Справа № 369/3198/20
Провадження №2-з/369/11/20
12.03.2020 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Ковальчук Л.М., при секретарі Заїці О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до відкриття провадження,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, посилаючись на те, що неправомірними діями водія ОСОБА_2 його автомобілю марки «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 було завдано матеріального збитку на загальну суму 91 046,18 грн..
Згідно постанови Київського апеляційного суду від 11.02.2019 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за чт. 124 КУпАП.
26 листопада 2018 року страхова компанія «ПЗУ Україна», де був застрахований автомобіль заявки, частково компенсувала вартість відновлювального ремонту в розмірі 49 500 грн..
Заявник заначив, що ОСОБА_2 має відшкодувати вартість відновлювального ремонту у розмірі 49 500 грн., а також завдану моральну шкоду у розмірі 100 000 грн..
Враховуючи викладене, заявник ОСОБА_1 просив накласти арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_2 ..
Вивчивши заяву та дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечуєть сязабороною вчиняти певні дії.
Згідно положень п. 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову до відкриття провадження, заявник посилався на те, що неправомірними діями ОСОБА_2 йому, ОСОБА_1 було завдано матеріального збитку, внаслідок пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 .
У поданій до суду заяві заявник ОСОБА_1 вказав, що ціна позову, з яким він має намір звернутися до суду складає 44 046,18 грн. матеріальної шкоди та 100 000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до п. 3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що завником не надано доказів, яке майно та які грошові кошти належать ОСОБА_2 на які можливо накласти арешт з метою вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, позивачем не доведено належним чином, що в разі невжиття заходів забезпечення позову буде утрудненим або взагалі неможливим виконання рішення у даній справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову до відкриття провадження не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 81, 149, 150, 151, 153 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до відкриття провадження, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали.
Суддя Л.М. Ковальчук