Справа № 580/2030/19
Номер провадження 1-кп/950/44/20
13 березня 2020 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № 12019200090000305 від 18.07.2019 року про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка Сумської області, українця, громадянина України, одруженого, який має дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , освіта середня, не працюючого, невійськовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-11.06.1999 року Шосткинським райсудом за ст. 141 ч.2, ст.140 ч.2, ст.42 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 11.11.2002 року Шосткинським міським судом за ст.186 ч.2, ст.190 ч.2, ст.70, ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 28.12.2006 року Новгород - Сіверським райсудом Чернігівської області за ст.187 ч.1, ст.190 ч.2, ст.70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;
- 30.06.2011 року Шосткинським райсудом за ст.190 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
- 04.04.2013 року Зарічним райсудом м. Суми за ст.263 ч.1, ст.15 ч.2, ст.186 ч.2, ст.69, ст.186 ч.2, ст.69, ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
- 24.02.2014 року Зарічним райсудом м. Суми за ст.186 ч.2, ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 10.06.2014 року Зарічним райсудом м. Суми за ст.263 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 27.11.2014 року Зарічним райсудом м. Суми за ст.369 ч.1, ст.69, ст.15 ч.2, ст.309 ч.1, ст.70, ст.71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.
-13.12.2017 року Зарічним райсудом м. Суми за ч.2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 18.02.2019 року;
за ч. 2 ст. 186 КК України;
Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_6 о 17 год. 30 хв. 17 липня 2019 року, перебуваючи на автовокзалі м. Лебедина Сумської області помітив у іншої особи - раніше не знайомого йому ОСОБА_4 планшет марки «Lenovo TAB2 А7», вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 19/119/11-1/1571е від 26.07.2019 року становить 1 317 грн. 00 коп. і діючи умисно, з метою незаконного збагачення шляхом викрадення чужого майна, та мотивуючи це тим, що його власний телефон розрядився, попросив ОСОБА_4 дати можливість скористатись зазначеним планшетом, на що отримав згоду власника, після чого той передав планшет обвинуваченому.
Отримавши планшет, обвинувачений запропонував ОСОБА_4 вчинити його зарядку і для цього пройти з ним з території автовокзалу до центру м. Лебедина Сумської області, де в парку ім. Т.Г. Шевченка здійснив із планшета кілька телефонних дзвінків та не зважаючи на неодноразові прохання потерпілого повернути йому майно і не випускаючи планшет з рук відкрито, повторно, розуміючи, що потерпілий бачить і усвідомлює його незаконні дії, побіг з парку ім. Т.Г. Шевченка в напрямку ЗОШ № 5 м. Лебедина, сів до автомобіля-таксі та покинув на ньому місце вчинення злочину, а в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, завдавши ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 1 317 грн. 00 коп.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд вважає необхідним кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України, так як він здійснив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину визнав частково, мотивуючи це тим, що вчинив не відкрите викрадення чужого майна, а заволодіння чужим майном шляхом обману і пояснив, що близько 18 год. 00 хв. 17.07.2019 року, перебуваючи на автовокзалі м. Лебедина під час спілкування помітив у ОСОБА_4 , який в цей час чекав маршрутний автобус планшет марки «Lenovo TAB2 А7» і оскільки його власний телефон розрядився, а йому необхідно було відвідати свого знайомого у військовому містечку м. Лебедина та замовити для поїздки автомобіль-таксі він попросив у ОСОБА_4 цей планшет для здійснення телефонних переговорів, на що потерпілий дав згоду і добровільно та власноручно передав йому планшет.
Здійснюючи телефонні дзвінки різним особам та переговори з водієм таксі і підтримуючи спілкування з ОСОБА_4 та рухаючись разом з ним, обвинувачений прийшов до парку ім. Т.Г. Шевченка м. Лебедина, де не випускаючи планшет з рук переміщався по парку, на деякий час виходив за його межі, здійснюючи необхідні йому телефонні дзвінки та виглядаючи замовлений автомобіль-таксі.
Побачивши, що автомобіль-таксі прибув на обумовлене місце, тримаючи в своїх руках планшет, який по словах обвинуваченого був йому необхідним для подальших переговорів, ОСОБА_6 повідомив потерпілому, що повернеться через 15-20 хвилин, забрав з собою власні речі та пішов в напрямку ЗОШ № 5 м. Лебедина, сів до автомобіля таксі та від'їхав з місця події з наміром відвідати свого знайомого - мешканця військового містечка м. Лебедина і позичити в нього грошей, після чого повернутись і віддати планшет власнику.
Проте, поїхавши з місця події він вирішив залишити планшет собі і надав водієві таксі розпорядження їхати не до військового містечка а до себе додому - в с. Куданівка.
Дорогою - поспілкувавшись із водієм автомобіля-таксі він передумав, вирішив через кілька днів повернути планшет ОСОБА_4 , про місце проживання якого він дізнався під час спілкування з потерпілим.
Але, повернувшись додому він знову змінив свої наміри і вирішив віддати планшет сину своєї співмешканки ОСОБА_9 , який проживає разом із ним в с. Куданівка.
Вранці наступного дня він отримав повідомлення з місця свого тимчасового працевлаштування про необхідність термінового виїзду на місце роботи і коли виїхав за межі Лебединського району дізнався по мобільному телефону, що до його оселі з'явилися працівники поліції з метою відшукання планшету та надав ОСОБА_9 розпорядження видати планшет співробітникам Лебединського ВП.
В подальшому обвинувачений змінив і уточнив свої покази, та визнаючи свою вину у вчиненні шахрайства, повідомив суду, що намір заволодіти чужим майном шляхом обману у нього виник не під час поїздки автомобілем, а ще на автовокзалі м. Лебедина безпосередньо після того, як він помітив у ОСОБА_4 планшет марки «Lenovo TAB2 А7».
Після заволодіння чужим майном, в нього з'явився намір повернути цей планшет наступного дня, проте він не реалізував цей намір з тих причин, що був терміново викликаний на роботу.
Покази, надані в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_10 щодо описаних ними подій обвинувачений не оспорив, а підтвердив в повному обсязі.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні повідомив суду, що на його думку докази, досліджені в судовому засіданні вказують на те, що обвинувачений діяв шляхом обману і його покази узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10 .
Умисел на викрадення майна виник у обвинуваченого в той час, як він побачив планшет, який був йому переданий потерпілим на автовокзалі і вже з цього часу перебував у його розпорядженні.
Потерпілий усвідомив факт викрадення майна лише не дочекавшись ОСОБА_6 після залишення обвинуваченим місця події.
При цьому захисник звернув увагу на те, що в протоколі огляду місця події не вказано, яка саме подія є причиною огляду; що саме оглядається, не зазначено, що планшет передано дружиною обвинуваченого за вказівкою останнього.
При складенні протоколу слідчого експерименту потерпілому не було роз'яснено його прав, передбачених Конституцією України, так як не вказано його прізвища в тексті протоколу; додатки до цього протоколу оформлено не відповідно до вимог ст. 105 КПК України, оскільки додана micro SD картка містить інший об'єм інформації, ніж було оголошено під час складення протоколу; конверт з цією карткою не містить дати його запакування, але має підпис адвоката, який не брав участі в оформленні цього речового доказу.
При ознайомленні адвоката та обвинуваченого з матеріалами досудового слідства в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України відеозапис слідчого експерименту їм було продемонстровано не із електронної картки, а з мобільного телефону.
Крім того, захисник звернув увагу суду на те, що під час складення протоколу впізнання за фотознімками були використані фото незрозумілого походження, на яких зображені особи різні за віком і одягом, в той час як поліції вже була відома особа ОСОБА_6 і саме йому разом з потерпілим працівниками поліції було поручено шукать осіб, які б мали можливість в подальшому брати участь в процесуальних діях в якості понятих.
Вказані докази захисник вважає неналежними.
При цьому захисник просив суд при призначенні покарання врахувати сімейний стан обвинуваченого - наявність на утриманні обвинуваченого двох власних дітей та сина спімешканки, дані, які характеризують його особу з позитивної сторони та думку потерпілого.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, винуватість ОСОБА_6 підтверджується такими дослідженими судом належними та допустимими доказами.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що близько 17 год. 30 хв. 17.07.2019 року на автовокзалі м. Лебедина, коли він чекав маршрутний автобус до нього звернувся раніше йому незнайомий ОСОБА_6 , який під час спілкування розповів, що в нього розрядився мобільний телефон та попросив у ОСОБА_4 дозволу зателефонувати з його планшета марки «Lenovo TAB2 А7». Коли ж ОСОБА_4 відповів, що і його планшет розрядився, обвинувачений запропонував пройти до центру міста щоб його зарядить, на що потерпілий дав згоду і добровільно та власноручно передав йому в руки свій планшет.
Підтримуючи спілкування з ОСОБА_4 та рухаючись разом з ним обвинувачений вийшов з території автовокзалу, прийшов до парку ім. Т. Шевченка м. Лебедина, де залишив ОСОБА_4 на одній із лавок разом з його речами та своєю сумкою, а сам переміщаючись по парку розглядав планшет, міняв в ньому сімкарти чи вчиняв із ним інші маніпуляції. На неодноразові прохання потерпілого повернути йому планшет він надавав словесну згоду, проте не випускаючи його з рук вийшов за територію парку в напрямку автовокзалу, потім бігом повернувся до лавки, де сидів потерпілий, на його чергову вимогу повернути планшет сказав йому кілька слів, які стосувалися телефону та які ОСОБА_4 не запам'ятав, забрав свою сумку і побіг з парку ім. ім. Т. Шевченка в напрямку ЗОШ № 5 м. Лебедина, де сів до автомобіля-таксі та покинув на ньому місце вчинення злочину.
Після того, як ОСОБА_6 сів до автомобіля потерпілий усвідомив факт викрадення свого майна, деякий час почекав повернення обвинуваченого в парку і не дочекавшись вирушив до автовокзалу та поїхав додому. Про викрадення планшета повідомив у поліцію наступного дня. Планшет йому було повернуто працівниками поліції. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Просив не застосовувати до нього суворого покарання.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що власним легковим автомобілем виконує замовлення на перевезення людей і 17.07.2019 року в денний час йому зателефонував обвинувачений ОСОБА_6 та замовив його машину. Отримавши замовлення свідок під'їхав на обумовлене місце біля парку ім. Т.Г. Шевченка в м. Лебедині, не побачивши там ОСОБА_6 зателефонував йому і за його вказівкою під'їхав до цього ж парку з іншого боку - до магазину «Ласунка», розташованого неподалік ЗОШ № 5 м. Лебедина та знову зателефонував обвинуваченому і нагадав про своє прибуття для виконання замовлення, який після цього підбіг до його автомобіля з планшетом в руках, сів у машину і вони поїхали в с. Куданівка Лебединського району.
Дорогою свідок звернув увагу на планшет, який перевозив обвинувачений і коли той пояснив, що взяв його у іншої особи, щоб зателефонувати свідок порадив його повернути, на що ОСОБА_6 висловив згоду, проте повернути автомобіль до парку ім. Т.Г. Шевченка свідку не пропонував.
Крім того, свідок повідомив суду, що через кілька днів після описаного ОСОБА_6 знову йому зателефонував і просив підтвердити, що під час поїздки 17.07.2019 року вони заїздили до військового містечка в м. Лебедині, на що свідок йому відмовив.
Якими обставинами обвинувачений обгрунтовував своє прохання свідок не пам'ятає.
Фактичними даними, які містяться в протоколі (а.с. 170-171), дослідженому в судовому засіданні підтверджується, що 18.07.2019 року слідчим Лебединського ВП біля домогосподарства № 69 по вул. Токарівська с. Куданівка Лебединського району Сумської області було проведено огляд планшета марки «Lenovo TAB2 А7» чорного кольору, виданого працівникам поліції ОСОБА_9 .
Фактичними даними, які містяться в ухвалі та висновку (а.с. 175-178), досліджених в судовому засіданні стверджується, що ринкова вартість планшета марки «Lenovo TAB2 А7», придбаного 04.12.2015 року за 3 586 грн. 90 коп., станом на 17.07.2019 року могла складати 1 317 грн. 00 коп.
Фактичними даними, які містяться в постанові та розписці (а.с. 179-180), досліджених в судовому засіданні стверджується, що планшет марки «Lenovo TAB2 А7» 18.07.2019 року визнано речовим доказом і повернуто ОСОБА_4 .
Фактичними даними, які містяться в протоколі та картці micro SD (а.с. 181-188), досліджених в судовому засіданні стверджується, що 31.07.2019 року під час проведення слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_4 пояснив та на місці події - в парку ім. Т.Г. Шевченка м. Лебедина продемонстрував, яким чином вони з ОСОБА_6 покинули автовокзал, прийшли до парку ім. Т.Г. Шевченка м. Лебедина, як він просив останнього повернути планшет марки «Lenovo TAB2 А7» та як обвинувачений, не зважаючи на його прохання покинув з планшетом місце події.
Фактичними даними, які містяться в протоколі, довідці та рапорті (а.с. 189-191, 208), досліджених в судовому засіданні стверджується, що 01.08.2019 року під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_6 на фотознімку під № 3.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України доведена та знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
Так, факт вчинення ним злочину стверджується показами потерпілого ОСОБА_4 , даними в судовому засіданні, з яких вбачається, що 17.07.2019 року на автовокзалі м. Лебедина Сумської області обвинувачений помітив у потерпілого планшет марки «Lenovo TAB2 А7» і спочатку попросив дати можливість зателефонувати із зазначеного планшету, на що отримав згоду власника та його попередження, що планшет розряджений, а отримавши планшет, разом в його власником пройшов до парку ім. Т.Г. Шевченка, де здійснив із планшета кілька телефонних дзвінків та не зважаючи на неодноразові прохання потерпілого повернути йому майно і не випускаючи планшет з рук спочатку переміщався в полі зору потерпілого, а після цього діючи в швидкому темпі наблизився до нього, забрав з лавки особисті речі, на висловлену вимогу повернути планшет надав відповідь невизначеного характеру і відкрито, повторно, розуміючи, що потерпілий бачить, оспорює і відповідно усвідомлює його незаконні дії, вибіг з парку, сів до автомобіля - таксі та покинув на ньому місце вчинення злочину, а в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, завдавши ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 1 317 грн. 00 коп.
Також факт вчинення обвинуваченим злочину стверджується показами свідка ОСОБА_10 , який підтвердив, що 17.07.2019 року обвинувачений прибіг з парку ім. Т.Г. Шевченка до замовленої ним машини разом з викраденим планшетом.
Крім того, вчинення обвинуваченим злочину підтверджується показами самого ОСОБА_6 , з яких вбачається, що в судовому засіданні він не оспорив ні показів потерпілого ОСОБА_4 ні показів свідка ОСОБА_10 щодо фактичних обставин справи, зокрема в тій частині, що потерпілий до приїзду автомобіля - таксі на місце події, висловлював неодноразові прохання повернути його майно, а після приїзду цього автомобіля обвинувачений також не повернув планшет, а навпаки - підбіг до місця перебування потерпілого, не випускаючи планшет з рук забрав з лавки свою сумку, на чергову вимогу повернути планшет надав відповідь, яку судячи із його пояснень про те, що умисел викрасти майно ОСОБА_4 виник у нього ще на території автовокзалу не збирався виконувати і яка не задовольнила потерпілого та не вселила в нього впевненість в законності дій ОСОБА_11 , після чого вибіг з парку, сів до замовленого по телефону автомобіля - таксі та покинув на ньому місце вчинення злочину.
При цьому суд враховує і те, що вказані покази обвинуваченого, потерпілого та свідка об'єктивно підтверджуються фактичними даними, які містяться в протоколі огляду місця події (а.с. 170-171) - частини вул. Токарівська с. Куданівка Лебединського району де власниця домогосподарства № 69 ОСОБА_9 видала працівникам поліції планшет марки «Lenovo TAB2 А7» чорного кольору, власником якого є ОСОБА_4 .
Також вчинення обвинуваченим злочину підтверджується фактичними даними, які містяться в ухвалі, висновку, постанові та розписці (а.с. 175-180), якими стверджується, що ринкова вартість планшета марки «Lenovo TAB2 А7», станом на 17.07.2019 року могла складати 1 317 грн. 00 коп., цей планшет 18.07.2019 року визнано речовим доказом і повернуто ОСОБА_4 .
Крім того, вчинення обвинуваченими злочину підтверджується фактичними даними, які містяться в протоколі слідчого експерименту та картці micro SD (а.с. 181-188), якими стверджується, що 31.07.2019 року під час проведення слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_4 пояснив та на місці події продемонстрував, яким чином він разом з ОСОБА_6 дістався парку ім. Т.Г. Шевченка м. Лебедина, як він просив останнього повернути його майно - планшет та як обвинувачений покинув місце події.
Також вчинення обвинуваченим злочину підтверджується фактичними даними, які містяться в протоколі, довідці та рапорті (а.с. 189-191, 208), якими стверджується, що 01.08.2019 року під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_6 на фотознімку під № 3.
Суд бере до уваги, що згідно ч. 2 ст. 186 КК України грабежом є відкрите викрадення чужого майна вчинене повторно.
Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії слід кваліфікувати як крадіжку, грабіж або розбій.
Проте,суд не може взяти до уваги доводи ОСОБА_6 в тій частині, що він не вчиняв 17.07.2019 року відкритого викрадення чужого майна, а здійснив заволодіння чужим майном шляхом обману, так як в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_6 о 17 год. 30 хв. 17.07.2019 року дійсно отримав доступ до чужого планшету марки «Lenovo TAB2 А7» шляхом обману під надуманим приводом здійснити зарядку цього пристрою та вчинити з нього кілька телефонних дзвінків, але потерпілий ОСОБА_4 намагався не втрачати контроль над своїм майном, прослідував за ОСОБА_6 за територію автовокзалу, чекав його в парку і спостерігав за його переміщеннями та надавав неодноразові прохання повернути планшет, внаслідок чого, отримавши нагадування від власника автомобіля-таксі про його прибуття для виконання замовлення
обвинувачений продовжив свої незаконні дії шляхом відкритого викрадення чужого майна - підбіг до місця перебування потерпілого, забрав звідти власні речі, на чергову вимогу ОСОБА_4 повернути планшет надав відповідь, незрозумілу для потерпілого і терміново залишив місце події на автомобілі - таксі.
Тому, суд вважає, що зазначені доводи обвинуваченого ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і вважає їх даними з метою зменшити свою відповідальність за скоєне.
Також суд не може взяти до уваги доводи захисника обвинуваченого в тій частині, що умисел на викрадення майна виник у обвинуваченого в той час, як він побачив планшет, який був йому переданий потерпілим на автовокзалі і вже з цього часу перебував у його розпорядженні, так як в судовому засіданні було встановлено, що отримавши доступ до чужого майна шляхом обману ОСОБА_6 не мав реальної можливості ним розпорядитись, так як не зважаючи на відволікаючі дії обвинуваченого планшет, до якого він отримав доступ продовжував перебувати під наглядом власника і хоча ОСОБА_11 на деякий час зникав з його поля зору, залишивши на кілька хвилин територію парку ім. Т.Г. Шевченка, проте повернувся до місця де його чекав ОСОБА_4 не розпорядившись чужим майном, а з планшетом в руках і вже після цього забрав власні речі та не зважаючи на чергове звернення потерпілого щодо повернення планшету, здійснив відкрите викрадення чужого майна.
Крім того, суд не може взяти до уваги доводи захисника обвинуваченого в тій частині, що потерпілий усвідомив факт викрадення майна лише не дочекавшись ОСОБА_6 після залишення обвинуваченим місця події, так як в судовому засіданні було встановлено, що передавши свою річ потерпілий не став продовжувати поїздку додому, прослідував за обвинуваченим, намагався не випускати його з поля зору, кілька раз звертався до нього з проханням повернути планшет, що заважало ОСОБА_6 непомітно зникнути з місця події з викраденим майном.
Також суд не може взяти до уваги доводи захисника обвинуваченого в тій частині, що він під час досудового слідства були допущені помилки в складенні та оформленні процесуальних документів, і ці докази є неналежними, так як в судовому засіданні було встановлено що обставини справи, для підтвердження яких було складено протоколи огляду місця події, слідчого експерименту, впізнання за фотознімками, вчинено відеозапис, а саме - щодо виявлення планшета за місцем проживання обвинуваченого, щодо вимог потерпілого повернути викрадене майно, щодо впізнання обвинуваченого свідком ОСОБА_10 на фотографії були підтвердженими в судовому показами потерпілого та свідка, які в свою чергу не були оспореними самим обвинуваченим.
Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні винуватість ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення була доведена в межах пред'явленого йому обвинувачення безпосередньо дослідженими, достовірними, належними і допустимим доказами, які в своїй сукупності є достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_12 та визнання його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
При визначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим правопорушення згідно ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Обставин, що пом?якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, судом під час розгляду справи встановлено не було.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом під час розгляду справи встановлено не було.
Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, думку потерпілого, особу обвинуваченого, стан його здоров'я, його матеріальний і сімейний стан та його позитивну характеристику з місця проживання.
Враховуючи всі ці обставини, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 186 України, поскільки саме це покарання є необхідним і достатнім для його виправлення попередження нових злочинів.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України суд вважає необхідним зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_6 час його перебування під вартою в зв'язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 09.08.2019 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- планшет марки «Lenovo TAB2 А7», який зберігається під розпискою ОСОБА_4 в його домогосподарстві, на думку суду, необхідно вважати повернутим власнику.
Витрати на залучення експерта становлять 471 грн. 01 коп.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому суд вважає необхідним у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 368, 370-371, 373-376 КПК України;
ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання по цьому закону у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 залишити у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Строк покарання засудженого ОСОБА_6 вважати з моменту його затримання - з 9 серпня 2019 року.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- планшет марки «Lenovo TAB2 А7», який зберігається під розпискою ОСОБА_4 в його домогосподарстві, вважати повернутим власнику.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави на р/р UA428999980313060115000018010, отримувач Лебединське УК/Лебедин. р-н/24060300, код класифікації доходів бюджету - 24060300, код 37345566, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, кошти на відшкодування витрат за проведення судової товарознавчої експертизи № 19/119/11-1/1571е від 26.07.2019 року в сумі 471 грн. 01 коп.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу подано не було. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники кримінального провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1