про залишення позовної заяви без руху
05 березня 2020 року м. Київ № 320/1850/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду, пред'явивши вимоги до ГУ ПФУ у Київській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання поновити, нарахувати та виплатити пенсію, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії, а саме з 01.06.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши зміст позовної заяви на предмет дотримання вимог ст.160 КАСУ, суд дійшов висновку про її невідповідність.
В порушення положень п.п. 2, 3, 5, 8, 9 ч. 5 ст. 160 КАСУ, у позовній заяві не зазначено: фактичне місце проживання та реєстрації позивачки; обґрунтованого розрахунку суми, на виплату якої заявлені позовні вимоги із визначенням всіх складових та методики здійсненого обчислення; викладу обставин щодо взяття на облік відповідачем ОСОБА_1 в органах Пенсійного фонду Київської області з наданням доказу про взяття на облік у якості внутрішньо переміщеної особи за вказаною у позові адресою; надання копії розпорядження про призначення пенсійних виплат станом на момент взяття на облік як пенсіонера; витягу із Державного реєстру застрахованих осіб; зазначення правових підстав для виплати нарахованої пенсії станом на день звернення до суду; надання доказів, що підтверджують заявлені вимоги, зокрема, але не виключно: довідку ВПО ОСОБА_1 із зазначенням місця її реєстрації; довідки (розпорядження) про взяття на облік в Броварському ОУПФУ як пенсіонерки; зазначення скільки разів позивачка перетинала Державний кордон України із зазначенням дати перетину та представленням суду відповідних доказів (відмітки працівників прикордонної служби); надання копій всіх сторінок паспорту; доказу ознак дискримінації позивачки, з огляду на рішення ЄСПЛ у справі "Карсон та інші проти Сполученого Королівства" (заява No 42184/05, рішення від 16 березня 2010 року); обґрунтування порушення оскаржуваною бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивачки із розкриттям змісту порушених прав; надання документу, що підтверджує інвалідність 1 групи, квитанції про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.
При цьому, суд звертає увагу на таке:
згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
зазначення місцезнаходження оригіналів доказів, копії яких наявні у справі; обґрунтування порушення прав та інтересів заявника прийнятим рішенням.
Також суд звертає увагу, що у поданій заяві позивачка просить зобов'язати орган пенсійного фонду поновити, нарахувати та виплатити пенсію, сплатити заборгованість з 01.06.2017, в той час як до суду позовна заява надійшла 28.02.2020, тобто після спливу 2,5 років з моменту виникнення права на їх одержання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 122 КАСУ позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як убачається з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суддя зауважує, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у частині 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивачки з фактом порушення її прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Процесуальний Закон не дає визначення терміну "поважні причини". Між тим в Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: "Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим". Поновлення процесуальних строків на оскарження рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. При цьому, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють особі вчасно реалізувати право на судовий захист.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 звернулась до суду з порушенням визначеного законом строку позовної давності без обґрунтувань у позовній заяві причин його пропуску та підстав для поновлення за відсутності бодай яких-небудь доказів на підтвердження наведених обставин.
У зв'язку з цим суддя констатує, що з матеріалів позовної заяви вбачається пропущення 6-ти місячного строку звернення до суду позивачем. Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачці слід подати позовну заяву у новій редакції із зазначенням обставин та наданням доказів, про які вказано вище та пояснення і докази на їх підтвердження, що свідчать про те, що заявниця не знала і не могла знати про порушення її прав станом на грудень 2017 при неодержанні пенсійних виплат, або ж зазначити обставини, що об'єктивно перешкоджали позивачці своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Крім того, позивачці слід надати копії документів, засвідчених належним чином. При цьому суд зазначає, що порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд -
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Встановити позивачці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брагіна О.Є.