11 березня 2020 р.Справа № 520/11716/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
представника позивача: Косун В.А.,
представника відповідача: Саєнко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., повний текст складено 23.01.20 року) по справі № 520/11716/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 18.11.2016 р. № 0004111304, від 14.03.2017 р. № 0002661304, № 0002671304.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 р. в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з'ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення відповідачем процедури проведення перевірки, а саме несвоєчасне ознайомлення позивача з наказом про її проведення ( безпосередньо в день початку перевірки - 26.09.2016 р.), не вручення повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, що нівелює її наслідки. Також судом не враховано практику Європейського Суду з прав людини.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
В обґрунтування зазначає, що відповідачем дотримано процедуру проведення перевірки, повідомлено позивача про перевірку до початку її проведення особисто під підпис.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що згідно відомостей отриманих з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ГУ ДФС України про суми виплачених доходів, ОСОБА_1 у 1 кварталі 2015р. отримав дохід у розмірі 608540,94 грн. від ПАТ " Дельта Банк" за ознакою "126" (дохід , отриманий платником податку як додаткове благо) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства відповідно до п.п.164.2.17 "д" ПК України.
Зазначений дохід відображено ПАТ " Дельта банк" у відомостях за формою ДФ, а також листом від 18.06.2016р. повідомлено податковий орган про отриманий дохід ОСОБА_1 (а.с.65)
20.09.2016 р. на підставі отриманої податкової інформації виявлено факти , що свідчать про можливі порушення суб'єктом господарювання платника податків ОСОБА_1 податкового, валютного та іншого законодавства Центральною об'єднаною ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області видано наказ № 1184 "Про проведення документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 "
В наказі зазначено, що перевірка платника податку розпочнеться з 26.09.2016 р. Термін перевірки - 5 днів.
Зазначений наказ отримано позивачем 26.09.2016 р., що свідчить його підпис на наказі (а.с. 72).
На підставі наказу № 1184 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2015 р., за результатами якої складено акт перевірки № 3859/20-30-13-04/ НОМЕР_1 від 07.10.2016 року (а.с. 12-14).
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем: пп. 164.2.17 д п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп.168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого у 2015 р. занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 119881,18 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0004111304 від 18.11.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 149851,48 грн., з яких 119881,18 грн. за податковими зобов'язаннями, 29970,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0002671304 від 14.03.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за результатами розгляду скарги ГУ ДФС у Харківській області за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1522,47 грн., з яких 1217,97 грн. за податковими зобов'язаннями, 304,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0002661304 від 14.03.2017 р., яким нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.
Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в судовому порядку з підстав неправомірності здійснених нарахувань, за наслідками чого постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017р. по справі № 820/4106/17 , яка набрала законної сили згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019р., в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зазначеним судовим рішенням надано правову оцінку прийнятим податковим повідомленням -рішенням, та встановлено їх правомірність.
30.11.2019р. позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просив скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення, з інших підстав, зокрема з підстав порушення процедури проведення перевірки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано процедуру проведення перевірки, а податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржувані рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийняті вони правомірно, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Аналізуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючий орган має право вибору способу повідомлення платника податку про проведення перевірки, а саме шляхом надіслання кореспонденції на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення платнику податків, або направлення в електронній формі.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що наказ про проведення перевірки від 20.09.2016 р. № 1184 вручено податковим органом особисто позивачу під підпис 26.09.2016 р., про що свідчить підпис позивача на наказі та визнається позивачем (а.с. 11).
Доводи апелянта щодо порушення відповідачем п. 79.2 ст. 79 ПК України, а саме не завчасне повідомлення про проведення перевірки, та не направлення письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що перевірка платника податків була розпочата після вручення наказу, доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.
Крім того, наказ містить відомості про дату початку проведення перевірки - з 26.09.2016 р., термін перевірки 5 робочих днів, що свідчить про дотримання податковим органом вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України в частині вручення під розписку наказу про проведення перевірки, та письмового повідомлення про дату її початку.
Колегія суддів зазначає, що оскільки наказом призначена документальна невиїзна перевірка, яка відповідно проводиться в приміщенні податкового органу, не повідомлення позивача про місце проведення перевірки не є беззаперечним свідченням протиправності її проведення.
З матеріалів справи вбачається, що перевірка призначена з 29.06.2016р., проводилася по 30.09.2016р., акт за її результатами складено 07.10.2016р., отже позивач мав можливість надати всі необхідні документи, що пов'язані з предметом перевірки.
Також суд враховує, що наказ про призначення перевірки від 20.09.2016р. є чинним, позивачем не оскаржувався.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду від 21.02.2020р. по справі № 826/17123/18 незалежно від прийнятого платником податку рішення про допуск посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому , такими підставами позову, за їх наявності , суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
З огляду на викладене, доводи апелянта про порушення процедури проведення перевірки не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Щодо податкових повідомлень-рішень відповідача від 18.11.2016 року № 0004111304, від 14.03.2017 року № 0002661304, № 0002671304, колегія суддів зазначає, що їх правомірність перевірена та встановлена судом під час розгляду позову ОСОБА_1 , про що свідчить постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 р. по справі № 820/4106/17, яка набрала законної сили згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 р.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено доведеність податковим органом факту порушення вимог податкового законодавства та зазначено, що анульована (прощена) позивачу по кредитному договору сума боргу є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту), тобто, відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2015 рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апелянта зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну правову оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року по справі № 520/11716/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 16.03.2020 року