16 березня 2020 р. Справа № 440/3985/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 22.11.19 року по справі № 440/3985/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №10 від 24.05.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити переведення пенсії ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" та призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця з урахуванням усіх видів оплати праці (окладу, надбавок, премій та інших виплат), що були включені до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) - 15035,00 грн. та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби - 15950,03 грн., у загальній сумі - 30985,03 грн. (лист Полтавської обласної державної адміністрації від 31.01.2019 №01-66/608), з дня подання заяви про призначення пенсії, тобто з 31.01.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ в Полтавській області) безпідставно та необґрунтовано відмовлено позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком у відповідності до вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу", за наявності всіх законодавчо визначених підстав та належним чином оформлених документів. Позивач зазначила, що має стаж державної служби більше 20 років, а тому відповідно до приписів ст. 37 Закону України "Про державну службу" має право на призначення пенсії з урахуванням усіх видів оплати праці (окладу, надбавок, премій та інших виплат), що були включені до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) - 15035,00 грн. та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби - 15950,03 грн. (лист Полтавської обласної державної адміністрації від 31.01.2019 №01-66/608), з дня подання заяви про призначення пенсії, тобто з 31.01.2019.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом прешої інстанції правильно встановлено, що позивач має всі необхідні в сукупності умови для здійснення переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про державну службу", однак не враховано, що довідки, надані позивачем, відповідають формам довідок про заробітню плату для призначення пенсії державним службовцям.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновкку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встанволено та підвтерджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області.
Згідно з записами трудової книжки від НОМЕР_1 спеціальний стаж, що дає право на пенсію державного службовця складає 23 роки 10 місяців 26 днів. Остання займана посада на державній службі - директор Полтавського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів і установ при Полтавській обласній державній адміністрації.
31.01.2019 ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУПФУ в Полтавській області про перехід на інший вид пенсії, а саме, на пенсію за віком, призначену згідно із Законом України "Про державну службу".
Рішенням ГУПФУ в Полтавській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку із тим, що включення надбавок, премії та інших виплат в середніх розмірах по прирівняних посадах суперечить Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики від 10.05.2017 № 750.
Позивач не погодилася з таким рішенням та оскаржила його до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто до 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17, від 19.03.2019 у справі № 466/5138/17.
Відповідно до ч.2 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності у позивача необхідної сукупності умов для призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Відповідно до пункту 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок), форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям затверджені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.
21.07.2017 року набрав чинності Наказ Міністерства соціальної політики України №750 від 10.05.2017 року "Про затвердження Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад", зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 16.06.2017 №766/30634 (далі - Порядок № 750).
Даний Порядок розроблено відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року "Про державну службу" та на виконання пункту 6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб".
У разі відсутності або перейменування (відсутності) у державному органі посади, що була останньою, яку особа займала на державній службі, її посада визначається цим органом згідно з додатком 1 до цього Порядку. Розмір заробітної плати для призначення пенсій таким особам визначається відповідно до підпунктів 1-5 пункту 4 цього Порядку.
У разі відсутності або перейменування в державному органі посади державної служби, що була останньою, яку особа займала на державній службі після 01 травня 2016 року, її посада визначається цим органом згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Довідка для призначення пенсії видається державним органом, в якому працювала особа, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку.
Так, згідно п. 4 Порядку № 750, для надання довідок для призначення пенсії враховуються:
1) посадовий оклад і надбавка за ранг - в розмірах, чинних на день звернення за призначенням пенсії працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи та займаною посадою на державній службі, до яких прирівнюються посади працівників ліквідованих державних органів, згідно з переліком посад та постанов Кабінету Міністрів України, відповідно до яких затверджувалися посадові оклади працівників державних органів, що наведені у додатку 1 до цього Порядку, та згідно з переліком посад та нормативно-правових актів, відповідно до яких затверджувалися посадові оклади працівників установ та організацій до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII, що наведені у додатку 2 до цього Порядку;
2) надбавка за вислугу років - на рівні 3 відсотків посадового окладу за прирівняною посадою державної служби за кожен календарний рік стажу державної служби на час призначення пенсії, але не більше ніж 50 відсотків посадового окладу;
3) премія - в розмірі 10 відсотків посадового окладу за прирівняною посадою державної служби;
4) грошова допомога, що надається до щорічної основної оплачуваної відпустки державним службовцям, - у розмірі 1/12 сум розмірів посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років, премії, визначених відповідно до підпунктів 1 - 3 цього пункту;
5) надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень залежно від ступеня секретності інформації - у розмірах, визначених законодавством (за умови встановлення).
Відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про державну службу", відповідач посилається на те, ОСОБА_1 надано довідки про складові заробітньої плати для призначення пенсії з урахуванням середніх розмірів відносно визначених законодавством таких виплат за прирівняними посадами начальників управлінь Полтавської державної адміністрації, що суперечить порядку, встановленого Наказом Міністерства соціальної політики від 10.05.2017 № 750 "Про затвердження Порядку видачі довідок про заробітню плату для призначення пенсії окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад".
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону україни "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VII (далі-Закон 1058) визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, відповідач всупереч вимогам ч. 3 ст. 44 Закону 1058 дійшов передчасного висновку щодо невідповідності наданих ОСОБА_1 довідок про складові заробітної плати для призначенні пенсії, оскільки діяв не обґрунтовано, не врахував всіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення та перерахунку пенсії позивачу відповідно до Закону України "Про державну службу", а відтак рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 10 від 24.05.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.
В свою чергу, позивачем виконано свій обов'язок щодо подання до пенсійного органу заяви та довідки про складові заробітньої плати для призначення пенсії.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо передбачено з п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" та призначеня пенсії державного службовця з моменту її звернення із заявою, а саме з 31.01.2019.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, переглянувши оскаржуване рішення, колегія суддів вважає, що через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 по справі № 440/3985/19 - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №10 від 24.05.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" та призначеня пенсії державного службовця з моменту її звернення із заявою, а саме з 31.01.2019, з урахуванням висновків суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова В.В. Старостін