Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
16 березня 2020 р. справа № 520/11519/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61052, Харківська область, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 46, код ЄДРПОУ 41430678) про скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції Білової Христини Борисівни від 27.09.2019 №54782956 про стягнення виконавчого збору в сумі 325837,35 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції Білової Христини Борисівни №60176849 від 27.09.2019 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим збором у розмірі 325837,35 грн., який винесений при примусовому виконанні виконавчого листа за Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова суду у справі №642/10787/13-ц;
- визнати бездіяльність Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції щодо не закриття виконавчого провадження № 54782956, що заведене на примусове виконання постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції Білової Христини Борисівни №54782956 від 01.11.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 325837,35 грн., що винесено при примусовому виконанні виконавчого листа за Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі №642/10787/13-ц - протиправною.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 27.09.2019 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального у правління юстиції у Харківській області Біловою Христиною Борисівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №54782956 від 27.09.2019 року на підставі п.9 ст.39 Закону Україна «Про виконавче провадження» та постанову №54782956 про стягнення виконавчого збору від 27.09.2019 року на суму 325837,35 грн. Позивач вказав, що вважає оскаржувані постанови в частині стягнення виконавчого збору такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що на примусовому виконанні у відповідача знаходились: виконавче провадження від 26.09.2017 року № 54782956 з примусового виконання виконавчого листа № 642/10787/13-п виданого 12.06.2017 року Ленінським районним судом м. Харкова та виконавче провадження від 26.09.2017 року № 54782966 з примусового виконання виконавчого листа № 642/10787/13-ц виданого 12.06.2017 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судового збору в розмірі 1827,00 грн. Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова по справі № 642/10787/13-ц від 13.08.2019 року замінено стягувача у вищевказаних виконавчих провадженнях з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ОСОБА_2 . 27.09.2019 року старшим державним виконавцем Відділу Бідовою Х.Б. керуючись ч.5 ст.15 закону України «Про виконавче провадження» було винесені постанови про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчих провадженнях № № 54782956, 54782966. 27.09.2019 року старшим державним виконавцем Відділу Біловою Х.Б. керуючись п. 9 ч.1 ст. 39 закону України «Про виконавче провадження» було винесені постанови про закінчення виконавчого провадження у виконавчих провадженнях № № 54782956, 54782966 на підставі того, що між стягувачем ОСОБА_2 та боржником ОСОБА_5 була укладена угода про врегулювання боргу від 31.05.2019 року до кредитного договору № СМ-SМЕ701/272/2008 від 11.07.2008 року, згідно якої сторони домовилися, що зобов'язання за Кредитним договором та рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 24.05.2016 по справі №642/10787/13-ц виконані в повному обсязі. Враховуючи вищевикладене, державним виконавцем були вчинені виконавчі дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позову.
Відносно тверджень представника відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, визначеного ст.287 КАС України, суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про факт того, що позивач дізнався про порушення його прав раніше, ніж 17.10.2019 року.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Заяв або клопотань від представників сторін до суду не надходило. Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з положеннями ч.1, ч.3 та ч.9 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Спірні правовідносини склались з приводу правомірності винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, а відтак при розв'язанні спору слід виходити з положень Закону України "Про виконавче провадження", згідно зі ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відповідача знаходились: виконавче провадження від 26.09.2017 року №54782956 з примусового виконання виконавчого листа № 642/10787/13-п виданого 12.06.2017 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму залишку заборгованості за кредитом в розмірі 193982,27 дол. США (за перерахуванням по курсу НБУ - 1550500.28 грн.); суму несплачених відсотків за користування кредиту в розмірі 13328,95 дол. США (за перерахуванням по курсу НБУ - 106538,29 грн.); суму пені за прострочення виконання зобов'язань за договором кредиту в розмірі 1601335,00 грн., а всього загальну суму заборгованості в розмірі 3258373,57 грн. та виконавче провадження від 26.09.2017 року №54782966 з примусового виконання виконавчого листа № 642/10787/13-ц виданого 12.06.2017 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судового збору в розмірі 1827,00 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова по справі №642/10787/13-ц від 13.08.2019 року замінено стягувача у вищевказаних виконавчих провадженнях з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ОСОБА_2 .
27.09.2019 року старшим державним виконавцем Біловою Х.Б. керуючись ч.5 ст.15 закону України «Про виконавче провадження» було винесені постанови про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчих провадженнях №54782956, №54782966.
27.09.2019 року старшим державним виконавцем Біловою Х.Б. керуючись п. 9 ч.1 ст. 39 закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови про закінчення виконавчого провадження у виконавчих провадженнях № № 54782956, 54782966 на підставі того, що між стягувачем ОСОБА_2 та боржником ОСОБА_5 була укладена угода про врегулювання боргу від 31.05.2019 року до кредитного договору № СМ-SМЕ701/272/2008 від 11.07.2008 року, згідно якої сторони домовилися, що зобов'язання за Кредитним договором та рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 24.05.2016 по справі №642/10787/13-ц виконані в повному обсязі.
Судом встановлено, що 27.09.2019 року винесено постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції Білової Христини Борисівни від 27.09.2019 №54782956 про стягнення виконавчого збору в сумі 325837,35 грн. та постанову №60176849 від 27.09.2019 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим збором у розмірі 325837,35 грн.
Позивач, не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору від 27.09.2019 року №54782956 та постановою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим збором від 27.09.2019 року №60176849, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Статтею 1 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Також, статтею 27 Закону №1404 визначено виключний перелік умов, за яких виконавчий збір не стягується.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
З огляду на викладене, враховуючи, що виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404 та виконавчий збір не стягнуто, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору, одночасно з закінченням виконавчого провадження, в повній мірі відповідають приписам частини третьої статті 40 Закону №1404, отже є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окрім цього, ч.3 статті 40 Закону №1404 передбачено, що виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 року у справі №442/2670/17 дійшов висновку, що з аналізу приписів законодавства висновується, що частина перша та друга статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується. При цьому, частина третя статті 40 зазначеного Закону є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами першою та другою статті 27 зазначеного Закону - не можуть застосовуватися.
Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі №580/1328/19, зазначено, що Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанова про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження. При чому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження. Питання стосовно здійснення чи не здійснення дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, що визначені як підстави для стягнення виконавчого збору в даному випадку є другорядним.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З наявних матеріалів справи судом не встановлено факту оскарження позивачем до Ленінського районного суду м.Харкова постанов державного виконавця від 27.09.2019 року про закінчення виконавчого провадження у виконавчих провадженнях №54782956, №54782966. Відповідно, позивач погодився з підставами для закінчення виконавчого провадження та згідно копій матеріалів виконавчого провадження самостійно надав державному виконавцю документи на підтвердження факту відсутні заборгованості.
Окрім цього, суд відхиляє доводи позивача щодо подвійного стягнення виконавчого збору через одночасне виконання приватним виконавцем виконавчого листа №642/10787/13-п виданого 12.06.2017 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми боргу у зв'язку з тим, що в межах даної справи підлягають встановленню правомірність дій державного виконавця, а матеріали виконавчого провадження не містять жодної інформації про солідарне стягнення суми боргу.
Посилання позивача на норми ч.8 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" також не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосуються стягнення виконавчого збору виключно у разі передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю, що не мало місця під час дослідженого виконавчого провадження.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала Харківського апеляційного суду від 15.10.2019 року №642/10787/13 та постанова Харківського апеляційного суду від 19.11.2019 року, якими визнано рішення нечинним та виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню, винесені судом після прийняття державним виконавцем оскаржуваних постанов від 27.09.2019 року та жодним чином не свідчать про відсутність підстав для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у відповідності до приписів частини третьої статті 40 Закону №1404 та не могли слугувати підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону №1404.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції Білової Христини Борисівни під час винесення оскаржуваних постанов є правомірними та як наслідок відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61052, Харківська область, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 46, код ЄДРПОУ 41430678) про скасування постанов - відмовити.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та проголошено 16.03.2020 року.
Суддя Біленський О.О.