Доманівський районний суд Миколаївської області
вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/1428/19
Іменем України
04.03.2020смт. Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді: Вадовської А.В.,
за участю секретаря: Куш О.П.,
позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прибузької сільської ради про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю,
11 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прибузької сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю на житлову квартиру АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_1 з 1980 р. по даний час постійно проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Вказану квартиру позивач отримав від Прибузького щебзаводу Доманівського району Миколаївської області, на якому працював з червня 1979 р. по лютий 1989 р.
У вказаній квартирі позивач проживає 39 років.
1989 р. Прибузький щебзавод був ліквідований та позивач прийнятий електриком ІІІ розряду в члени кооперативу Орендно-кооперативного підприємства «Прибузький гранкар'єр» по переводу з ліквідованого заводу.
У 1990 р. ОСОБА_1 звернувся до ОКП «Прибузький гранкар'єр» щодо приватизації зазначеної квартири, на що йому було повідомлено, що згідно протоколу загальних зборів №3 Прибузького гранітного кар'єру загальні збори дозволили приватизацію квартир робітникам Прибузького гранкар'єру при погашенні заборгованості.
Позивач не мав заборгованості, а тому вважав, що квартира передана йому у власність, він користується нею як своє власністю, відкрито нею володіє, безперервно проживаючи у ній. Про те, що він не є власником квартири, він дізнався після звернення до нотаріальної контори, щоб заповісти її.
У 1998 р. ОКП “Прибузький гранкар'єр” перейменований у ПП “Прибузький гранкар'єр” та в 2002 р. перейменовано у ТОВ “Прибузький гранкар'єр”, які в даний час не існують. Утворене і діюче підприємство ТОВ “Корпорація Бугські кар'єри” не є правонаступником ліквідованих підприємств.
Позивач ОСОБА_1 у позові зазначає, що у квартирі АДРЕСА_2 він проживає з 1980 р. до теперішнього часу, а тому вважає, що має право отримати її у власність за набувальною давністю. За період його роботи на підприємстві з нього регулярно утримувалися кошти за комунальні послуги, воду, опалення. За період проживання у квартирі він здійснював капітальні та поточні ремонти.
Він не зміг приватизувати вказану квартиру, оскільки ордер на квартиру йому не видавали, пояснюючи, що квартира надана у власність його сім'ї на підставі рішення профспілкового комітету Прибузького щебзаводу, а тому він об'єктивно вважав, що на законній підставі отримав у власність відомчу квартиру.
Відсутність власника будинку, в якому він володіє квартирою, а також документів на квартиру позбавила його можливості приватизувати її, а тому позивач не має позасудового шляху для вирішення питання отримання права власності на квартиру.
Протоколом загальних зборів №3 Прибузького г/к загальні збори дозволили приватизацію квартири робітникам Прибузького гранкар'єру при погашенні заборгованості.
У зв'язку з зазначеним, посилаючись на положення статтей 15, 16, 328, 344 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. за № 5 “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав”, позивач просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житлову квартиру АДРЕСА_3 .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві.
Представник відповідача - Прибузький сільський голова Матющенко В.В. у судове засідання не з'явився у письмовій заяві просив справу розглядати у відсутність представника за наявними матеріалами. Проти задоволення позову не заперечував.
Заслухавши пояснення позивача, свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідивши письмові матеріали суд встановив наступні обставини.
З матеріалів до позову, а саме копії трудової книжки позивача, встановлено, що він з 13 червня 1979 р. прийнятий на роботу електриком 4 розряду у Прибузький щебзавод, звідки у зв'язку з ліквідацією підприємства звільнений 13 лютого 1989 р.
Того ж 13 лютого 1989 р. він прийнятий у члени Орендно-кооперативного підприємства “Прибузький гранкар'єр”, звідки був звільнений 06 жовтня 1993 р.
Згідно довідки ТОВ “Прибузький гранітний кар'єр” №3/15 від 22.03.2010 р. “Прибузький щебкар'єр” перейменований у “Прибузький щебзавод” на підставі Постанови Укрміжколгоспбуду” №452 від 28.12.1970 р.
На підставі Постанови Республіканського кооперативно-державного об'єднання “Украгробуд” № 202 від 02.12.1988 р. ліквідований “Прибузький щебзавод” і перейменований в ОКП “Прибузький гранкар'єр”.
На підставі Постанови корпорації “Украгропромбуд” “Про реорганізацію ОКП “Прибузький гранкар'єр” №126 від 05.10.1998 р. перейменований у ПП “Прибузький гранкар'єр”.
На підставі Закону України “Про власність” і Статуту, реєстраційний №15379 від 21.01.2002 р. ПП “Прибузький гранкар'єр” перейменований у ТОВ “Прибузький гранкар'єр”.
З довідки ТОВ “Корпорація Бугські кар'єри”, виданої за заявою ОСОБА_1 , вбачається, що вказане ТОВ не є правонаступником Прибузького щебеневого заводу.
Відповідно до довідки ТОВ “Прибузький гранітний кар'єр” №5/24 від 22.05.2014 р. ОСОБА_1 була виділена квартира, жила площа її становить 51,8 кв.м.
Рішенням загальних зборів №3 “Прибузького гранітного кар'єру” від 26.11.1996 р.погоджено дозвіл приватизації квартир робітникам “Прибузького гранкар'єру” при погашенні заборгованості, що підтверджене копією виписки із протоколу загальних зборів №3 “Прибузького гранкар'єру”.
Позивач ОСОБА_1 зареєстрований і проживає з ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_2 , як вбачається з копій довідок №422, 423 від 22.04.2015 р., виданих виконкомом Прибузької сільської ради.
Зважаючи на те, що підприємство, яке видавало позивачеві квартиру, ліквідоване без правонаступництва, територіальна громада за місцем знаходження квартири в особі Прибузької сільської ради є належним відповідачем у справі.
Згідно довідки Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області № 119 від 28.11.2019 р. у Прибузькій сільській раді акти приймання-передачі багатоквартирного будинку в комунальну власність не знаходяться.
Зі змісту архівної довідки Об'єднаного трудового архіву селищної та сільських рад Доманівського району від 21.05.2019 р. за №01-15/Ш-343 вбачається, що у документах Прибузького щебзаводу, ТОВ “Прибузький гранітний кар'єр” дані про приватизацію квартир, будинків не виявлені. Протоколи профспілкового комітету Прибузького гранітного кар'єру до архіву не надходили.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №198137988 від 29.01.2020 р. та довідки КП “Доманівське районне бюро технічної інвентаризації“ за №189 від 10.02.2020 р. вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстроване.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пояснили, що їм, як і ОСОБА_1 , свого часу були виділені квартири, які в подальшому вони приватизували. З якої причини не вирішив питання приватизації позивач, їм невідомо. Він єдиний з працівників, яким видавалися квартири, хто не приватизував її.
Дослідивши вищезазначені письмові докази та заслухавши пояснення позивача, свідків, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з урахуванням наступного.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.
У ході судового розгляду встановлено, що квартира була виділена позивачеві для проживання.
На момент її виділення позивач знав, що квартира виділена йому для проживання, а не у власність. Тобто заволодіння ОСОБА_1 даною квартирою не було добросовісним у контексті ст.344 ЦК України.
Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.
Отримання квартири у користування на підставі рішення загальних зборів підприємства, тобто підставне (титульне) заволодіння майном виключає можливість застосування до спірних правовідносин норми права, яка регулює набуття права власності за набувальної давності.
Крім цього, відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Не будь-який об'єкт може бути предметом набуття права власності за набувальною давністю. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Таких висновків щодо застосування норм права дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).
Згідно ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Квартира АДРЕСА_2 не зареєстрована у встановленому законом порядку.
З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що спірна квартира була надана позивачеві для проживання, тобто у титульне володіння, що виключає добросовісність заволодіння позивачем ОСОБА_1 квартирою; не зареєстрована у встановленому законом порядку і позивачем не надані будь-які правовстановлюючі документи на квартиру та дані про її придатність до експлуатації, введення будинку в експлуатацію, що, як окремо, так і в сукупності вказує на неможливість задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Відмовити у повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 до Прибузької сільської ради про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо не буде подана апеляційна скарга.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги у 30-денний строк з дати його постановлення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Доманівський районний суд Миколаївської області.
Повний текст рішення виготовлений 13 березня 2020 р.
Суддя : А. В. Вадовська