Справа № 576/161/20
Провадження № 2/576/160/20
13.03.20 м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Сапона О.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, стягнення пені та індексації за несплату аліментів, -
Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що за рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2017 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 880,50 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. Однак, на даний час цієї суми аліментів не достатньо для утримання дітей. За таких обставин позивач просить змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дітей і просить стягнути їх в розмірі 2000 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
Крім того, відповідач належно не виконує вказане рішення суду та має заборгованість зі сплати аліментів за період 2017-2019 років, а тому позивач просить стягнути з відповідача 42993,22 грн. пені за прострочення зі сплати аліментів та 600 грн. індексації вказаної заборгованості.
Також позивач просить стягнути з відповідача на її користь 2000 грн. витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу був визначений п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 20 лютого 2020 року отримав копії ухвали про відкриття провадження у справі та позов з додатками, а 03 березня 2020 року надіслав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві зазначив, що позовні вимоги визнає частково. Не заперечує проти свого обов'язку утримувати неповнолітніх дітей. Однак, просить суд зважити на те, що на даний момент він не ніде працює, а тому перебуває у скрутному матеріальному становищі. Крім того, зазначив, що на даний момент він знову одружився і має на утриманні неповнолітню дитину від їх шлюбу, а також ще двох неповнолітніх дітей дружини від першого шлюбу. Враховуючи викладене просить суд зменшити розмір аліментів, які позивач просить з нього стягнути.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Так, судом встановлено, що за рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2017 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 880,50 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення . Частиною 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідач не в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей.
Однак, враховуючи те, що відповідач має малолітню дитину від іншого шлюбу, а також на його фактичному утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей дружини від іншого шлюбу та виходячи із принципів розумної достатності та справедливості, суд вважає необхідним частково задовольнити вимоги позивача, стягнувши з нього аліменти в розмірі 1200 грн. на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили.
Також судом встановлено, що відповідач вказане вище рішення суду виконує не в повному обсязі, тривалий час аліменти не сплачує. Із наданих позивачем довідок-розрахунків нарахування та сплати аліментів вбачається, що він має заборгованість зі сплати аліментів за період 2017-2019 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідач у своєму відзиві не заперечував наявності у нього боргу зі сплати аліментів.
За вказаних обставин, суд вважає, що вина відповідача у виникненні заборгованості по аліментах встановлена, а тому є підстави для нарахування пені. Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Враховуючи суму пені, а також матеріальний та сімейний стан відповідача, суд приходить до висновку про необхідність зменшення її розміру та вважає справедливим стягнути її в сумі 10000 грн.
Також у відповідності до положень ч. 2 ст. 184 СК України та ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Враховуючи положення цих Законів суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 600 грн. індексації за заборгованість зі сплати аліментів, призначених у твердій грошовій сумі.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Так, відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
В той же час, позивачем не представлено жодного доказу про понесені ним витрати на правничу допомогу, в зв'язку із чим його вимоги в цій частині не можуть бути задоволені.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 178, 247, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2017 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1200 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття та аліменти сплачувати матері - ОСОБА_1 , проживаючій по АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 11 листопада 2005 року Глухівським МРВ УМВС України в Сумській області.
Стягування починати з дня набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення зі сплати аліментів в сумі 10000 грн. та 600 грн. індексації за заборгованість по аліментам, призначеним в твердій грошовій сумі.
Стягнути з ОСОБА_2 840,80 грн. судового збору на користь держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон