13 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/2295/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
секретар судового засідання Сколишев О.О.
за участі представника позивача Присяжнюка Д.В., представника відповідача Суріної О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 160/2295/19 (суддя І інстанції - Жукова Є.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими особами від 14 лютого 2019 року:
- № ДН-68/1511/АВ/МГ-ФС/119;
- № ДН-68/1511/АВ/ІП-ФС/118.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року позов задоволений.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оплата праці за час простою не з вини працівника є мінімальними державними гарантіями, відтак нездійснення оплати за час простою є прямим порушенням ст. 12 Закону України «Про оплату праці», що виявлені інспекційним відвідуванням порушення (постанова про накладення штрафу № ДН-68/1511/АВ/МГ-ФС/119) відносяться до категорії недотримання мінімальних державних гарантій оплати праці. Також вказує про правомірність прийнятого ним рішення із посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 818/584/17, що виконання позивачем припису підтверджує факт визнання порушень трудового законодавства, відображеного в акті перевірки. Сам по собі припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання, його вимоги направлені лише на подальше недопущення порушень вимог законодавства про працю. В даному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма, визначена ст. 265 КЗпП України, а не ч. 11 ст. 7 Закону № 877. Крім цього, зазначає про правомірність прийняття постанови про накладення штрафу № ДН-68/1511/АВ/ІП-ФС/118, оскільки позивач зобов'язаний був забезпечити працівника ОСОБА_1 спеціальним одягом, спеціальним взуттям та милом до початку виконання ним роботи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" (ПрАТ "Суха Балка") зареєстроване як юридична особа 13.01.1995. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи: 50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5. Основним видом діяльності за КВЕД є добування залізних руд (код 07.10). (а.с. 29)
17 січня 2019 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області Шаповаловою С.М., згідно з наказом Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області від 11.01.2019 № 45-І (а.с. 43), направлення від 14.01.2019 № 8 (а.с. 44), на підставі звернення працівника про можливе порушення щодо нього законодавства про працю (а.с. 45), проведено позаплановий захід - інспекційне відвідування дотримання вимог законодавства про працю з питань повноти, своєчасності нарахування, виплати заробітної плати, лікарняних листів та видачі засобів індивідуального захисту у приватному акціонерному товаристві «СУХА БАЛКА» (далі- позивач, ПрАТ "Суха Балка", Товариство).
24 січня 2019 року про результати проведеної перевірки складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ДН-68/1511/АВ, копія якого в цей же день отримана директором ПрАТ "Суха Балка", що підтверджується його підписом у відповідній графі акта, та із запереченнями. (а.с. 8-13)
Згідно з вказаним вище актом відповідачем виявлені такі порушення законодавства про працю:
- ст. 12 ЗУ «Про оплату праці», частини 1 статті 94 КЗпП та статті 1 ЗУ «Про оплату праці» «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому -виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу»;
- ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» та частину 1 статті 113 КЗпП «Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу)» та п. 4.24 Колективного договору (далі мова оригіналу) «Оплачивать роботу при вынужденных простоях, которые произошли не по вине работников, в размере тарифной ставки присвоенного разряда, оклада. Если в период вынужденного простоя, по независящим от работника причинам, он выполняет роботу не по специальности, при условии выполнения сменного задания, оплату проводить из расчета средней зароботной платы, но не ниже действующего тарифа, присвоенного рабочему квалификационного разряда (оклада)»;
- частини 2 статті 30 ЗУ «Про оплату праці» «Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку»;
- ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» та пункту 10 розділу IV ПКМУ № 100 «У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається, середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей».
- ч. 4 ст. 97 КЗпПУ «Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами»;
- статті 163 та 165 КЗпП «На роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту», «на роботах, пов'язаних із забрудненням, видається безоплатно за встановленими нормами мило…».
З урахуванням виявлених порушень, відповідачем був винесений припис про усунення виявлених порушень від 30.01.2019 № ДН 68/1511/АВ/П, відповідно до якого позивача було зобов'язано письмово проінформувати контролюючий орган про усунення порушень у строк до 11.02.2019.
Листом від 8 лютого 2019 року№ 61.6/322 позивачем було повідомлено ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про виконання припису від 30.01.2019 № ДН 68/1511/АВ/П. (а.с. 67)
14 лютого 2019 року, після розгляду справи про накладення на позивача штрафу, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ДН-68/1511/АВ/МГ-ФС/119, якою вирішено накласти на Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» штраф у розмірі 41730 грн (а.с. 18-20) та № ДН-68/1511/АВ/ІП-ФС/118 (а.с. 21-22) - у розмірі 4173 грн.
Зазначені постанови набрали законної сили з 14 лютого 2019 року, строк пред'явлення їх до виконання до 14 травня 2019 року. При цьому зазначено про зобов'язання у строк до 14 березня 2019 року надати (надіслати) документ, що підтверджує сплату штрафу.
Не погодившись з такими постановами, позивач 7 березня 2019 року звернувся до суду із цим позовом (а.с. 5-32).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, виявлені інспекційним відвідуванням порушення ст. 12 ЗУ «Про оплату праці», частини 1 статті 94 КЗпП та статті 1 ЗУ «Про оплату праці»; ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» та частину 1 статті 113 КЗпП; частини 2 статті 30 ЗУ «Про оплату праці»; ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» та пункту 10 розділу IV ПКМУ № 100; ч.4 ст. 97 КЗпП не можна віднести до категорії недотримання мінімальних державних гарантій оплати праці (постанова № ДН-68/1511/АВ/МГ-ФС/119); по-друге, законодавством не передбачено жодного часового відрізку чи конкретного терміну щодо періоду видачі обов'язку власника на видачу працівникові спецодягу та мила (постанова № ДН-68/1511/АВ/ІП-ФС/118), відтак дійшов висновку, що спірні постанови є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами- підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, законодавець визначив, що порядок здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю повинен бути визначений Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пп. 5 п. 4 та п. 50 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340 (далі - Положення № 340) Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок № 295), яке було чинним на час здійснення інспекційного відвідування.
Отже, Порядком № 295 визначено питання реалізації центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, яким є Держпраці, повноважень, закріплених у статті 259 КЗпП України.
Згідно з пп. 1 п. 5 цього Порядку інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. (п. 19, 20, 23 Порядку № 295).
Абзацом 2 п. 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи можуть накладатися на підставі, зокрема акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Пунктом 3 Порядку № 509 визначено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
31.01.2019 відповідачем винесено рішення про розгляд справи про накладення штрафу і призначено її розгляд на 14.02.2019 о 09:00 год. (а.с. 46), яке направлено на поштову адресу позивача 04.02.2019 (а.с. 47).
Як у позові, так і під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем порушувалось питання щодо порушення відповідачем терміну повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу.
Враховуючи відсутність як оскарження позивачем законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, так і доводів і вимог відповідача у апеляційній скарзі з приводу цього питання, з огляду положення ч.1 ст. 308 КАС України, питання щодо порушення відповідачем терміну повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу судом апеляційної інстанції не перевіряється.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. (абзац 2 пункту 8 Порядку № 509)
Інспекційне відвідування ПрАТ «Суха Балка» призначено відповідачем на звернення працівника товариства за вх. № Д-1571 від 27.11.2018 щодо порушення стосовно нього законодавства про працю (а.с. 45). Інспекційне відвідування проведено відповідно до вимог вказаних вище норм права. Оскаржені постанови про накладення на позивача штрафу за порушення трудового законодавства були винесені до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/8917/17 (дата набрання законної сили -14 травня 2019 року), яким визнана нечинною постанова Кабінету Міністрів України № 295, якою, зокрема, керувався відповідач під час проведення перевірки у період з 17.01.2019 до 24.01.2019.
Стосовно правомірності та обґрунтованості постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 14 лютого 2019 року № ДН-68/1511/АВ/МГ-ФС/119 у розмірі 41730 грн, суд апеляційної інстанції зазначає, що за її змістом підставами для застосування штрафних санкцій відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України стало те, що позивачем:
- згідно з рішенням суду від 10.10.2018 у справі № 212/1014/18 громадянина ОСОБА_1 було поновлено на роботі в ПрАТ «Суха Балка» на посаді електрогазозварника 4 розряду дільниці «База матеріально-технічного забезпечення» (далі-БМТЗ). В зв'язку з тим, що на час поновлення ОСОБА_1 на роботі, посаду електрогазозварника БМТЗ було скорочено (наказ від 16.07.2018 № 2307-ШТ) ОСОБА_1 було встановлено простій (наказ від 22.10.2018 № 3281-ОТ) 3 24.10.18 по 06.11.2018 та з 07.11.2018 по 16.11.2018 ОСОБА_1 був відсутній на роботі по причині тимчасової непрацездатності. Листки непрацездатності за вищевказаний період були надані ОСОБА_1 для оплати у листопаді 2018 року (протоколи засідання комісії із соціального страхування від 23.11.2018 №№ 282 та 284). Матеріальне забезпечення було нараховано у листопаді 2018 року та виплачено (п'ять днів за рахунок підприємства 07.12.2018). Однак, в жовтні 2018 року за робочі дні в період з 10.10.2018 по 23.10.2018 заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась (пояснення додається). Зазначене порушує вимоги ст. 12 ЗУ «Про оплату праці», частини 1 статті 94 КЗпП та статті 1 ЗУ «Про оплату праці» «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому -виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу»;
- відповідно до наказу від 22.10.2018 № 3281-ОТ електрогазозварнику ОСОБА_1 був встановлений частковий простій з 2 зміни 18.10.2018. Нарахування та виплату заробітної плати за час простою (з 18.10.2018 по 23.10.2018) на момент проведення інспекційного відвідування Товариством не зроблено, чим порушено ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» та частину 1 статті 113 КЗпП «Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу)» та п. 4.24 Колективного договору (далі мова оригіналу) «Оплачивать роботу при вынужденных простоях, которые произошли не по вине работников, в размере тарифной ставки присвоенного разряда, оклада. Если в период вынужденного простоя, по независящим от работника причинам, он выполняет роботу не по специальности, при условии выполнения сменного задания, оплату проводить из расчета средней зароботной платы, но не ниже действующего тарифа, присвоенного рабочему квалификационного разряда (оклада)»;
- відсутність нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 10.10.2018 по 23.10.2018 є порушенням вимог частини 2 статті 30 ЗУ «Про оплату праці» «Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку»;
- при вивчені документів встановлено, що є разовий випадок коли нарахування заробітної плати за час відпустки здійснюється з порушенням вимог ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» та пункту 10 розділу IV ПКМУ № 100 «У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається, середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей».
Так, ОСОБА_1 відповідно до наказу № ЕСБ_ОТ0809 від 26.11.2018 була надана щорічна основна відпустка та відпустка за вислугу років з 14.12.2018 по 13.01.2019, але обчислення середньої заробітної плати проведено без використання коефіцієнта коригування, що призвело до заниження середньоденної заробітної плати та суми нарахованої виплати за дні відпустки. Згідно зі Спільною постановою генерального директора та профспілкових комітетів ІІрАТ «СУХА БАЛКА» від 27.04.2018 № 7 коефіцієнт підвищення (коригування) застосовується у розмірі 1.01 до фактично нарахованих сум заробітної плати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, з урахуванням фінансових можливостей підприємства;
- відсутність нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 10.10.2018 по 23.10.2018, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки без використання коефіцієнта коригування порушує вимоги ч. 4 ст. 97 КЗпПУ «Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Отже, за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці юридичні особи несуть відповідальність у вигляді накладення штрафу.
Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Стаття 11 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) встановлює, що мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.
Стаття 12 Закону № 108/95-ВР встановлює інші норми і гарантії в оплаті праці.
Так, згідно з вказаною статтею норми оплати праці (зокрема за час простою, який мав місце не з вини працівника) і гарантії для працівників (в т.ч. оплата щорічних відпусток) встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
При цьому визначення норми праці наведені у ч. 1 ст. 85 КЗпП України, згідно з якою норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.
Гарантії і компенсації наведені, зокрема, у Главі VІІІ КЗпП України.
Призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, відповідно до ст. 34 КЗпП України є простоєм. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Час простою не з вини працівника відповідно до ст. 113 КЗпП оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
У випадку, зокрема, надання працівникам щорічної відпустки застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей (п. 5, 10 Порядку № 100).
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (ч. 4 ст. 97 КЗпП УКраїни).
Отже апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень статей 11, 12 Закону № 108/95-ВР мінімальними гарантіями в оплаті праці є мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, а також норми оплати праці і гарантії та компенсації працівникам. Час не виконання працівником трудової функції без його вини підлягає оплаті. У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, зокрема, у періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що виявлені інспекційним відвідуванням порушення не можна віднести до категорії недотримання мінімальних державних гарантій оплати праці.
Разом з цим, як вказувалось у встановлених судом обставинах справи, листом від 8 лютого 2019 року№ 61.6/322 позивачем було повідомлено ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про виконання припису від 30.01.2019 № ДН 68/1511/АВ/П, а саме, що електрогазозварювальнику БМТЗ ОСОБА_1 у січні 2018 року була нарахована заробітна плата:
- середній заробіток з 10 по 17 жовтня 2018 року у сумі 1237,42 грн;
-оплата за час простою не з вини робітника з 18 по 23 жовтня 2018 року у сумі 989,94 грн;
- перерахунок щорічної відпустки з 14.12.2018 по 13.01.2019 (використано коефіціент коригування 1,01) у суму 18,2 грн.
Зазначені вище суми за винятком утриманих загальнообов'язкових податків і зборів перераховані у повному обсязі згідно з платіжним дорученням № 2660 від 31 січня 2019 року.
На підтвердження усунення порушень припису позивачем надано розрахункову відомість за січень 2019 року. (а.с. 67)
Отже, позивач фактично визнав факт порушення ним вимог норм трудового законодавства, в адміністративному позові ПрАТ «Суха Балка» не оскаржує сам факт допущення правопорушень. Водночас, позивач зазначає, що ним було виконано вимоги припису у встановлений строк, до моменту прийняття постанови про накладення штрафу, тому фінансові санкції не застосовуються в силу приписів ч. 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка виключає відповідальність позивача за вказані порушення.
Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи позивача обґрунтованими з огляду на таке.
Частиною 11 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877) передбачено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Відповідно до ч. 3 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що на виконання вимог припису від 30.01.2019 № ДН 68/1511/АВ/П позивачем 31 січня 2019 року були усунуті недоліки, шляхом виплати ОСОБА_1 всіх належних грошових коштів, що підтверджується платіжним дорученням № 2660 від 31.01.2019 та розрахунковою відомістю за січень 2019 року. Тобто, товариством було виконано умови припису у встановлений строк, а саме до 11 лютого 2019 року.
Отже, станом на час прийняття відповідачем постанови про накладення стягнень, абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України від 14 лютого 2019 року № ДН-68/1511/АВ/МГ-ФС/119, позивачем уже було усунуто порушення виявлені під час перевірки, а встановлений відповідач строк для усунення ПрАТ «Суха Балка» не сплинув.
У зв'язку з цим, ураховуючи приписи частини 11 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у ГУ Держпраці у Дніпропетровській області станом на 14 лютого 2019 року були відсутні підстави для накладення на позивача стягнення у вигляді штрафу, оскільки станом на 14.02.2019 та у строк встановлений у приписі (до 11.02.2019) суб'єктом господарювання було усунуто виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства про працю.
Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача щодо правомірності прийнятого ним рішення із посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 818/584/17, що виконання позивачем припису підтверджує факт визнання порушень трудового законодавства, відображеного в акті перевірки. Сам по собі припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання, його вимоги направлені лише на подальше недопущення порушень вимог законодавства про працю. В даному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма, визначена ст. 265 КЗпП України, а не ч.11 ст.7 Закону № 877 з огляду на наступне.
12 грудня 2019 Законом України № 378-IX внесено зміни до Кодексу законів про працю України, зокрема, у статті 265 після частини четвертої доповнено трьома новими частинами такого змісту: «… Заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень».
Тобто норму статті 265 КЗпП України можна визначити як спеціальну з 12 грудня 2019 року, у зв'язку із внесенням змін Законом України № 378-IX від 12.12.2019 змін до Кодексу законів про працю України.
Оскільки проведення інспекційного відвідування позивача відбувалось у період з 17 по 24 січня 2019 року, у час, коли положення статті 265 КЗпП України не містили правила про застосування до суб'єкта господарювання заходів про притягнення останнього до відповідальності за вчинення передбачених у цій статті порушень незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень, спірні правовідносини регулюються саме частиною 11 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Посилання апелянта на п. 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ № 295 є безпідставним, оскільки останній є підзаконним нормативно-правовим актом, у зв'язку з чим при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися правовим актом, який має вищу юридичну силу, в даному випадку Законом № 877, оскільки КЗпП України ці питання на час накладення на позивача фінансових санкцій не регулював.
З огляду на вказане колегія суддів дійшла висновку, що спірна постанова про накладення штрафу від 14 лютого 2019 року № ДН-68/1511/АВ/МГ-ФС/119 у розмірі 41730 грн підлягає скасуванню, проте з інших підстав, ніж зазначено судом першої інстанції.
Підставою винесення постанови про накладення штрафу від 14 лютого 2019 року № ДН-68/1511/АВ/ІП-ФС/118 у розмірі 4173 грн стало порушення позивачем, на думку відповідача, вимог статей 163 та 165 КЗпП України.
Так, згідно зі статтею 163 КЗпП України на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.
Відповідно до ст. 165 КЗпП України на роботах, зв'язаних з забрудненням, видається безплатно за встановленими нормами мило. На роботах, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, видаються безплатно за встановленими нормами змиваючі та знешкоджуючі засоби.
Згідно з пунктом 3 ч.2 ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.
Отже, чинним законодавством визначено, що працівникам за укладеним трудовим договором на роботах, пов'язаних із забрудненням, видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, і мило, а обов'язок забезпечення такими необхідними для роботи засобами покладено на власника або уповноваженого ним органу до початку роботи такого працівника.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що законодавством не передбачено жодного часового відрізку чи конкретного терміну щодо періоду видачі обов'язку власника на видачу працівникові спецодягу та мила.
Визначальним для вирішення питання щодо наявності порушення у цій справі є встановлення факту: 1. початку роботи ОСОБА_1 ; 2. видачі (забезпечення) власником або уповноваженим ним органом ПрАТ «Суха Балка» ОСОБА_1 спеціальним одягом та милом, відповідно.
Згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року у справі № 212/1014/18 громадянина ОСОБА_1 поновлено на роботі в ПрАТ «Суха Балка» на посаді електрогазозварника 4 розряду дільниці «База матеріально-технічного забезпечення» (далі-БМТЗ).
18.10.2018, на виконання рішення суду, генеральним директором ПрАТ «Суха Балка» винесено наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді електрогазозварювальника 4 розряду дільниці «База матеріальнор-технічного забезпечення (далі - БМТЗ)» з 10.10.2018. (а.с. 50)
22.10.2018 у зв'язку з відсутністю фронту робіт по професії «електрогазозварювальник» на базі БМТЗ, і відсутності в штатному розписі БМТЗ професії «електрогазозварювальник», генеральним директором ПрАТ «Суха Балка» видано наказ про встановлення ОСОБА_1 часткового простою 2 зміни 18.10.2018 (з 18 по 23 жовтня 2018 року). (а.с. 53)
3 24 жовтня по 6 листопада 2018 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі по причині тимчасової непрацездатності. (Листок непрацездатності за вказаний період наданий ОСОБА_1 для оплати у листопаді 2018 року (протоколи засідання комісії із соціального страхування від 23.11.2018 № 282)).
Відповідно до наказу від 06.11.2018 № 3469-Д електрогазозварювальник ОСОБА_1 був тимчасово переміщений на дільницю «Спортивна споруда» з 05.11.2018 строком на 1 місяць. (а.с. 54)
З 07.11.2018 по 16.11.2018 ОСОБА_1 був відсутній на роботі з причини тимчасової непрацездатності. (Листок непрацездатності за вказаний період був наданий ОСОБА_1 для оплати у листопаді 2018 року (протоколи засідання комісії із соціального страхування від 23.11.2018 № 284)).
Відповідно до наказу № ЕСБ_ОТ0809 від 26.11.2018 ОСОБА_1 надана щорічна основна відпустка та відпустка за вислугу років з 14.12.2018 по 13.01.2019
Згідно з наказом від 27.12.2018 № 4019-Д ОСОБА_1 тимчасово переміщений на дільницю «Спортивна споруда» з 06.12.2019 строком до 3 місяців (а.с. 55).
Як на підставу порушення позивачем ст. 163, 165 КЗпПУ відповідач вказує, що спеціальний одяг, спеціальне взуття, інші засоби індивідуального захисту та мило ОСОБА_1 видано лише 16.01.2019 (накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 16.01.2019 № 1314 та Додаток від 16.01.2019 № 1315 до Накладної-вимоги ф. М-11 від 16.01.2019 № 1315).
Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 18.10.2018 поновлений на посаді; з 18.10.2018 по 23.10. 2018 йому встановлено простій; 3 24.10.18 по 06.11.2018 та з 07.11.2018 по 16.11.2018 був відсутній на роботі по причині тимчасової непрацездатності; Згідно з наказом від 27.12.2018 № 4019-Д ОСОБА_1 тимчасово переміщений на дільницю «Спортивна споруда» з 06.12.2019 строком до 3 місяців; з 14.12.2018 по 13.01.2019 перебував у відпустці.
В той же час, під час проведення інспекційного відвідування відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, ураховуючи приписи ст. 29 КЗпП, ні в акті від 24.01.2019, ні у постанові про накладення штрафу від 14.02.2019, не встановлено та не зазначено, коли саме ОСОБА_1 приступив до роботи, при цьому колегія суддів зауважує, що 6 грудня 2019 року працівник і не міг отримати спецодяг та мило, оскільки наказ про переміщення ОСОБА_1 з 06.12.2018 виданий значно пізніше, а саме 27 грудня 2018 року, проте у вказаний день ОСОБА_1 знаходився у відпустці і також не міг отримати миючі засоби та спецодяг.
Отже, враховуючи те, що відповідачем не встановлено, коли саме ОСОБА_1 приступив до роботи, тоді як за приписами ст. 163, 165, 29 КЗпП України, на власника або уповноваженого ним органу покладається обов'язок безплатної видачі за встановленими нормами спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, і мила до початку роботи працівника, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість притягнення позивача до відповідальності та винесення постанови про накладення штрафу від 14.02.2019 № ДН-68/1511/АВ/ІП-ФС/118.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість притягнення позивача до відповідальності та винесення відносно останнього постанов про накладення штрафу від 14.02.2019 № ДН-68/1511/АВ/МГ-ФС/119 у розмірі 41730 грн та № ДН-68/1511/АВ/ІП-ФС/118 - у розмірі 4173 грн.
Разом з тим, як вказувалось вище, при постановленні судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що по-перше, виявлені інспекційним відвідуванням порушення ст. 12 ЗУ «Про оплату праці», частини 1 статті 94 КЗпП та статті 1 ЗУ «Про оплату праці»; ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» та частину 1 статті 113 КЗпП; частини 2 статті 30 ЗУ «Про оплату праці»; ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» та пункту 10 розділу IV ПКМУ № 100; ч. 4 ст. 97 КЗпП не можна віднести до категорії недотримання мінімальних державних гарантій оплати праці (постанова № ДН-68/1511/АВ/МГ-ФС/119); по-друге, що законодавством не передбачено жодного часового відрізку чи конкретного терміну щодо періоду видачі обов'язку власника на видачу працівникові спецодягу та мила (постанова № ДН-68/1511/АВ/ІП-ФС/118), проте вказані обставини спростовані під час апеляційного перегляду справи.
Отже, позов підлягав задоволенню у зв'язку з тим, що, по-перше, позивачем було виконано вимоги припису у встановлений строк, до моменту прийняття постанови про накладення штрафу № ДН-68/1511/АВ/МГ-ФС/119, тому фінансові санкції не застосовуються в силу приписів ч. 11 ст. 7 Закону № 877, яка виключає відповідальність позивача за вказані порушення, та яка застосовується до спірних правовідносин; по-друге, відповідачем не встановлено коли саме ОСОБА_1 приступив до роботи, тоді як за приписами ст. 163, 165, 29 КЗпП України, на власника або уповноваженого ним органу покладається обов'язок безплатної видачі за встановленими нормами спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, і мила до початку роботи працівника (постанова про накладення штрафу № ДН-68/1511/АВ/ІП-ФС/118).
Суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, що в свою чергу є підставою для зміни судового рішення в частині обґрунтування висновків суду. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Оскільки за приписами ч. 1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повний текст судового рішення складений 18 лютого 2020 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 257, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 160/2295/19 змінити в частині обгрунтування висновків суду, виклавши його в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 160/2295/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко