про залишення позовної заяви без руху
16 березня 2020 року м. Рівне№460/1121/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 КАС України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненадання (несвоєчасного надання) йому відповіді на запит від 05.02.2020 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI;
- зобов'язати відповідача надати відповідь на поставлені питання у запиті від 05.02.2020.
Ухвалою від 27.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано 10-денний строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви на усунення недоліків із зазначенням номера справи, до якої додати документ про сплату судового збору.
10.03.2020 позивач подав суду клопотання про звільнення від сплати судового збору (вх. № 8146/20), у якому, серед іншого, зазначив, що розмір його пенсії з врахуванням надбавки на дружину з 01.02.2019 складає 9171,82 грн. Крім того стверджував, що протягом 2019 року він несе значні витрати на онкохвору сестру, а забезпечення його багатодітної сім'ї протягом 2019 року здійснюється за рахунок кредитних коштів АТ "Приватбанк".
На підтвердження своїх доводів позивач надав лист від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.02.2019 № М-40/07.1-59, довідку щодо стану здоров'я ОСОБА_2 , банківську виписку по надходженням по банківській картці позивача за період з 01.01.2019-31.12.2019 та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року.
Дослідивши зміст та обсяг наданих доказів суд зазначає, що вказаною довідкою пенсійного органу за № М-40/07.1-59 підтверджено розмір пенсійної виплати позивача з 01.02.2019 станом на дату її видачі, тобто 15.02.2019, відтак така не є належним доказом щодо розміру отримуваної пенсії позивачем за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.
Окрім того, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження понесення ним матеріальних витрат, у тому числі на лікування його сестри, а банківською випискою від 12.02.2020 підтверджується періодична сплата позивачем кредитних платежів банківській установі, що саме по собі підтверджує факт користування кредитними коштами та погашення заборгованості по кредиту, однак не є підтвердженням матеріального стану позивача.
Доданими відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року підтверджується отримання позивачем у 2 кварталі 2019 року державної та соціальної матеріальної допомоги (код 128) у сумі 1295 грн та виплати військовослужбовцям (код 185) у сумі 7333,63 грн. Інформація про отримані доходи за 1, 3-4 квартали 2019 року у поданих відомостях відсутня.
За таких обставин, суд констатує відсутність належних доказів у підтвердження дійсного майнового стану позивача для цілей вирішення судом питання щодо звільнення від сплати судового збору у даній справі.
Окрім того, у поданому клопотанні (вх. № 8146/20 від 10.03.2020) позивач стверджує, зокрема, що Верховний Суд в ухвалі від 02.09.2019 у справі № 460/548/19, в ухвалі від 30.01.2020 у справі № 460/1684/19 звільнив його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" № 3674-УІ від 08.07.2011, як учасника бойових дій, з питань розгляду звернень у відповідності до Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР, та з питань розгляду запитів у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI.
Також зазначає, що Верховний Суд в ухвалі від 23.05.2019 у справі № 569/19058/17 за його касаційною скаргою звільнив його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" № 3674-УІ від 08.07.2011, як учасника бойових дій, з питань здійснення перерахунку пенсії.
Дослідивши зміст вказаних ухвал Верховного Суду, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суд зазначає про безпідставність таких доводів позивача, оскільки вказаними ухвалами судом вирішено питання відкриття касаційного провадження у даних справах та не вирішувалось питання звільнення від сплати судового збору.
Суд зазначає про безпідставність покликань позивача на ухвалу Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 521/10750/19, у межах розгляду якої позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати доньку його дружини членом його сім'ї, на яку розповсюджуються пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як на члена сім'ї.
Так само, предметом розгляду у справі № 826/8278/18 є, зокрема, визнання протиправною та нечинною постанови відповідача від 14.03.2018 № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" в частині встановлення розмірів щорічної разової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни усіх груп (I, II, III).
Відтак, відповідні висновки Верховного Суду в ухвалах від 23.01.2020 у справі № 521/10750/19 та від 22.01.2020 у справі № 826/8278/18, на які посилається позивач у поданому клопотанні, зроблені за відмінних від предмету позову у даній справі обставин та стосуються прав учасників бойових дій.
Крім того, в ухвалі від 28.01.2020 по справі № 2140/1685/18, на яку також покликається позивач, Верховним Судом зроблено висновок про звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", предметом спору у якій є державна реєстрація земельної ділянки для відведення у власність для ведення особистого селянського господарства. Аналогічно, за змістом постанови Верховного Суду від 27.02.2020, предмет спору у справі № 813/731/18 стосується вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі земельної ділянки.
Суд зазначає, що пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пунктом 14 частини першої якої передбачено, зокрема, що учасники бойових дій мають право, зокрема, на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Відтак, предмет позову по справах № 2140/1685/18 та № 813/731/18 стосується захисту прав позивача, що безпосередньо пов'язаний із реалізацією ним саме статусу учасника бойових дій (встановлених законом пільг зумовлених статусом особи як учасника бойових дій).
Водночас, суд звертає увагу позивача, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 вказано, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).
У постанові від 12.02.2020 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що підстави для відступу від неї відсутні.
Суд наголошує, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Отже, як зазначалось судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 27.02.2020, заявлені позовні вимоги у даній справі зверненні щодо розгляду звернення позивача відповідно Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VІ та не зумовлені порушенням відповідачем порядку розгляду звернень саме учасників бойових дій, не стосуються обсягу соціальних гарантій учасників бойових дій, їх соціального і правового захисту.
Тобто, позивачем при зверненні до суду вимог про порушення його прав, передбачених статтею 12 Закону № 3551-XII не заявлено, що свідчить про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Саме такі висновки зазначені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № ЗП/9901/4/19.
Відтак, суд повторює про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у даній справі.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, системний аналіз статті 133 КАС України та статті 8 Закону України "Про судовий збір" свідчить на користь того, що визначальним при вирішенні питання звільнення від сплати судового збору (відстрочення або розстрочення сплати судового збору) є саме майновий стан особи.
Тобто, наявність у позивача статусу члена багатодітної сім'ї, про що ним вказується у поданому клопотанні про звільнення від сплати судового збору, сама по собі не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суд повинен встановити наявність у такої особи реального доходу без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Kniat v. Poland"; пункти 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland").
Зважаючи на те, що на виконання ухвали від 27.02.2020 позивач надав неповну інформацію та не всі докази щодо свого майнового стану, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи те, що додатково подані 10.03.2020 разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору документи не дають суду можливості встановити реальний дохід позивача за попередній календарний рік (2019 рік) та з'ясувати дійсний майновий стан позивача задля вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та запропонувати позивачу їх усунути шляхом подачі до суду довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про отриману ОСОБА_1 пенсію за період з січня 2019 року по грудень 2019 року.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд,-
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - 10 (десять) днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Нор У.М.