16 березня 2020 року м. Рівне №460/457/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка звертається в інтересах дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , яка звертається в інтересах дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі іменується - позивач) до ОСОБА_1 , яка звертається в інтересах підопічних дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача щодо призначення позивачу державної допомоги на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на якими встановлено піклування; зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити на користь позивача державну допомогу на дітей, позбавлених батьківського піклування, на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , над якими встановлено піклування, починаючи з 28.03.2017 по 31.122017 в розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до розпоряджень голови Сарненської районної державної адміністрації «Про встановлення опіки над дитиною, позбавленою батьківського піклування» від 28.03.2017 №119 та №120 встановлено опіку над дітьми, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначивши опікуном та піклувальником ОСОБА_1 . Позивач звернувся до управління із заявою про призначення та виплату допомоги на дітей у період з 28.03.2017. Листом від 04.11.2019 відповідач відмовив у виплаті допомоги за період з 28.03.2017 по 31.12.2018, вказавши, що допомога на дітей призначена з 01.01.2018 на підставі заяви позивача. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки за період з 28.03.2017 по 31.12.2018 допомога дітьми не отримана, оскільки виплачувалася неналежній особі - її чоловіку ОСОБА_4 , з якого за цей період у судовому порядку стягнуто отримані кошти. Позивач вказує, що дітей, над якими призначено опіку і піклування, позбавлено права на отримання державної допомоги за період з 28.03.2017 по 31.12.2018, а тому їх права підлягають захисту. Просив задовольнити позов повністю.
Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що позивач звертався до управління із заявою про призначення та виплату державної допомоги на дітей, за якою призначено відповідну виплату починаючи з 01.01.2018. Відповідач вказує, що виконав усі вимоги чинного законодавства при призначенні допомоги починаючи з 01.01.2018, оскільки таке призначення відбулося на підставі заяви позивача, як того вимагають норми Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» №1751 від 27.12.2001. Відповідач вказує, що позивач не звертався із заявою про призначення та виплату допомоги на дітей у 2017 році, а тому підстави стверджувати про протиправність відмови відсутні. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою суду від 03.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб у відкритому судовому засіданні на 03.03.2020.
Ухвалою суду від 03.03.2020 постановлено провадити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Розпорядженням голови Сарненської районної державної адміністрації «Про встановлення опіки над дитиною, позбавленою батьківського піклування» від 28.03.2017 №119 постановлено: встановити опіку над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном дитини, позбавленої батьківського піклування - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
Розпорядженням голови Сарненської районної державної адміністрації «Про встановлення опіки над дитиною, позбавленою батьківського піклування» від 28.03.2017 №120 постановлено: встановити опіку над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , піклувальником дитини, позбавленої батьківського піклування - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).
Розпорядженням голови Сарненської районної державної адміністрації «Про зміну статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, на статус дитини - сироти» від 25.04.2019 №142 постановлено: змінити малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на статус дитини - сироти (а.с. 12).
Розпорядженням голови Сарненської районної державної адміністрації «Про зміну статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, на статус дитини - сироти» від 25.04.2019 №143 постановлено: змінити неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на статус дитини - сироти (а.с. 13).
Відповідно до Довідки від 08.11.2019 №03/19-1-2233, позивач - ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення і отримує допомогу на дітей, які знаходяться під опікою або піклуванням на ОСОБА_2 з 01.01.2018 по 01.09.2019, та на ОСОБА_3 з 01.01.2018 по даний час; інших видів допомог та компенсацій не отримує (а.с. 20).
Згідно Довідки від 08.11.2019 №1338/02.19-08 позивач - ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Сарненському відділі з питань перерахунків пенсії №4 управління застосування пенсійного законодавства головного управління ПФУ в Рівненській області і отримує пенсію по втраті годувальника з 01.04.2017 (а.с. 22).
Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області із заявою від 23.10.2019, у якій просив: нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , над якими встановлено опіку згідно розпоряджень від 28.03.2017 №119 та №120 (а.с. 18).
У заяві позивач вказав, що на ім'я ОСОБА_1 , яка є опікуном дітей, допомога не виплачувалася відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» починаючи з 28.03.2017.
За результатами розгляду заяви позивача, Управлінням праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області оформлена відповідь від 04.11.2019 №01/5-03-7324, де зазначено: відповідно до пункту 29 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця до моменту досягнення дитиною 18-річного віку включно; заяву про призначення допомоги позивачем подано лише в січні 2018 року, за якою призначено відповідну допомогу; таким чином управління діяло на підставі та в межах наданих повноважень у відповідності до чинного законодавства України (а.с. 19).
Позивач вказує, що у період з 28.03.2017 (момент встановлення опіки над дітьми) по 31.12.2017 не отримувала допомогу на дітей; натомість, у даний період виплата на дітей спрямовувалася на ім'я її чоловіка - ОСОБА_4 .
Відповідно до рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 06.05.2019 по справі №572/3876/18 (а.с. 14), залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 17.10.2019 (а.с. 16), позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області задоволено в повному обсязі: стягнуто з ОСОБА_4 на користь Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області суму надмірно отриманої допомоги на дітей у розмірі 44963,80 грн.
За правилами частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 06.05.2019 у справі №572/3876/18 встановлені наступні обставини:
«Суд встановив, що рішенням управління праці та соціального захисту населення Сарненської РДА від 18.01.2017 року ОСОБА_4 на підставі поданої ним заяви та відповідно до ст.ст.16, 17 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» була призначена та виплачувалась допомога на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , над якими встановлено опіку та піклування. Вказаний вид державної допомоги призначається особам, призначеним у встановленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування. Відповідно до рішення управління праці та соціального захисту населення Сарненської РДА від 18.01.2017 року виплата допомоги відповідачу була призначена та розпочата з 01.01.2017 року та виплачувалася до її припинення за розпорядженням начальника УПСЗН Сарненської РДА Рівненської області від 26.01.2018 року з 1 квітня 2017 року. Рішення про припинення допомоги прийнято у зв'язку з виявленням факту звільнення ОСОБА_4 від складання обов'язків піклувальника над неповнолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі поданої ним заяви, що підтверджується розпорядженнями голови районної державної адміністрації №117 та №118 від 28.03.2017 року. З цього часу здійснення повноважень піклувальника було покладено на іншу особу. Про настання змін, які вплинули на отримання соціальної допомоги, відповідач своєчасно не повідомив УПСЗН для подальшого припинення виплати допомоги, не зважаючи на те, що був попередженим про своєчасне надання такої інформації. В зв'язку з чим виникла переплата бюджетних коштів за період з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року у розмірі 44963,80 грн. Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала».
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» №2811-XII від 21.11.1992 (далі іменується - Закон України №2811-XII), допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування. Така допомога вважається власністю дитини.
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування (стаття 17 Закону України №2811-XII).
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку. У разі коли на дитину виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога (крім державної соціальної допомоги, що виплачується на дітей-інвалідів, відповідно до законодавства), розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги (стаття 18 Закону України №2811-XII).
За правилами пункту 25 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» №1751 від 27.12.2001 (далі іменується - Порядок №1751), відповідно до статті 16 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, визначеним в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування та відповідно до законодавства набули статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, не призначається у разі перебування дитини на повному державному утриманні.
Якщо дитина, яка перебуває на повному державному утриманні, під час літніх канікул перебуває вдома з опікуном чи піклувальником, зазначена допомога призначається за повні місяці перебування дитини вдома на підставі довідки навчального закладу, про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні.
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування і є вихованцями дитячих навчальних закладів, що фінансуються не за рахунок бюджетних коштів, призначається на загальних підставах.
Відповідно до пункту 29 Порядку №1751, допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця до моменту досягнення дитиною 18-річного віку включно.
Учасниками справи не заперечується той факт, що позивачу призначена допомога на дітей на підставі його заяви починаючи з 01.01.2018.
Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправною відмови відповідача щодо призначення позивачу державної допомоги на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на якими встановлено піклування, не підлягає до задоволення, оскільки відповідач призначив позивачу відповідну допомогу на дітей з 01.01.2018 саме на підставі заяви позивача.
Відповідачем дотримано вимог статей 16, 17, 18 Закону України №2811-XII та пункту 29 Порядку №1751 при призначенні допомоги починаючи з 01.01.2018, що свідчить про дотримання суб'єктом владних повноважень ним норм чинного законодавства.
Проте, суд зазначає, що за період з 28.03.2017 по 31.12.2017 допомога на дітей виплачувалася чоловіку позивачки - ОСОБА_4 , яка у подальшому стягнута з нього на користь державного органу у судовому порядку.
Таким чином, у період з 28.03.2017 по 31.12.2017 діти, які перебували під опікою та піклуванням позивача, не отримали належної державної допомоги.
Формально, відповідач не допускав протиправної бездіяльності чи дій, не приймав протиправних рішень з питань виплати допомоги у період з 28.03.2017 по 31.12.2017, оскільки допомога в цей період виплачувалася, проте стягнута у судовому порядку, як така, що виплачена неналежній особі - чоловіку позивачки - ОСОБА_4 .
Проте, факт виплати відповідачем допомоги для дітей у період з 28.03.2017 по 31.12.2017 чоловіку позивачки - ОСОБА_4 та стягнення у подальшому з ОСОБА_4 такої допомоги у судовому порядку, не свідчить та не може свідчити про належний захист дітей, оскільки у цей період така допомога дітьми фактично не отримана; виплачені кошти у період з 28.03.2017 по 31.12.2017 повернуті до бюджету.
Конвенція ООН про права дитини, яка є основним документом, що визначає правові стандарти у сфері захисту прав дитини, була ратифікована Україною ще 27 лютого 1991 року і набула чинності 27 вересня 1991 року.
Важливе значення має ратифікація низки міжнародних договорів у сфері сімейного права, розроблених в рамках Ради Європи і Гаазької конференції з міжнародного приватного права, що дозволяють вирішувати практичні питання, які стосуються здійснення прав дітей, регулюють відносини батьків і дітей, як матеріальні, так і особисті. Деякі з цих договорів були підписані Україною ще в 2002 - 2003 роках.
Так, у 2006 році ратифіковано: Конвенцію про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, 1980 р.; Європейську конвенцію про здійснення прав дітей, 1996 р.; Конвенцію про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, 1996 р.; Конвенцію про контакт з дітьми, 2003 р.; Конвенцію про стягнення аліментів за кордоном, 1956 р. та Конвенцію про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання, 1973 р.
У 2008 році ратифіковано Європейську конвенцію про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми, 1980 р. У січні 2009 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом, 1975 р.
Зазначені Конвенції після надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України відповідно до статті 9 Конституції України стають частиною національного законодавства України.
У зв'язку з цим слід відзначити Європейську конвенцію про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми, яка була розроблена в рамках Ради Європи, ратифікована Законом України від 6 березня 2008 року № 135-VI, і дозволяє вирішувати питання пов'язані з піклуванням про дитину. Конвенція набула чинності для України 1 листопада 2008 року.
У Конвенції термін «опіка» вживається для визначення права особи піклуватися про дитину, зокрема обирати їй місце проживання, або стосується права доступу до дитини. При цьому Конвенція застосовується як до фізичних осіб, так й юридичних осіб, установ і організацій. Слід також зауважити, що Конвенція не застосовується до рішень, метою яких є визначення виключно законного представництва або забезпечення представництва інтересів дітей у майнових питаннях. У той же час, такі рішення можуть прийматися до визнання і виконання, у тому разі, коли вони безпосередньо стосуються опіки.
Таким чином, Конвенція надає можливість запровадити заходи, які забезпечують широке визнання та виконання рішень стосовно опіки над дитиною, гарантувати права доступу батьків до дитини, що є нормальним наслідком права на опіку, забезпечувати належне вирішення проблем, що виникають у випадках, коли дітей неправомірно переміщають через державний кордон, а також запровадити механізми для поновлення опіки над дітьми у випадках її свавільного припинення, що сприятиме посиленню захисту дітей, та встановленню правового співробітництва між компетентними органами Договірних Держав.
Метою Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей є сприяння застосуванню зазначених вище Конвенцій. Верховна Рада України прийняла Закон України про приєднання до цієї Конвенції 14 вересня 2006 року. Конвенція набула чинності для України 1 лютого 2008 року.
Конвенція дозволяє визначити: обсяг повноважень державних органів стосовно вжиття заходів захисту дитини, які є необхідними у конкретному випадку, вибір права, яке застосовують держави при вирішенні питань, пов'язаних із захистом особи або майна дитини, порядок виконання заходів, які було вжито іншою державою з метою захисту особи або майна дитини, зобов'язання кожної з Договірних держав призначити Центральний орган, функції та обов'язки таких Центральних органів, а також дії держав з метою виконання положень Конвенції.
Конвенція охоплює питання захисту дітей, батьківської відповідальності, опіки, зокрема, право визначати місце проживання дитини, а також права на спілкування, піклування та аналогічних інститутів, влаштування дитини в прийомну сім'ю або в установи опіки і піклування, нагляду з боку державного органу за дитиною, яка перебуває під опікою, а також вжиття заходів з метою захисту особи або майна дитини.
Європейську конвенцію про здійснення прав дітей ратифіковано Законом України від 3 серпня 2006 року № 69-V. Конвенція набула чинності для України 1 квітня 2007 року.
Положення Конвенції деталізують роль і розширюють можливості суду при розгляді справ у випадках, коли потрібно захистити права дитини. Під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення суд має визначити, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і у разі потреби одержати додаткову інформацію.
При розгляді справ, що стосуються дитини, суд має повноваження самостійно вживати заходів у встановлених внутрішнім законодавством випадках, коли благополуччю дитини загрожує серйозна небезпека.
Також Конвенція вирішує питання, пов'язані з участю представників у справах щодо дітей. Представник, якщо його дії не суперечать найвищим інтересам дитини надає дитині всіляке сприяння у вигляді відповідної інформації, роз'яснення, а також з'ясовує думку дитини щоб довести її до відома суду.
Держави-учасниці також можуть поширити застосування положень Конвенції на інші категорії справ, що стосуються дітей, а також на ті випадки, коли визначені Конвенцією справи розглядаються не судами, а іншими компетентними державними органами.
Слід враховувати, що важливим є не лише дотримання особистих прав дитини, але й виконання батьками своїх обов'язків по матеріальному утриманню дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що необхідні для її життя та виховання. Законодавче закріплення цих обов'язків спрямоване для забезпечення захисту життя та здоров'я дитини адже самостійно дитина, як правило, нездатна забезпечити собі принаймні мінімальний рівень проживання.
Суд зазначає, що отримання дитиною державної допомоги, на яку є «законне сподівання», є дотриманням гарантій захисту дітей в Україні.
Якщо дитина мала право на отримання державної допомоги, але не отримана її з незалежних причин, то така дитина має безумовне право на захист.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-III від 26.04.2001 (далі іменується - Закон України №2402-III), законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.
За правилами статті 8 Закону України №2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною першою статті 13 Закону України №2402-III встановлено, що з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Відповідно до частини третьої статті 27 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989, держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Суд зазначає, що у даному випадку права дітей на отримання державної допомоги, підлягають судовому захисту, оскільки їх опікун (піклувальник) звернувся до суду з позовом про захист таких прав.
Отримання дітьми державної матеріальної допомоги є запорукою створення для них належних матеріальних умов для виховання, а тому суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як опікуну (піклувальнику) матеріальну допомогу на дітей за період з 28.03.2017 по 31.12.2017, яка фактично дітьми не отримана.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 , яка звертається в інтересах дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області (34500, Рівненська область, місто Сарни, вулиця Демократична, 46; код ЄДРПОУ 03195398) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області призначити, нарахувати та виплатити державну допомогу на дітей, позбавлених батьківського піклування - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , над якими встановлено опіку та піклування за ОСОБА_1 , за період з 28 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року у розмірі, встановленому Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» №2811-XII від 21.11.1992.
У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною відмови Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області щодо призначення державної допомоги на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , над якими встановлено опіку та піклування, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 16 березня 2020 року.
Суддя Недашківська К.М.