16 березня 2020 року м. Київ справа №320/3165/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2019 р. №0051355606 та № 0051345606.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань. Зазначає, що під час заповнення платіжних доручень, якими позивач своєчасно самостійно сплатив узгодженні грошові зобов'язання, позивач в графі рахунок отримувача помилково вказав інший рахунок бюджету № НОМЕР_1 , на який зараховується єдиний податок з юридичних осіб, а тому оскаржуване податкові повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання.
23 липня 2019 р. до суду надійшов відзив від відповідача, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що при заповненні платіжних доручень від 30 липня 2018 р. № 252 на суму 21 267 грн. 00 коп., від 9 листопада 2018 р. № 275 на суму 24 455 грн. 00 коп. та від 30 січня 2019 р. № 297 на суму 55 411 грн. 00 коп. позивачем було допущено помилку - зазначено невірний казначейський рахунок, що підтверджується витягом з ІКП єдиного внеску позивача за період з 28 липня 2018 р. по 15 березня 2019 р. Відповідач вважає, що протягом усього вказаного періоду позивачем не було сплачено єдиного податку за перший квартал 2018 року, другий квартал 2018 р., третій квартал 2018 р., четвертий квартал 2018 р., оскільки кошти на відповідний рахунок не надійшли. Зарахування цих коштів на інший казначейський рахунок не є сплатою податку. Зазначає, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків, кодів банків, кодів бюджетної класифікації несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25 жовтня 2019 р.
25 жовтня 2019 р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, подальший розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 12 січня 2011 р. за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код 3052608111).
Судом встановлено, що позивач за своїм правовим статусом та відомостей контролюючого органу є зареєстрований платником єдиного податку 3 групи.
28 липня 2018 р. позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію платника єдиного податку, яким самостійно задекларовано суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного півріччя 2018 р. у розмірі 21 266 грн. 85 коп.
30 липня 2018 р. позивачем було оплачено за вказаною квитанцією кошти, які позивачем самостійно задекларовано у відповідно до поданої декларації від 28 листопада 2018 р. у розмірі 21 267 грн. 00 коп., призначення платежу: «*;101;3052608111;18050300; єдиний податок з доходів фізичних осіб за другий квартал 2018 р.».
23 жовтня 2018 р. позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію платника єдиного податку, яким самостійно задекларовано суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду за три квартали 2018 р. у розмірі 24 454 грн. 55 коп.
8 листопада 2018 р. позивачем було оплачено за вказаною квитанцією кошти, які позивачем самостійно задекларовано у відповідно до поданої декларації від 23 жовтня 2018 р. у розмірі 24 455 грн. 00 коп., призначення платежу: «*;101;3052608111;18050300; єдиний податок з доходів фізичних осіб за третій квартал 2018 р.».
24 січня 2019 р. позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію платника єдиного податку, яким самостійно задекларовано суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду за рік 2018 р. у розмірі 55 410 грн. 70 коп.
25 січня 2019 р. позивачем було оплачено за вказаною квитанцією кошти, які позивачем самостійно задекларовано у відповідно до поданої декларації від 24 січня 2019 р. у розмірі 55 411 грн. 00 коп., призначення платежу: «*;101;3052608111;18050300; єдиний податок з доходів фізичних осіб за четвертий квартал 2018 р.»
Ірпінським управлінням ГУ ДФС у Київській області відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 ПК України у порядку п.п. 76.3 ст. 76, ст. 102 ПК України проведено перевірку з питання несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб за період з 28 липня 2018 р. по 15 березня 2019 р.
За наслідками перевірки складено акт від 21 травня 2019 р. №001688/10-36-56-06/ НОМЕР_2 камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб. Встановлено порушення позивачем п.295.3 ст. 295 ПК України сплати платником податку несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання, а саме:
1) документ - заява про застосування спрощеної системи оподаткування № 909 від 15 січня 2014 р.; дата операції - 15 березня 2019 р.; дата документа - 28 листопада 2018 р.; кількість днів затримки - 208 днів; сума боргу - 21 242 грн. 30 коп.; сума штрафних санкцій - 4 248 грн. 46 коп.; % - 20%;
2) документ - заява про застосування спрощеної системи оподаткування № 909 від 15 січня 2014 р.; дата операції - 15 березня 2019 р.; дата документа - 23 жовтня 2018 р.; кількість днів затримки - 116 днів; сума боргу - 24 454 грн. 55 коп.; сума штрафних санкцій - 4 890 грн. 91 коп.; % - 20%;
3) документ - заява про застосування спрощеної системи оподаткування № 909 від 15 січня 2014 р.; дата операції - 15 березня 2019 р.; дата документа - 24 січня 2019 р.; кількість днів затримки - 22 днів; сума боргу - 55 410 грн. 70 коп.; сума штрафних санкцій - 5 541 грн. 07 коп.; % - 10%.
10 червня 2019 р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення № 0051355606, яким за затримку на 22 календарних дня сплати грошового зобов'язання у розмірі 55 410 грн. 70 коп. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 5 541 грн. 07 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 0051345606, яким за затримку на 208 та 116 календарних днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 45 696 грн. 85 коп. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 9 139 грн. 37 коп.
Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до вимог п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з вимогами п.76.2 ст.76 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податків і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ст. 31 ПК України).
У відповідності до п. 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з вимогами ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 179.7 статті 179 ПК України визначено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Згідно з вимогами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Тобто, за несплату платником податків грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.
Відповідно до вимог статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Суд зазначає, що підставою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу на підставі статті 126 ПК України є несплата узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України.
У свою чергу, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету або встановлення обставин, які перешкоджали платнику податків здійснити таку сплату без наявності його вини.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Згідно з вимогами п. 9.3 ст. 9 ПК України зарахування загальнодержавних податків і зборів до державного та місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу.
Частиною 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні держбюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого в Національному банку України.
Податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (частини 4 та 5 статті 45 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до розділу 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 р. № 122 (далі - Положення № 122), єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Держказначейству України в Нацбанку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Нацбанку України.
Згідно з вимогами п. 2.1 розділу 2 Положення № 122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Держказначейства України та регламентується законодавством.
Суд зазначає, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету і незалежно від того, до якого бюджету чи на який рахунок вони сплачені, у будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Судом встановлено на підставі наявних у справі документів, що позивачем до контролюючого органу за вказані періоди подано податкові декларації платника єдиного податку, якими самостійно задекларовано відповідні суми єдиного податку, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками певного періоду. У подальшому позивачем своєчасно сплачено через установи банку кошти, які позивачем самостійно задекларовано, із зазначенням призначення платежу: єдиний податок з доходів фізичних осіб за період, що підлягав сплаті, про що йому банком видано відповідні квитанції.
Тобто, узгоджені суми зобов'язань, які самостійно визначено позивачем, були сплачені відповідно до вимог податкового законодавства. Судом встановлено, що під час заповнення платіжних доручень про сплату самостійно визначених узгоджених зобов'язань позивачем допущено помилку - зазначено неправильний казначейський рахунок. Ці обставини визнаються та не заперечуються сторонами.
Судом встановлено, що у платіжних дорученнях, якими позивач самостійно сплатив узгодженні грошові зобов'язання, позивач в графі «рахунок отримувача» помилково вказав інший рахунок бюджету № НОМЕР_1 , на який зараховується єдиний податок юридичних осіб. Тому податковий орган стверджує про несплату позивачем визначених ним податкових зобов'язань та на підставі акта перевірки виніс спірні податкові повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми податку з доходів фізичних осіб у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки сплачені кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок.
Суд звертає увагу, що правова позиція стосовно сплати обов'язкових платежів (зборів) вже висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова (сплата зобов'язань на неправильний рахунок).
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 826/1/16, від 17 січня 2018 року у справі № 2а-2686/09/2670, від 22 травня 2018 року у справі № 815/2405/16, від 24 жовтня 2018 р. у справі №760/6097/16-а, від 14 листопада 2018 року у справі № 805/3665/16-а, від 11 квітня 2019 року в справі №822/3323/17, від 14 травня 2019 року в справі № 813/2747/16.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2019 р. № 0051355606 та № 0051345606, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Відповідачем правомірність своїх дій належними і достатніми доказами не обґрунтував.
Наведене свідчить, що дії та бездіяльність відповідача щодо винесення податкового-повідомлення рішення були протиправними. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення від 20 червня 2019 р. № 323 на суму 768 грн. 40 коп.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області форми від 10 червня 2019 р. №0051355606 та № 0051345606.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач - Головне управління ДФС у Київській області, адреса: вул. Народного Ополчення, 5-а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 39393260.
Суддя Журавель В.О.
Дата складення рішення суду 16 березня 2020 р.