Справа № 581/73/20
Провадження № 2/581/55/20
13 березня 2020 року селище Липова Долина
Липоводолинський районний суд Сумської області у складі судді Сізова Д.В.,
з участю секретаря судового засідання Самілик Н.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Липоводолинська селищна рада Липоводолинського району Сумської області,
про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
23 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Вказує, що в належній йому квартирі по АДРЕСА_1 зареєстрованими значаться його колишня дружина ОСОБА_2 , її дочка від першого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та їхній спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У травні 2018 року ОСОБА_2 забрала власні речі, дітей та переїхала проживати до своєї матері. Із цього часу не проживає разом з ним за вказаною адресою, комунальні платежі за житло не сплачує, витрат на утримання житла не несе.
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 6 грудня 2018 року їхній з відповідачем шлюб розірвано.
Зазначає, що відповідачка разом зі своєю дочкою не проживає по АДРЕСА_1 більше одного року, а тому вони на підставі ст. 405 ЦК України втратили право користування вказаним житловим приміщенням.
Факт реєстрації відповідачки та її дочки у належній йому квартирі порушує його права на вільне розпорядження і користування майном.
У зв'язку з викладеним, позивач просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житлом за вказаною адресою.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги. Вказав про можливість розгляду справи у заочному порядку.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Представник органу опіки та піклування Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області до суду також не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, у якій не заперечує проти задоволення позову, просив розглянути справу за їх відсутності.
Зважаючи на наявну згоду позивача на розгляд справи у заочному порядку, відсутність відповідача та відзиву на позов, суд вважає можливим розглянути цивільну справу у заочному порядку та ухвалити заочне рішення.
Заслухавши пояснення позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 4 червня 1999 року, свідоцтв про право на спадщину за законом від 24 грудня 2012 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 серпня 2013 року, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 58,7 кв.м (а.с. 13-21).
Заочним рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 6 грудня 2018 року розірвано зареєстрований 1 листопада 2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.26).
Із довідок Липоводолинської селищної ради Сумської області від 27 грудня 2019 року №3049, №3050 вбачається, що по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , колишня дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка колишньої дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак із травня 2018 року за вказаною адресою ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не проживають (а.с.23-24).
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні вказав, що він проживає поверхом вище ОСОБА_1 та йому відомо, що колишня дружина позивача разом із дітьми не проживає по АДРЕСА_1 вже із травня 2018 року.
За змістом частин 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. і має право вчиняти щодо свого майна буді-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Право користування чужим майном врегульовано главою 32 цього Кодексу і може бути встановлене для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Отже члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Положеннями ст. 405 ЦК України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Правові норми сервітуту мають пріоритетне право застосування до спірних правовідносин, тому у зв'язку із доведеності факту не проживання відповідача без поважних причин більше одного року в квартирі, закон дозволяє визнати його такою особою, що втратила право користування жилим приміщенням на підставі норми ч. 2 ст. 405 ЦК України.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу та за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є одноосібним власником спірної квартири, 1/4 частину якої він набув у порядку приватизації до шлюбу, та 3/4 частини - в порядку спадкування за час шлюбу, і яка вважається його особистою приватною власністю.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, а також у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Вбачається, що відповідач разом із дочкою ОСОБА_3 проживали в спірному житлі в якості членів сім'ї позивача і набули право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Як підтвердив позивач і це доводиться показаннями свідка та іншими матеріалами справи більше року він з колишньою дружиною не пов'язаний спільним побутом, тому і просить в судовому порядку визнати її та її дочку від першого шлюбу ОСОБА_3 , як колишніх членів сім'ї такими особами, що втратили право користування житловим приміщенням його квартири.
Доказів щодо існування будь-якої домовленості між позивачем, як власником квартири, відповідачкою та її дочкою ОСОБА_3 , як членів сім'ї щодо подальшого їх проживання у квартирі та користування житловим приміщенням суду не надано.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратили право користування житлом по АДРЕСА_1 , у зв'язку зі своєю відсутністю та не проживанням у вказаному жилому приміщенні понад один рік без поважних причин та відсутністю спільного побуту з позивачем, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з задоволенням позову з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 840 грн. 80 коп. в рахунок повернення судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених для його перегляду або апеляційного оскарження, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Липоводолинським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний тест рішення суду складено 13 березня 2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: суду не відомий.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Липоводолинська селищна рада Сумської області; вул. Роменська, 10, селище Липова Долина, Сумська область; код ЄДРПОУ: 04390972.
Суддя Д. В. Сізов