11 березня 2020 року м. Дніпросправа № 193/183/17 (2-а/193/12/17)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року в адміністративній справі №193/183/17 (2-а/193/12/17) (головуючий суддя першої інстанції Шумська О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти №1 батальону №3 Управління патрульної поліції в м.Кривому Розі Департаменту патрульної поліції капрал Кравцової Ірини Петрівни про скасування рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач 16.02.2017 року звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з позовом до поліцейського роти №1 батальону №3 УПП в м.Кривому Розі ДПП капрала Кравцової І.П., в якому просив визнати незаконними дії відповідача та визнати незаконною та скасувати постанову серії ДР №140480 від 13.02.2017 року про накладення адміністративного стягнення.
Постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконними дії посадової особи інспектора роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м.Кривому Розі Департаменту патрульної поліції, капрала Кравцової Ірини Петрівни по складанню винесеної постанови від 13 лютого 2017 року серії ДР №140480 про накладення на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення по ст.122 ч.2 КУпАП в розмірі 425,00 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2017 року та справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року розгляд справи призначено в порядку письмового провадження.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Учасники справи не заявили клопотань про розгляд справи за їх участю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Згідно постанови ДР №140480 від 13.02.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії, 13.02.2017 року о 15.25 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21091, номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Н11 рухався поза населеним пунктом без ближнього світла фар та вимкненими ходовими вогнями (якщо передбачені конструкцією автомобіля), чим порушив п.9.8 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративний штраф в розмірі 425,00 грн. (а.с.3).
Не погодившись з постановою та діями інспектора, ОСОБА_1 оскаржив їх до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що день 13.02.2017 року був дуже сонячним, та коли автомобіль позивача рухався по автомобільній дорозі - сонце світило в передню частину автомобіля, та віддзеркалювалось від фар, а тому встановити неможливо чи то було ввімкнене світло, чи віддзеркалені сонячні промені.
При вирішенні справи суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно постанови ДР №140480 від 13.02.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії, 13.02.2017 року о 15.25 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21091, номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Н11 рухався поза населеним пунктом без ближнього світла фар та вимкненими ходовими вогнями (якщо передбачені конструкцією автомобіля), чим порушив п.9.8 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.
Позивач не оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконною та скасування постанову серії ДР №140480 від 13.02.2017 року про накладення адміністративного стягнення, а тому рішення суду в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Щодо визнання незаконними дій посадової особи відповідача по складанню постанови від 13 лютого 2017 року серії ДР №140480 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по ст.122 ч.2 КУпАП в розмірі 425,00 гривень., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно тексту адміністративного позову позивач незгоден з діями відповідача з тих підстав, що відносно нього відповідачем складена постанова за скоєння правопорушення, якого він не вчиняв.
Проте, питання щодо правомірності та обґрунтованості постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності судом першої інстанції розглянуто, та як зазначалось вище, судом встановлено наявність порушення позивачем ПДР України.
Колегія суддів зазначає, що правомірність чи протиправність дій суб'єкта владних повноважень полягає у встановлені: чи в межах компетенції (повноважень) діяв суб'єкт, на підстав та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи правомірність дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною першою статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5рп/15 роз'яснено положення частини першої статті 276 КУпАП стосовно змісту словосполучення «за місцем його вчинення». Зазначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Таким чином зазначеним рішенням роз'яснено, що словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною другою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, капрал поліції Управління патрульної поліції в м.Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Дніпропетровської області Кравцова І.П. є уповноваженим працівником Управління патрульної поліції у м.Кривому Розі і має спеціальне звання «капрал поліції», а тому має повноваження розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені частиною другою статті 122 КУпАП, які вчиняються на території Дніпропетровської області.
Також суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною п'ятою статті 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, нормами статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, навіть якщо особа оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення.
Згідно вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно тексту позову ОСОБА_1 зазначає, що з ним в автомобілі перебував свідок, якого він просив допитати, але інспектор відмовив в такому клопотанні.
Відповідач надав до матеріалів справи DVD диск з відеозаписом фіксації правопорушення та порядку розгляду справи відповідачем.
Оцінюючи правомірність дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з відеозаписів розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , перед початком розгляду справи йому було оголошено посадову особу, яка буде розглядати справу, та роз'яснено права особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Також ОСОБА_1 за його клопотанням було надано для перегляду відеозапис вчинення адміністративного правопорушення.
Будь-яких інших клопотань під час фіксації правопорушення, складанні постанови та розгляду справи, позивачем не заявлялось.
Також в позовній заяві позивач зазначає, що постанова не відповідає встановленим зразкам та вимогам КУпАП. Позивач зазначив, що відповідач керується статтями 222, 251, 258, 280, 284 КУпАП, але вказані статті скасовано на підставі Закону №2808-VI від 21.12.2010 року та змін, внесених згідно з Указами ПВР за №1666-VIII від 06.10.2016 р року.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані норми КУпАП є діючими. Нормативно-правові акти, про які зазначає позивач, стосуються внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності, а також щодо відповідальності за корупційні правопорушення та не стосуються норм щодо відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції не виявлено будь-яких порушень відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 280 КУпАП, форма та зміст постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема нормам КУпАП.
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, відсутні підстави для визнання незаконними дій посадової особи інспектора роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м.Кривому розі Департаменту патрульної поліції, капрала Кравцової Ірини Петрівни по складанню постанови від 13 лютого 2017 року серії ДР №140480 про накладення на позивача адміністративного стягнення.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність дій щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що у відповідності до вимог статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмові в їх задоволенні.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року в адміністративній справі №193/183/17 задовольнити.
Постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року в адміністративній справі №193/183/17 в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконними дій посадової особи інспектора роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м.Кривому розі Департаменту патрульної поліції, капрала Кравцової Ірини Петрівни по складанню постанови від 13 лютого 2017 року серії ДР №140480 скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак