Копія
Справа № 560/4301/19
іменем України
12 березня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в якому просить суд:
-визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги викладеній в листі №29/Б-217 від 21.11.2019;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу на підставі ч. 4 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві та у відповіді на відзив позивач зазначив, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень статей 97, 99 Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №4, у зв'язку із отриманням ІІ групи інвалідності внаслідок травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків. Проте у виплаті зазначеної допомоги відмовлено, оскільки звільнення його на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) не відповідає вимогам статті 97 вказаного Закону. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону.
Ухвалою суду від 13.01.2020 у цій справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось за власним бажанням, а не з підстав, зазначених у пунктах статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», тобто через хворобу, в зв'язку з чим відповідач під час розгляду заяви позивача та прийняття рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та ст. 97, 99 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, з огляду на що, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 з 25.10.2005 по 06.11.2015 проходив службу в органах МВС України, та з 07.11.2015 року по 05.06.2018 - в органах Національні поліції.
Наказом начальника ГУНП в Хмельницькій області № 155о/с від 04.06.2018 позивач звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 05.06.2018.
Згідно протоколу засідання військово-лікарської комісії з установлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм у колишніх працівників органів внутрішніх справ та НП № 53 від 31.10.2018 зазначено, що захворювання позивача пов'язане з проходженням служби.
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1110937 від 21.01.2019 Хмельницька обласна МСЕК встановила позивачу ІІ групу інвалідності з 21.10.2019, причина інвалідності - захворювання пов'язане з проходженням служби в поліції.
05.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст.97 Закону України "Про національну поліцію".
Листом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 21.11.2019 №29/Б-217 позивача повідомлено про те, що звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 здійснено не внаслідок причин зазначених у пунктах ст.97 Закону України "Про національну поліцію". На даний час у нього відсутнє право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 2 липня 2015 року, який набрав чинності 7 листопада 2015 року (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11 січня 2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293, який набрав чинності 29 лютого 2016 року (далі - Порядок № 4).
Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку № 4, зі змінами та доповненнями внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2016 року № 916, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з вимогами пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до вимог пунктів 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Порядку посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.
Передумовою виплати позивачу одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.
Так, пунктом 3 розділу ІІІ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського передбачено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Згідно з вимогами пункту 5 розділу ІІІ зазначеного Порядку для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Відповідно до вимог п. 1 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Зазначений висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє: в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві - начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Пунктом 2 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлено, що керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Суд зазначає, що враховуючи вищевикладене, одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які на підставі закону мають право на її отримання.
Щодо умов, за яких здійснюється виплати одноразової грошової допомоги, висловлена правова позиція Верховного Суду у постановах від 22 січня 2019 р. у справі № 2340/2663/18, від 19 вересня 2018 р. у справі № 373/1188/16-а, 1 листопада 2018 р. у справі № 822/3788/17, від 29 жовтня 2018 р. № 2587/129/17, від 20 березня 2019 р. у справі № 823/1924/18.
Верховний Суд звертає увагу, що зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1. інвалідності повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2. інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3. причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом у цій справі встановлено, що позивачем 04 червня 2018 року було подано рапорт на ім'я начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області із проханням звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням.
На підставі поданого рапорту відповідачем видано наказ № 155о/с від 04.06.2018, згідно з яким позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Отже, враховуючи вищевикладене, незважаючи на те, що позивачу з 25.07.2018 встановлено другу групу інвалідності, його звільнення зі служби в поліції не відбулося внаслідок захворювання, у зв'язку з яким йому визначено інвалідність.
Таким чином, згідно з наведеною вище правовою позицією Верховного Суду правові підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу відсутні. Адже, в даному випадку у позивача відсутня одна із обов'язкових умов на призначення йому одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме звільнення з поліції у зв'язку з хворобою зумовленою захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Вимогами законодавства не передбачено підстав для виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, які отримали захворювання в органах внутрішніх справ, а звільнилися з поліції за власним бажанням, та не врегульовано питання призначення і виплати одноразової грошової допомоги саме цій категорії осіб. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується особам у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ними служби в органах внутрішніх справ або поліції протягом шести місяців після звільнення внаслідок хвороби, в той час як підставою для звільнення позивача з органів поліції є факт подачі рапорту про звільнення за власним бажанням.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, діяв правомірно, отже не порушив права позивача та дотримано вимоги, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Наведені позивачем доводи було спростовано відповідачем. Вказані у позові дії та бездіяльність відповідача були правомірними. Право позивача не порушено. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29017 , код ЄДРПОУ - 40108824)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
Згідно з оригіналом
Суддя І.І. Тарновецький