Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
11 березня 2020 р. № 520/1753/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бідонька А.В.
при секретарі судового засідання - Дронь А.В.,
розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, б. 10; ЄДРПОУ 40111732) про визнання протиправними дії та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення в день звільнення 31.08.2019.
- зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 5 діб відпуски за 2015 рік.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану з підготовкою справи до розгляду в суді, у розмірі 3 200 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення вимог ст. 116 КЗпП Департамент захисту економіки Національної поліції України не здійснив нарахування грошового забезпечення Позивачу в день звільнення 31.08.2019 всіх сум, що належать йому від Департаменту захисту економіки Національної поліції України. При досліджені наданих Департаментом захисту економіки НП України листом від 19.09.2019 № 133 зі, від 03.10.2019 № 146 аз, 147 аз, 148 аз, 149 аз, 150 аз, 151 аз, 152 аз, 153 аз, 154 аз, 155 аз, 156 аз, 161 аз розрахункових листів та наказів про надання позивачеві відпусток, вбачається відсутність нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 5 днів відпуски за 2015 рік.
Ухвалою суду від 21.02.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач, Департамент захисту економіки Національної поліції України, правом надання відзиву на позов не скористався, відзиву на позов судом не отримано.
У судове засідання, призначене на 11 березня 2020 року, сторони, що повідомлялись належним чином про день, час та місце розгляду справи - не прибули.
Представником позивача через канцелярію суду подане клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. У наданому клопотанні представник позивача - адвокат Полторапавлов М.Г. просив суд позовні вимоги задовольнити та стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану із підготовкою справи до розгляду у суді в розмірі 3200 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився клопотань через канцелярію суду щодо причин не явки не надавав.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Як встановлено за матеріалами справи, з 07.11.2015 наказом голови Національної поліції України № 170 о/с від 11.11.2015 ОСОБА_1 було прийнято на службу в управління захисту економіки в Харківській області ДЗЕ Національної поліції України (далі - УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України) на посаду оперуповноваженого та було присвоєно спеціальне звання «капітан поліції» (а.с. 25).
Наказом від 15.02.2017 № 50 о/с Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - ДЗЕ НП України) у зв'язку з організаційно - штатними змінами позивач був призначений на посаду оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 (м. Харків) УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України (а.с. 18).
Наказом ДЗЕ НП України від 28.08.2019 № 269 о/с Позивача було звільнено з посади оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 (м. Харків) УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України за п. 7 ( за власним бажанням) ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» з 31.08.2019 (а.с. 17).
З метою з'ясування нарахувань та виплат, які передбачені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 під час проходження служби Позивачем в УЗЕ в Харківській області ДЗЕ Національної поліції України, представником позивача - адвокатом Полторапавловим М.Г. направлено адвокатський запит до ДЗЕ Національної поліції України щодо надання інформації про грошове забезпечення, яке отримував позивач щомісяця за весь час проходження служби в УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України, а також відомостей щодо надання позивачеві відпусток за весь час проходження служби в ДЗЕ НП України.
Департаментом захисту економіки НП України надана відповідь на запит представника позивача листом від 19.09.2019 року № 135 -зі надана відповідь та документи (а.с. 15-33).
Позивач зазначає, що при досліджені наданих Департаментом захисту економіки НП України листом від 19.09.2019 № 133 зі, від 03.10.2019 № 146 аз, 147 аз, 148 аз, 149 аз, 150 аз, 151 аз, 152 аз, 153 аз, 154 аз, 155 аз, 156 аз, 161 аз розрахункових листів та наказів про надання відпусток ОСОБА_1 , вбачається відсутність нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 5 днів відпуски за 2015 рік.
Як встановлено за матеріалами справи, вислуга років позивача станом на час призначення 07.11.2015 на посаду оперуповноваженого відділу управління захисту економіки в Харківській області ДЗЕ Національної поліції України складала 4 повних календарних роки, оскільки ОСОБА_1 був призначений в органи внутрішніх справ у травні 2011 року.
Позивач зазначає, що маючи 04 роки вислуги, він мав право на отримання щорічної основної оплачуваної відпустки терміном 30 діб, оскільки згідно до ч.4 ст. 93 ЗУ «Про Національну поліцію» відпустка за 2015 рік, яка складає 5 діб (30 діб/12 місяців*2 (трудова діяльність після призначення - листопад 2015, грудень 2015) ним не отримувалась.
З повідомлених позивачем обставин судом з'ясовано, що з метою досудового врегулювання та поновлення порушених трудових прав позивача, з'ясування причин та умов не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані 5 діб відпуски за 2015 рік, адвокатом Полторапавловим М.Г. неодноразово у січні 2020 проводились бесіди з керівництвом ДЗЕ НП України де йому відповідальна особа ДЗЕ НП України повідомила - у відповідності до п. 10 ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Позивач вважаючи, що йому повинна виплачуватись компенсація за п'ять невикористаних днів відпуски за 2015 рік, через свого представника звернувся з даним позовом до суду.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
Згідно частини 1 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Частиною десятою цієї статті визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 встановлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення за 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Законом визначається лише підстави, порядок та умови надання, тривалість відпусток. Законом України «Про Національну поліцію» врегульовано порядок надання відпусток поліцейським. Відповідно до положень статті 93 зазначеного закону, тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, на користь чого свідчать вимоги частин 8, 11 даної статті Закону, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів.
Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
З аналізу наведених норм вбачається, що Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році. Більше того, їй надано право використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, в наступному календарному році, в тому числі і за умови, що такий є роком звільнення, поліцейський має право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках. За таких обставин, вимоги частини 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, якими передбачається виплата компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, слід розуміти як право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.
Нормами Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку не врегульовано питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки.
Отже, при вирішенні питання щодо стягнення компенсації за невикористану частину відпустки за 2015 рік підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, а саме норми Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки».
Відповідно до частини 1статті 83 КЗпП України, частини 1статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.
Рішенням Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 визначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 6 березня 2018 року по справі № 804/3722/17.
Враховуючи те, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу ОВС та Національної поліції України, зокрема, затримку виплати грошового забезпечення при звільненні, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, до даних правовідносин, необхідно застосовувати положення КЗпП України, які регламентують порядок стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Так, відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в статті цього Кодексу.
Статтею 116 Кодексу законів про працю встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Між тим, з матеріалів поданого позову позивачем не надано доказів, що позивач звертався із відповідною заявою до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані 5 днів відпуски за 2015 рік, як і не надано доказів того, що відповідач відмовився нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 5 днів відпуски за 2015 рік.
Суд вважає за необхідне зазначити, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Суд вважає, що позивачем під час розгляду справи, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту недодержання суб'єктом владних повноважень процедури реалізації управлінської функції, а також не виявлено факту порушення суб'єктом владних повноважень прав позивачів у сфері публічно-правових відносин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Стосовно стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3200,00 грн. понесені позивачем, суд зазначає, що з огляду на невстановлений судом факт порушень прав позивача суд визнає заявлений позов необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні за безпідставністю, отже підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними дії та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16 березня 2020 року.
Суддя Бідонько А.В.