нп 2-а/490/196/2020 Справа № 490/10357/19
Центральний районний суд м. Миколаєва
12 березня 2020 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі
Головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі- Янкевич В.С.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до капрала поліції 2 роти 1 батальйону Ражик А.П. Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови серії ЕАК № 1815168 від 02.12.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАп.
Ухвалою від 11.12.2019 року даний адміністративний позов залишений без руху.
23.12.2019 року судді передана уточнена позовна заява.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення ,вказав наступне.
Вказаного адміністративного порушення не вчиняв. Окрім того,були порушені правові механізми щодо дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.ст.251,280,283 КУпАП.
В порядку виконання вимог ст.171 ч.3 КАС України для можливості визначення територіальної підсудності зроблений 23.12.2019 року запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області.
Відповідь на запит надійшов 16.01.2020 року та переданий судді 20.01.2020року.
Ухвалою від 20.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) та призначено судове засідання на 12.03.2020 року.
25.02.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі.
При цьому, зазначено, що факт правопорушення зафіксовано відеозаписом, виконані вимоги ст.33 КУпАП, а також виконані вимоги ст.283 КУпАП, оскільки відсутність запису в бланку постанови про технічний засіб, яким здійснювався відеозапис не може виступати самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі у випадку об'єктивної винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Обставини справи, встановлені судом.
Згідно постанови серії ЕАК № 1815168 від 02.12.2019 року, ОСОБА_1 , керував автомобілем маркиVOLKSWAGENTOUREG, номерний знак НОМЕР_1 , та, рухаючись поу місті Миколаєві по вулиці 6-Слобідська, 52, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 та проїхав без повної зупинки транспортного засобу перед знаком, чим порушив вимоги п.8.4.б Правил дорожнього руху-порушення вимог знаків пріорітету, та скоїв правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255грн.
Графа9 постанови, яка передбачає, залучення матеріалів, відомості про докази відсутні.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1-129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
В свою чергу, ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Ст. 277 КУпАП передбачено строки розгляду справ про адміністративні правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено. Так, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
В свою чергу, статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Крім того, ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно частини першої статті 122 КУпАП відповідальність настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішоходних переходів , ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішоходних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів рухатися тротуарами чи пішоходними доріжками.
Слід зазначити, що згідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
При цьому, частиною 3 статті 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: 1) дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; 2) транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); 3) технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); 4) розмір штрафу та порядок його сплати; 5) правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; 6) відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
В даному випадку оскаржувана постанова не містить відомостей яким чином зафіксовано факт вчинення правопорушення : ані про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався), або іншими доказами, як то передбачено п. 3 ч. 3 ст. 283 КУпАП.
Згідно правового висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 15.11.2018 року (справа №524/5536/17), відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у разі, якщо оскаржувана постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Однак, жодного доказу відповідачем не надано.
Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім того, в постанові не зазначено про наявність відеозапису з нагрудної відеокамери під назвою , та, з врахуванням вищевикладеного, не може бути використано судом як доказ з посиланням на вимоги тієї ж ст. 251 ККУпАП та позиції з цього приводу Верховного Суду.
Таке, на думку суду, ставить під сумнів обґрунтованість звинувачень на адресу позивача.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем не надано доказів, які б повністю спростовували доводи позивача в обґрунтування відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Тобто, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, не довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.
Доказування в адміністративному судочинстві не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова від 02.12. 2019 року серії ЕАК №1815168, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а отже рішення відповідача слід вважати необґрунтованим.
Таким чином, враховуючи доводи позивача про відсутність в його діях порушень Правил, не спростування їх відповідачем, виходячи із принципу «поза розумним сумнівом», з огляду на все вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними ( п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").
Європейський Суд вказав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визнано тільки у світлі конкретних обставин ( "Проніна проти України", "Сєрявін та інші проти України").
Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 02/12/2019року серії ЕАК №1815168 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 122, 241-246, 255, 286 КАС України, ст. 293 КУпАП, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову капрала поліції 2 роти 1 батальйону Ражик Андрія Петровича Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1815168 від 02.12.2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Центральний районний суд м. Миколаєва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження - моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 12.03.2020 року.
Суддя Черенкова Н.П.