11 березня 2020 р.Справа № 520/12504/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
представника позивача Шуть О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.12.19 року по справі № 520/12504/19
за позовом Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що зведені податкові накладні позивач склав та нарахував на ДУ «НІОХІМ» для зменшення податкового кредиту, по податкових накладних, отриманих від постачальників у зв'язку з використанням матеріалів/послуг у неоподаткованих операціях, та операціях звільнених від оподаткування, використовуючи ст. 199 Податкового кодексу України. В даних зведених податкових накладних відображені операції, які не є операціями поставки товарів/послуг в розумінні п.201.10 Податкового кодексу України.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено камеральну перевірку Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" (код 00209740) з питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за період 2017, 2018, 2019 року, за результатами якої складено акт від 08.08.2019 року №2627/20-40-57-05-18/ НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків акту від 08.08.2019 року №2627/20-40-57-05-18/ НОМЕР_1 дані камеральної перевірки свідчать про порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено абз.11 п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями. Відповідальність платника передбачена абзацом другим пункту п.120 .1 ст. 120 розділу II Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями.
На підставі висновків акту від 08.08.2019 року №2627/20-40-57-05-18/ НОМЕР_1 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0152025704 від 29.08.2019 р., яким Головним управлінням Державної фіскальної служби Харківської області застосовано до позивача штрафну санкцію на підставі п.120-1.1, ст. 120-1 Податкового кодексу України за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 49564,54 грн., за встановлене порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних визначених ст.201 Податкового кодексу України.
Позивач заперечуючи правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду з позовом про його скасування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності факту порушення граничного терміну реєстрації зведених податкових накладних.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Приписами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (абз. 11 п.201.10ст.201 Податкового кодексу України).
Частиною 1 пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей192та201цьогоКодексупокладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
З огляду на вищезазначене, звільнення від відповідальності за вказане порушення при складанні податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), допускається в разі складання накладної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
З матеріалів справи встановлено, що до позивача застосовані штрафні санкції за порушення термінів реєстрації наступних податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №№: 75 від 31.01.2017 р., 78 від 31.01.2017 р., 77 від 31.01.2017 р., 33 від 31.03.2017 р., 109 від 31.03.2017 р., 110 від 31.03.2017 р., 44 від 31.09.2017 р., 373/0001 від 31.09.2017 р., 43 від 31.09.2017 р., 99 від 31.07.2017 р., 98 від 31.07.2017 р., 97 від 31.07.2017 р., 2391/0001 від 31.07.2017 р., 68 від 31.04.2017 р., 67 від 31.04.2017 р., 71 від 31.05.2017 р., 70 від 31.05.2017 р., 108 від 31.05.2017 р., 107 від 28.02.2017 р., 49 від 28.02.2017 р., 48 від 28.02.2017 р., 76 від 28.02.2017 р., 49 від 28.02.2017 р., 48 від 28.02.2017 р., 76 від 28.02.2017 р., 72 від 31.08.2017 р., 71 від 31.08.2017 р., 70 від 31.08.2017 р., 185 від 31.10.2017 р., 184 від 31.10.2017 р., 428 від 31.10.2017 р., 163 від 30.11.2017 р., 164 від 30.11.2017 р., 77 від 30.11.2018 р., 78 від 30.11.2018 р., 75 від 30.11.2018 р., 76 від 30.11.2018 р., 73 від 31.10.2018 р., 71 від 31.10.2018 р., 70 від 31.10.2018 р., 36 від 31.08.2018 р., 35 від 31.08.2019 р., 41 від 31.12.2018 р., 42 від 31.12.2018 р., 40 від 31.12.2018 р., 85 від 28.02.2019 р., 86 від 28.02.2019 р., 46 від 31.03.2019 р., 123 від 31.03.2019 р., 45 від 31.03.2019 р., 47 від 31.03.2019 р., 84 від 28.02.2019 р., 111 від 31.01.2019 р., 109 від 31.03.2019 р., 47 від 30.04.2019 р., 50 від 30.04.2019 р., 45 від 31.05.2019 р., 44 від 31.05.2019 р., 43 від 31.05.2019 р., 42 від 31.05.2019 р.
Позивач вказує, зазначені податкові накладні є зведеними, та складені відповідно до вимог п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199. Податкового кодексу України, що зазначено у графі покупець (і. п. н.), а саме поставлено код 60000000000; або код ДУ «НІОХІМ» 002097420314, відповідно до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за №137/28267.
Пунктом 11 Порядку № 1307 визначено, що у разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися: 1) в операціях, що не є об'єктом оподаткування; 2) в операціях, звільнених від оподаткування; 3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.
У разі складання зведеної податкової накладної у графі "Зведена податкова накладна" зазначається код ознаки: 1 - у разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України; 2 - у разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України; 3 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 15 цього Порядку; 4 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 19 цього Порядку.
У зведених податкових накладних, у яких зазначено код ознаки 1 або 2, у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування, у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", рядок "Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта" не заповнюється, а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, на який посилається позивач в апеляційній скарзі, визначено випадки складання зведених податкових накладних та встановлено обов'язок платника податків скласти таку податкову накладну не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації.
Пунктом 11 Порядку № 1307 визначено особливості складання зведених податкових накладних, зокрема, у разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. При цьому пунктом 3 Порядку № 1307 визначено, що усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.
Порушення такого строку становить, з урахуванням встановлених обставин справи, склад правопорушення, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України,
Разом з цим, обов'язком судів першої та апеляційної інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин є врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, тому суди при розгляді цієї справи зобов'язані враховувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 04.09.2018 року у справі № 816/1488/17, від 11.12.2018 року у справі №807/68/18, від 11.12.2018 у справі №820/2298/18 та від 07.02.2019 року у справі №808/3250/17
Згідно вказаних рішень Верховного Суду для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Апелянтом не наведено аргументів на спростування вказаної правової позиції Верховного Суду.
Апеляційний суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку спірні податкові накладні не є такими, що складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, оскільки вони є зведеними.
А отже, вказані податкові накладні не відносяться до категорії виключень в частині, що стосується строків їх реєстрації та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію, не можуть вважатися судом належними, оскільки відсутнє дотримання двох обов'язкових складових, а саме такі податкові накладні не складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість висновків акту перевірки та відсутності підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року по справі № 520/12504/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складений 16.03.2020 року