№ 235/4517/18
№ 2/242/286/20
10 березня 2020 року м. Селидове
Селидівським міським судом Донецької області у складі головуючого судді Владимирської І.М. за участю секретаря Сафроновій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач проходив навчання у Харківському університеті Повітряних Сил ім. І. Кожедуба з 26 серпня 2015 року по 22 листопада 2017 року на посаді курсанта, відповідно до контракту про проходження військової служби (навчання), укладеного 26.08.2015 року між ним та Міністерством оборони України в особі начальника Харківського університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба. 22.11.2017 року вказаний контракт був достроково розірваний та відповідач був виключений із списків особового складу Університету наказом начальника Університету по стройовій частині від 22.11.2017 року № 265. Загальна сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в університеті з дня його зарахування до університету по день виключення зі списків особового складу університету складає 283 320 грн. 01 коп. Відповідно до абз. 6 п. 1 укладеного контракту ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з його утриманням у закладі, в якому він проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу, про що свідчить його особистий підпис на загальному розрахунку № 797 від 01.12.2017 року. Відповідачем ОСОБА_1 на теперішній час відшкодування витрат на користь університету в добровільному порядку здійснено не було. Враховуючи викладене просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 283 320 грн. 01 коп. на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 249 грн. 80 коп.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.07.2018 року вищевказану цивільну справу передано за підсудністю Селидівському міському суду Донецької області.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06.09.2018 року цивільну справу залишено без руху.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 03.10.2018 року відкрито провадження по зазначеній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28.12.2018 року підготовче провадження по зазначеній справі закрито та призначено до судового засідання.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11.11.2019 року прийнято заяву до провадження про перегляд заочного рішення по зазначеній цивільній справі.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 25.11.2019 року заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 01.02.2019 року по цивільній справі № 235/4517/18 скасовано та розгляд справи призначений за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Селидівського міського суд Донецької області від 23.12.2019 року в задоволені клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження відмовлено.
Ухвалою Селидівського міського суд Донецької області від 23.12.2019 року в задоволені клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду відмовлено.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 23.12.2019 року підготовче провадження по зазначеній справі закрито та призначено до судового засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність його представника, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду відзив, в якому зазначив, що позивач не є самостійним підрозділом, тому не має право на отримання коштів, про які йдеться в позові, оскільки вони належать Міністерству оборони України. Крім того, він підписував контракт 26.08.2015 року не з Харківським Національним університету повітряних сил ім. І.Кожедуба, а саме з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних Силах України. Також зазначив, що він перебуває на публічній службі на теперішній час, тому вищевказані позовні вимоги повинні вирішуватися в адміністративному судочинстві. Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю та слухати справу у його відсутність.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позов обґрунтовано тим, що 26.08.2015 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі ТВО начальника Харківського університету Повітряних Сил генерал-майора ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
Відповідно до п. 5 контракту він укладений на час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу.
Наказом від 22.11.2017 року № 265 ОСОБА_1 був відрахований від подальшого навчання у Харківському університеті Повітряних Сил ім. І. Кожедуба через відмову від проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчання.
Відповідно до п.1 Контракту, укладеного з відповідачем, останній зобов'язався відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу, але на час звернення до суду з даним позовом відповідачем вказані витрати не відшкодовано.
Згідно довідки № 1 від 02.01.2020 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 01.09.2019 року по теперішній час.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
У ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі п. 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовим спором - є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Одним з видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів) (частина шоста зазначеної статті).
Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міноборони, особа проходить військову службу, яка відповідно до зазначених норм КАС України вважається публічною службою.
У Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2006 № 964 (далі - Порядок), визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).
Витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.
Згідно з п. 7 Порядку в разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 705/1664/17, якою підтверджено / підтримано аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі № 461/5577/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 820/5761/15 та інших, що свідчить про усталену практику розгляду вказаної категорії спорів.
Отже, враховуючи вищевикладене, суть спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосується проходження публічної служби курсантом ОСОБА_1 .
Крім того, на підтвердження викладеного висновку у постанові від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 533/934/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 815/5027/15, 03.10.2018 у справі № 755/2258/17, та вказала, що спори пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби - підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного суд доходить висновку щодо закриття провадження у даній справі відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд
Провадження у справі за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання, закрити в зв'язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали суду.
Суддя І.М. Владимирська