16 березня 2020 р. Справа № 480/496/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 /військова частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 /військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно в сумі 19 069,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до 07.12.2019 позивач проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. За період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року індексація його грошового забезпечення не здійснювалась у зв'язку із чим позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов проти вимог заперечував, зазначив, що відповідно до положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Тобто законом чітко визначено, що виплата індексації заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів на відповідний рік. При цьому згідно з межами фінансових ресурсів, виділених військовій частині 9953 - Сумському прикордонному загону згідно з бюджетними призначеннями за спірний період, кошти на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення не передбачено, тому позивачу правомірно не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до 07.12.2019.
Наказом начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України "Про особовий склад" від 05.12.2019 № 401-ОС припинено (розірвано) контракт з ОСОБА_1 та виключено його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, остаточною датою закінчення проходження служби вважати 07.12.2019 (а.с. 6).
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалось представником відповідача у письмовому відзиві, у період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року Сумським прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України не нараховувалася та не виплачувалася індексація заробітної плати ОСОБА_1 .
Листом від 16.01.2020 № 11/389 (а.с. 6) Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України повідомив позивача, що ним проведений розрахунок невиплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 та надав розрахунково-платіжну відомість про розраховану та невиплачену індексацію грошового забезпечення (а.с. 7), відповідно до якої сума розрахованої та невиплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року становить 19069,90 грн.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Конституцією України (частина третя статті 43) встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33).
Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п'ятою статті 95 КЗпП України.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (пункт 3 частини першої статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Конституційний Суд України, у Рішенні від 15 жовтня 2013 року N 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).
Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ненарахування та невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2015 року у справі "Кечко проти України" висловив правову позицію, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1.
В даному випадку, позивач має право на індексацію грошового забезпечення та виплату належних йому сум, оскільки питання індексації заробітної плати врегульовано КЗпП, Законом України "Про оплату праці", Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення «Кечко проти України», «Сук проти України»).
Таким чином, суд вважає, що відповідачем було протиправно не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року у сумі 19069,90 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 /військова частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно в сумі 19069 (дев'ятнадцять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 90 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко