Справа № 589/1169/19
Провадження № 1-кп/589/511/19
30 липня 2019 року Шосткинський міськрайонний суду Сумської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши в межах кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, клопотання захисника ОСОБА_8 про скасування арешту майна,-
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 звернуся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2018 року на майно ОСОБА_5 , а саме на 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що арешт накладено безпідставно, оскільки не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. В цей же час, адвокат вказує, що підстав вважати, що арештована квартира є речовим доказом у кримінальному провадження, немає. Не може бути дана квартира і предметом спеціальної конфіскації. Крім того, звертається увага у клопотанні і на відсутність даних про те, що арештоване майно може бути приховане, пошкоджене тощо у разі не накладення на нього арешту.
В судовому засіданні захисник та обвинувачений вимоги клопотання підтримали, прокурор просив відмовити у його задоволенні в зв'язку з необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2018 року в межах кримінального провадження № 42018000000001244 за ч. 3 ст. 368 КК України за клопотанням слідчого ГСУ НП України накладено арешт на майно на той час підозрюваного ОСОБА_5 , а саме на 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 із забороною її відчуження.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, правовою підставою для арешту майна стали вимоги закону, передбачені п. 3 ч. 2 та ч. 5 ст. 170 КПК України, згідно яких допускається арешт майна підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Вказана ухвала набрала законної сили, предметом апеляційної перевірки не була.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Перевіряючи наявність вказаних у ч. 2 ст. 174 КПК України обставин, суд виходить з такого.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
Як вбачається із санкції ч. 3 ст. 368 КК України, за вчинення даного злочину передбачене обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Як уже було зазначено вище, положеннями п. 3 ч. 2 та ч. 5 ст. 170 КПК України допускається арешт майна підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Таким чином, арешт на майно обвинуваченого накладено обґрунтовано. Потреба у вжитті даного заходу забезпечення кримінального провадження на даний час не відпала.
Посилання адвоката на те, що не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, є безпідставними.
Дійсно, відповідне положення, яке забороняє арешт майна добросовісного набувача, міститься в п. 10 ст. 170 КПК України. Однак, добросовісний набувач - це не власник майна, а особа, яка не знала і не могла знати, що вона придбала майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати. В свою чергу, згідно матеріалів справи, ОСОБА_5 є власником арештованої частини квартири, а не добросовісним набувачем. і арешт на квартиру накладався саме з огляду на те, що підозрюваний є її власником.
Відповідно, не заслуговують на увагу і доводи адвоката з приводу того, що арештоване майно не має ознак речового доказу та не може підлягати спеціальній конфіскації, а тому не може бути арештоване, оскільки арешт майна в межах зазначеного кримінального провадження накладено із інших правових підстав,
Що стосується доводів клопотання з приводу того, що дане майно не може бути арештовано через відсутність відомостей про те, що воно може бути приховане, пошкоджене тощо, то слід вказати наступне.
Згідно ч. 1 с. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Тобто, КПК України визначено три види обтяження, які можуть бути застосовані при накладенні арешту.
При цьому, дійсно, згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Однак, в межах зазначеного кримінального провадження щодо майна обвинуваченого відповідні обмеження у користуванні чи розпорядженні майном не застосовувалися, а отже і вимоги ч. 11 ст. 170 КПК України до даних правовідносин не підлягають застосуванню.
Відносно майна обвинуваченого обрано найменш обтяжливий спосіб арешту - заборона його відчуження.
За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання адвоката.
Керуючись ст. 174, 314 КПК України, -
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2018 року на майно ОСОБА_5 , а саме на 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1