Справа № 369/1240/20
Провадження № 2-а/369/98/20
Іменем України
06.03.2020 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Заїці О.В., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора капрала поліції Гоменюк Владислава Сергійовича батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1995269 від 19.01.2020 року,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора капрала поліції Гоменюк В.С. батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1995269 від 19.01.2020 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що постановою інспектора роти № 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Київській області серії ЕАК № 1995269 від 19.01.2020 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 40 грн. за ч.1 ст. 121 КУпАП за те, що 19.01.2020 року о 10 год. 36 хв. у Київській області на трасі АД М 06 Київ-Чоп 19 м, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2107 номерний знак НОМЕР_1 , керував транспортним засобом з переобладнанням, а саме встановлено ГБО, чим порушив п. 31.3.а Правил дорожнього руху України - експлуатація транспортного засобу у разі їх виготовлення, переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і норм, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Позивач вважає, що винесена відносно нього постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є неправомірною та підлягає скасуванню.
Позивач зазначив, що він не порушував жодного з пунктів Правил дорожнього руху України.
Враховуючи викладене, позивачОСОБА_1 просив скасувати постанову серії ЕАК № 1995269 від 19.01.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.
У судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі. До суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що інспектором капралом поліції Гоменюк В.С. батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1995269 від 19.01.2020 року відносно ОСОБА_1
19.01.2020 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 31.3.а ПДР України, за що, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн..
Згідно вказаної постанови інспектор зазначив, що 19.01.2020 року о 10 год. 36 хв., водій керував транспортним засобом з переобладнанням, а саме встановлено ГБО, чим порушив вимоги стандартів, правил і норм, що стосується безпеки дорожнього руху, чим порушив п. 31.3.а ПДР України, за що, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Слід зазначити, що правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частиною 1 статті 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, створювати безпечні умови для дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.
Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззапереченим доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Будь-яких доказів порушення позивачем п. 31.3.а ПДР України відповідачем не надано.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновками експертів та показань свідків. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 69 КУпАП України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі ст. 252 КУпАП при оцінці доказів посадова особа керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008. «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Суд вважає, що встановлені інспектором поліції в оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення позивачем вимог ПДР України не доведені.
Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.
Враховуючи зазначене та з урахуванням положень ст. 77 КАС України суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв'язку з ненаданням доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 121, 122, 125, 126, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 72, 77, 242, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову інспектора капрала поліції Гоменюка Владислава Сергійовича батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області серії ЕАК № 1995269 від 19.01.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 .
Повне рішення складено 13 березня 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Ковальчук Л.М.