Справа № 751/5476/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/276/20
Категорія - кримінальні Доповідач ОСОБА_2
11 березня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2017 року,-
Цією ухвалою було задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації (далі РФ) у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_8 .
В обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено, що вирок Ворошиловського районного суду м. Волгограда РФ від 17 червня 2016 року відносно ОСОБА_8 підлягає приведенню у відповідність із законодавством України, при цьому, засудженому ОСОБА_8 на підставі вироку Ворошиловського районного суду м. Волгограда від 17 червня 2016 року визначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК України - 10 років позбавлення волі, без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України - 6 років позбавлення волі, без конфіскації майна. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань визначено засудженому остаточне покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі, без конфіскації майна. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_8 обчислювати з 23 жовтня 2015 року. На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_8 , строк його попереднього ув'язнення з 23 жовтня 2015 року по 24 серпня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Не погоджуючись з ухвалою суду засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити її, визначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років та зарахувати на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 23 жовтня 2015 року по 25 серпня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Викладені в апеляційній скарзі вимоги мотивує тим, що вирішуючи питання про приведення вироку суду РФ у відповідність із законодавством України, місцевий суд допустився помилки визначаючи покарання аналогічне до призначеного вироком суду іноземної держави, а саме у виді позбавлення волі на строк 13 років. Крім того, апелянт вважає, що місцевий суд помилково при призначенні покарання за сукупністю злочинів обрав принцип часткового складання призначених покарань. Засуджений, в обґрунтування вимог апеляційної скарги також зазначає, що за вироком суду РФ він засуджений до покарання, наближеного до мінімальних меж визначених відповідними статтями, однак судом при ухваленні оскаржуваної ухвали визначено покарання в максимальних межах, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, тому, на думку апелянта, таке рішення ухвалено без врахування загальних засад призначення покарання (ст. 65 КК України), та не взято до уваги дані про особу засудженого. Апелянт також вважає, що визначаючи покарання за сукупністю злочинів місцевий суд допустився помилки при обранні принципу часткового складання призначених покарань, не врахувавши при цьому, що в даному випадку сукупність злочинів утворюють діяння, які кваліфікуються за однією частиною і статтею кримінального закону, одне з яких кваліфіковано як закінчений злочин, а інше, як замах на злочин. Крім того, засуджений ОСОБА_8 вказує, що оскільки судове рішення, яким він засуджений, набрало законної сили після ухвалення рішенням судом апеляційної інстанції, тобто 25 серпня 2016 року, то в строк відбування покарання зараховується строк попереднього ув'язнення включно з вказаною датою.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_8 та його захисника, які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала суду при приведенні вироку іноземної держави у відповідність з законодавством України повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 засуджений вироком Ворошиловського районного суду м. Волгограда РФ від 17 червня 2016 року до покарання у вигляді 13 років позбавлення волі за вчинення злочинів передбачених пунктом «г» ч.4 ст.228.1 (незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням електронних та інформаційно - телекомунікаційних мереж (включаючи мережу Інтернет) за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі), ч. 3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням електронних та інформаційно - телекомунікаційних мереж ((включаючи мережу Інтернет), за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) КК РФ.
Ухвалою Волгоградського апеляційного суду РФ від 25 серпня 2016 року вищевказаний вирок залишено без змін.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2017 року, було задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації (далі РФ) у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_8 .
Так, при приведенні вироку Ворошиловського районного суду м. Волгограда від 17 червня 2016 року щодо ОСОБА_8 у відповідність з законодавством України, суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_8 засуджено за вчинення злочинів, передбачених:
- п.«г» ч.4 ст.228.1 КК РФ (незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням електронних та інформаційно - телекомунікаційних мереж (включаючи мережу Інтернет) за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі), яке відповідає ч.2 ст.307 КК України (незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за передньою змовою групою осіб, у великих розмірах) за якою ОСОБА_8 було визначено основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років;
- ч.3 ст.30 п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі), відповідає ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України (закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за передньою змовою групою осіб, у великих розмірах), за яким, засудженому ОСОБА_8 визначено покарання з врахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України, згідно з якими за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Кримінального Кодексу, та визначено основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років, на думку апеляційного суду цілком відповідає вимогам, до визначення строку покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченим п. 1 ч. 4 ст. 610 КПК України.
Крім того, місцевим судом при приведенні вироку, щодо ОСОБА_8 у відповідність до національного законодавства, були враховані норми міжнародного права, а саме ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, відповідно до якої, замінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженій особі, в зв'язку з чим, до засудженого ОСОБА_8 не були застосовані положення ч. 2 ст. 307 КК України в частині конфіскації майна, оскільки не передбачені вироком Ворошиловського районного суду м. Волгограда від 17 червня 2016 року та санкцією ч. 4 статті 228.1 КК РФ.
При цьому, з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду вбачається, що судом було цілком обґрунтовано вирішено питання щодо складання покарань, де вірно зазначив, що ч. 3 ст. 69 КК Російської Федерації відповідає ч.1 ст.70 КК України, яка призначає покарання за сукупністю злочинів, коли остаточне покарання призначається шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, в зв'язку з чим, за сукупністю злочинів, на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначив покарання засудженому ОСОБА_8 у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі, без конфіскації.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає висновки місцевого суду цілком вірними та обґрунтованими, а доводи засудженого про його незгоду з вироком іноземної держави, згідно з вимогами ч. 3 ст. 610 КПК України, є такими, що не підлягають розгляду при приведенні вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.
Так само при виконанні вимог ст. 610 КПК України національні суди не уповноважені перегляди вироки іноземних держав з точки зору необхідності й достатності призначеного покарання для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, зокрема враховувати обставини злочину чи особу засудженого.
При приведенні вироку іноземної держави щодо ОСОБА_8 , судом першої інстанції в повній мірі виконані вимоги ч. 4 ст. 610 КПК України та ст. 10 «Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 року».
Разом з тим, на думку колегії суддів є слушними доводи засудженого ОСОБА_8 з приводу невірного зарахування йому в строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення з 23 жовтня 2015 року по 25 серпня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, виходячи з наступного.
З оскаржуваного рішення місцевого суду вбачається, що при зарахуванні строку попереднього ув'язнення за правилами ч.5 ст.72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_8 , з 23 жовтня 2015 року по 24 серпня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, припустився помилки.
Ухвалою Волгоградського апеляційного суду РФ від 25 серпня 2016 року подану засудженим ОСОБА_8 апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а вирок Ворошиловського районного суду м. Волгограда від 17 червня 2016 року, щодо нього, було залишено без змін.
Відповідно до ст. 532 КПК України, судове рішення (вирок або ухвала суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
Згідно із Законом України від 26 листопада 2015 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» та ч.5 ст.72 КК України зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до п. 105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 р. «... якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі».
Оскільки вирок суду іноземної держави стосовно ОСОБА_8 приведений у відповідність із законодавством України і у строк покарання було зараховано строк тримання останнього під вартою з 23 жовтня 2015 року по 24 серпня 2016 року, у межах того кримінального провадження, вирок по якому і приведений у відповідність із законодавством України, зважаючи, що наведені вище вимоги законів України не містять жодних обмежень щодо того, апеляційний суд вважає за необхідне зарахувати засудженому ОСОБА_8 у строк покарання час його попереднього ув'язнення, а саме: 25 серпня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки саме ця дата є днем набрання вироком законної сили, в зв'язку з апеляційним оскарженням вироку суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 задовольнити частково, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2017 року якою, задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_8 - змінити.
Зарахувати додатково засудженому ОСОБА_8 в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, термін перебування його під вартою з 23 жовтня 2015 року по 25 серпня 2016 року включно.
В іншій частині ухвалу залишити буз змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4