КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
13 березня 2020 року № П/320/992/20
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Власюк К.Ф., за участю: представника позивача - Терземана Д.В., представника відповідача та третьої особи - Коваля Р.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича, третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович, про визнання протиправним та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П., третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П.В, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. від 11.01.2020 про відкриття виконавчого провадження №60959583.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Говоров П.В. звернувся до двох приватних виконавців виконавчого округу Київської області Голяченка І.П. та Трофименка М.М постановою про стягнення з боржника основної винагороди №5732989818 у розмірі 391593,15 грн. Зазначає, що на виконанні у зазначених приватних виконавців знаходяться дві ідентичні постанови про стягнення з боржника основної винагороди, тобто сума основної винагороди стягується з боржника ОСОБА_1 у подвійному розмірі, а саме у сумі 783186,30 грн. На думку позивача оскаржувана постанова відповідача є протиправною та прийнята з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що ним, як приватним виконавцем у відповідності до чинного законодавства України відкрито виконавче провадження постановою №60959583 від 11.01.2020 по примусовому виконанню рішення про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Говорова П.В. на підставі постанови приватного виконавця Говорова П.В. №57329818 від 01.10.2018. Стверджує, що на момент відкриття виконавчого провадження №60959583 не існувало та не існує інших тотожних виконавчих проваджень на підставі того ж самого виконавчого документу.
Позивач надав відповідь на відзив, у якому заперечив проти доводів відповідача та стверджує про існування двох ідентичних постанов про стягнення з боржника основної винагороди. Вважає, що відкриття виконавчого провадження №60959583 та здійснення виконавчих дій за виконавчим документом від 01.10.2018 порушує норму ст.61 Конституції України та призводить та подвійного притягнення позивача до юридичної відповідальності одного виду за одним і тим же зобов'язанням.
Третя особа до суду письмових пояснень чи будь-яких інших доказів не надала.
У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що у 2019 році позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В., приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М., третя особа: акціонерне товариство "Укрсоцбанк", в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови приватних виконавців виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 01.10.2018 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП№57329818, від 25.10.2018 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП №57329818 та приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. від 13.11.2018про відкриття виконавчого провадження ВП №57682687.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі №320/6018/19 адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 01 жовтня 2018 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818 та від 25 жовтня 2018 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича від 13 листопада 2018 року про відкриття виконавчого провадження №57682687.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П.В. подав апеляційну скаргу, у якій, вказуючи на порушення норм процесуального та матеріального права, просив повністю скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 та закрити провадження по справі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 скасовано. Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В., приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича, третя особа: акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання протиправним та скасування постанов залишено без розгляду.
Відповідно до вимог частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2019 приватним виконавцем Трофименком М.М. у виконавчому провадженні №57682687 повернуто стягувачу без виконання виконавчий документ, а саме постанову приватного виконавця Говорова П.В. про стягнення з боржника основної винагороди №57329818 від 25.10.2018.
В подальшому, Говоров П.В. звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання на підставі постанови.№57329818 від 01.10.2018.
Надалі, 11.01.2020 приватним виконавцем Голяченком І.П. відкрито виконавче провадження №60959583 по виконанню постанови приватного виконавця Говорова П.В. про стягнення з боржника основної винагороди №57329818 від 01.10.2018, стягувачем є приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П.В., а боржником - ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2020 у ВП №60959583, позивач звернувся до суду в даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 26 Закону№1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (абзац 2 частини 5 статті 26 Закону).
Згідно з частинами 1-3 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом положень частин 4, 5 статті 31 Закону №1403-VIII основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.
Відповідно до частини 7 статті 37 Закону №1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Постанова №643).
Так, за приписами пункту 19 Постанови №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Отже, з метою отримання основної винагороди за вчинення виконавчих дій третьою особою була направлена заява про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання та постанова про стягнення з боржника основної винагороди №57329818 від 01.10.2018 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П., оскільки, боржник ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та в зазначеному окрузі здійснює свою діяльність відповідач.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком І.П. після отримання заяви про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання на підставі постанови приватного виконавця Говорова П.В. про стягнення з боржника основної винагороди №57329818 від 01.10.2018, яка в даному випадку являється виконавчим документом, відкрито виконавче провадження 11.01.2020 №60959583.
Згідно приписів ст.28 Закону №1404-VIII, після винесення копія постанови про відкриття виконавчого провадження виконавець надсилає учасникам виконавчого провадження. Як вказано самим позивачем у позовній заяві, копію постанови про відкриття виконавчого провадження №60959583, він отримав 29.01.2020.
Судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Голяченком І.П. у відповідності до чинного законодавства України відкрито виконавче провадження постановою №60959583 від 11.01.2020 по примусовому виконанню рішення про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Говорова П.В. на підставі виконавчого документа, а саме постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. про стягнення основної винагороди приватного виконавця №57329818 від 01.10.2018.
Жодних доказів порушення порядку відкриття виконавчого провадження №60959583 чи не дійсності виконавчого документа, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, позивачем до суду не надано.
Щодо твердження позивача, що відкриття виконавчого провадження №60959583 та здійснення виконавчих дій за виконавчим документом від 01.10.2018 призводить та подвійного притягнення позивача до юридичної відповідальності одного виду за одним і тим же зобов'язанням, суд зазначає наступне.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Судом встановлено, що 24.12,2019 приватним виконавцем Трофименком М.М. у виконавчому провадженні №57682687 повернуто стягувачу без виконання виконавчий документ, а саме постанову приватного виконавця Говорова П.В. про стягнення з боржника основної винагороди №57329818 від 25.10.2018, тобто згідно ст.37 та ст.40 Закону №1404-VIII виконавче провадження №57682687 було завершено, дане підтверджується відповідним витягом із системи Автоматизованої системи виконавчих проваджень, який наявний в матеріалах справи.
В подальшому, 11.01.2020 приватним виконавцем Голяченком І.П. відкрито виконавче провадження №60959583 по виконанню постанови приватного виконавця Говорова П.В. про стягнення з боржника основної винагороди №57329818 від 01.10.2018.
Відповідно до ст.8 Закону №1404-VIII, всі рішення виконавців та винесені постанови в межах виконавчого провадження формуються за допомогою та в обов'язковому порядку відображаються в Автоматизованій системі виконавчих проваджень.
Отже, на момент винесення приватним виконавцем Голяченко І.П. оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №60959583, жодного іншого виконавчого провадження щодо виконання тої ж постанови не було взагалі, та жодного подвійного стягнення основної винагороди приватного виконавця з боржника не відбувалося.
Відносно доводів позивача про факт проведення Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м.Одеса) позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. щодо здійснення виконавчого провадження № 57329818, суд зазначає що дії приватного виконавця Говорова П.В., які здійсненні в межах ВП №57329818 не є предметом розгляду даної справи та суд позбавлений надавати їм будь-яку правову оцінку.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача.
При цьому, в ході судового розгляду відповідачем було доведено правомірність прийняття оскаржуваних постанов.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 13 березня 2020 р.