовим зобов'язанням, визначеним контролюючим органом, повинен виникнути через десять днів з моменту невручення поштою конверту. В даному випадку податкове повідомлення-рішення прийняте 16.01.2016 р., а згідно з інформацією ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі борг виник лише 08.10.2016 р., а згідно листа від 07.06.2019 р. №2085/1721-22-17-02-16, взагалі борг виник 17.01.2017 р..
Тобто суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що надаючи інформацію на запит стосовно заборгованості ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі відобразило недостовірну інформацію, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи.
Як вже зазначалося вище, системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що контролюючий орган повинен самостійно списати податковий борг, не чекаючи подання платником податків відповідної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2019 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про визнання податкового боргу безнадійним та застосування процедури його списання.
Тобто позивач вжив всіх заходів звернення до контролюючого органу, з метою визнання останнім податкового боргу безнадійним та застосування процедури його списання.
Відповідач не вживав жодних заходів щодо стягнення із позивача зазначеного податкового боргу ні в межах строку звернення до суду 1095 днів із моменту виникнення права на стягнення, ні по його завершенню.
Представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції не змогла пояснити такої бездіяльності відповідача.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що на час звернення позивача із заявою до податкового органу про списання безнадійної заборгованості 10.05.2019 р. минуло більше 3 років із моменту виникнення податкового боргу (лютий 2016 року).
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до позовних вимог, позивач просить зобов'язати Головне управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі визнати податковий борг у сумі 39266,00 грн., як безнадійний та списати безнадійний податковий борг у сумі 39266,00 грн., що виник на підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення від 16.01.2016 р. №000561703.
Поняття протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень включає в себе неприйняття у встановлений законом, або своєчасно, тобто протягом розумного строку, рішення у межах повноважень за наслідками розгляду відповідного питання.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про те, що в даному випадку контролюючим органом допущено протиправну бездіяльність щодо не списання безнадійного податкового боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
А тому, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо не прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу у сумі 39266,00 грн., що виник на підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення від 16.01.2016 №000561703, з чим погоджується апеляційний суд.
Окрім зазначеного, згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, адже єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 10.05.2019 звертався до відповідача із заявою про списання безнадійного податкового боргу у сумі 39266,00 грн., що виник на підставі прийнятого податкового повідомлення - рішення від 16.01.2016 р. №000561703.
Отже, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції правильно вийшов за межі позовних вимог та на підставі ч. 4 ст. 245 КАС України та зобов'язав суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, враховуючи, що судом визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 у сумі 39266,00 грн., що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 16.01.2016 №000561703.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував.
У зв'язку з цим, за результатом апеляційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана бездіяльність відповідача щодо несписання безнадійного податкового боргу позивача не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та вчинена без урахування усіх фактичних обставин, з порушенням прав позивача.
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (правонаступника - Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (правонаступника - Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов
Повне судове рішення складено 16 березня 2020 року