Провадження №2/235/261/20
Справа №235/8139/19
11 березня 2020 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої судді Величко О.В.,
при секретарі Комаровій О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення середнього заробітку, моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що він працює з 2014 року на посаді прохідника дільниці ПР-1, т. н. № 716 ВП «Котляревська» ДП «Селидіввугілля».
23.10.2019 року він звернувся до відповідача із заявою про звільнення його 25.10.2019 року за власним бажанням у зв'язку з невиконанням підприємствам законодавства про працю, умов колективного трудового договору.
Підставами для звернення з такою заявою про звільнення є невиплата відповідачем заробітної плати за червень2019 р.- вересень2019 р.
На його заяву про звільнення відповідач надіслав лист № 013263 від 04.11.2019 року, яким відмовив йому у звільненні на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП, вказавши, що він нібито повинен підтверджувати зазначену ним обставину певними доказами.
Вважає, що нормами діючого КЗпП не передбачено обов'язку працівника підтверджувати доказами у разі звільнення на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України.
Оскільки відповідач його не звільнив та не видав належним чином оформлену трудову книжку, то він позбавлений права на працевлаштування і стати до центру зайнятості через відсутність трудової книжки.
Вважає, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює 20000 грн.
Позивач просить зобов'язати відповідача звільнити його за п. 3 ст. 38 КЗпП України, та видати належним чином оформлену трудову книжку, вказавши день звільнення днем видачі трудової книжки; стягнути з ДП «Селидіввугілля» на його користь середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, а також за затримку видачі трудової книжки як за час вимушеного прогулу - у розмірі 8879,78 грн., вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, що дорівнює 39959,61 грн., моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
06.12.2019 року позивачем подано уточнену позову заяву, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також за затримку видачі трудової книжки у розмірі як за час вимушеного прогулу у розмірі 19662,37 грн., вихідну допомогу у розмірі тримісячного заробітку в сумі 39959,61 грн., моральну шкоду у розмірі 20000 грн., понесений судовий збір у розмірі 1536,80 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, просив справу слухати у його відсутність ( а.с. 3).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день і час слухання справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив ( а. с. 39,49,51).
Суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення по справі, оскільки відповідач двічі не з'явився в судове засідання, не повідомив про причини своєї неявки, не надав відзив на позовну заяву, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що з 20.01.2014 року по 25.10.2019 рік позивач перебував у трудових відносинах з відповідачам по справі, де працював в якості прохідника 5 розряду з повним робочим днем в шахті. ( а. с. 33).
Наказом № 1805 -к від 26.11.2019 року позивача було звільнено за ч. 3 ст. 38 ЗКпП за власним бажанням у зв'язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю, умов колективного договору. ( а. с. 31, 33).
Судовим наказом від 05.11.2019 року з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 42655,07 грн.
Листом підприємства за № 09-23/3674 від 26.11.2019 року позивача повідомлено про необхідність з'явитись на підприємство до відділу кадрів для одержання трудової книжки ( а. с. 30).
27.11.2019 року відповідач видав позивачу трудову книжку та копію наказу про звільнення ( а. с. 28).
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та за затримку видачі трудової книжки за період з 25.10.2019 року по 04.12.2019 рік включно.
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже,підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Зважаючи на те, що у день звільнення позивач не працював, відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, сума заборгованості мала бути виплачена роботодавцем не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 03.07.2019 року у справі № 742/845/17.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.
Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу , тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі № 1-5/2012.
Пунктом 2.3 Інструкції № 58 « Про порядок ведення трудових книжок працівників» передбачено, що записи в трудовій книжцi пiд час звiльнення мають провадитися вiдповiдно до формулювання чинного законодавства i з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згiдно з п. 2.4 Інструкції № 58 « Про порядок ведення трудових книжок працівників» усi записи в трудовiй книжцi про прийняття на роботу, переведення на iншу постiйну роботу або звiльнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом пiсля видавання наказу (розпорядження), але не пiзнiше вiд тижневого строку, а в разi звiльнення - в день звiльнення i мають точно вiдповiдати тексту наказу (розпорядження).
Iз записом про звiльнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний пiд пiдпис ознайомити працiвника.
У разi затримання видачi трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працiвниковi сплачується середнiй заробiток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звiльнення в такому разi вважається день видачi трудової книжки. Про новий день звiльнення видається наказ (розпорядження) i вноситься запис до трудової книжки працiвника. Ранiше внесений запис про день звiльнення визнається недiйсним у порядку, визначеному п. 2.10 Інструкції № 58 . Якщо працiвник вiдсутнiй на роботi в день звiльнення,
то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повiдомлення про потребу отримання трудової книжки.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ відповідача від 26.11.2019 р. про звільнення ОСОБА_1 з 25.10.2019 р. не оскаржено, позивача ознайомлено з наказом 26.11.2019 р. ( а. с. 31) та відповідно видано трудову книжку 27.11.2019 року.
З виписки банку, наданому позивачем, вбачається, що остаточне перерахування заробітної плати на особовий рахунок позивача мало місце 23.08.2019 року.
Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та за затримку видачі трудової книжки за період з 25.10.2019 р. по 04.12.2019 р. включно.
Судовий наказ про стягнення заборгованості по заробітній платі був виданий Красноармійським міськрайонним судом 05.11.2019 року ще до звільнення позивача і підтверджує факт наявності заборгованості по заробітній платі.
Згідно з правовим висновком ВСУ у постанові від 18.01.2017 р. у справі № 6-2912цс16 у положеннях статей 117,235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. ВСУ не погодився з тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за ст. 117 КЗпП України, так і за ст. 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який й отримує одну заробітну плату.
Таким чином за один і той самий проміжок часу працівник має право отримати від роботодавця компенсацію у розмірі середнього заробітку лише на одній правовій підставі.
Належне оформлення трудової книжки при звільненні означає внесення запису про звільнення із зазначенням причин (підстав, формулювань) і з посиланням на закон.
Оскільки відповідач в порушення вимог ст. 38 КЗпП України незаконно ухилився від вирішення питання про звільнення позивача на підставі поданої заяви та в порушення ст. 47 КЗпП України не виконав свого обов'язку щодо видачі належно оформленої трудової книжки , суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за період з 25.10.2019 р. по 27.11.2019 р., що відповідає нормам ч.4 ст.235 КЗпП України та вищезазначеним правовим висновкам.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Позивача фактично було звільнено в жовтні 2019 року, тому під час розрахунку середнього заробітку суд має виходити з виплат за серпень, вересень 2019 р.
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
При обчисленні середньоденної заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приймає до уваги табуляграми, надані позивачем.
Середньоденна заробітна плата становить : (14376,11+ 11601,50 ( без врахування суми лікарняних, днів непрацездатності) : 36 = 721,66 грн.
Середній заробіток за період з 25.10.2019 р. по 27.11.2019 р. становить : 721,66 х 24 (робочі дні)=17319,84 грн.
Оскільки доказів щодо проведення остаточного розрахунку при звільненні відповідачем не надано, суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 28.11.2019 р. по 04.12.2019 р. (в межах заявлених позовних вимог): 721,66 х 5 (робочі дні) = 3608,30 грн.
Всього з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 25.10.2019 р. по 27.11.2019 р. в сумі 17319,84 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.11.2019 р. по 04.12.2019 р. (в межах заявлених позовних вимог) в сумі 3608,30 грн., загалом 20928,14 грн.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати позивачу вихідної допомоги.
Розмір вихідної допомоги становить : 721,66 х21х3= 45464,58 грн.
Зазначення в рішенні суду суми вихідної допомоги та середнього заробітку в іншому розмірі, ніж зазначеному позивачем в позовній заяві, не є виходом за межі позовних вимог, оскільки позивачем було допущено арифметичну помилку при її розрахунку, зокрема судом при визначенні середньоденного заробітку не враховувались суми лікарняних та дні тимчасової непрацездатності.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
З урахуванням встановленого факту порушення прав позивача у сфері трудових відносин, зокрема щодо його права на своєчасне звільнення, проведення розрахунку при звільненні та виплату належних йому сум, факту завдання діями відповідача моральної шкоди позивачу, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, але виходячи з принципу розумності та справедливості вважає достатнім стягнути моральну шкоду з відповідача на користь позивача у розмірі 1000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 702,34 грн. ( 663,92+ 38,42 (5% від 20000 грн. моральної шкоди)
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47,116,117, 237-1 КЗпП України, суд,-
Позовні вимогиОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення середнього заробітку, моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 25.10.2019 року по 27.11.2019 року у розмірі 17319,84 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.11.2019 року по 04.12.2019 року в сумі 3608,30 грн., а всього середній заробіток в сумі 20928,14 грн., вихідну допомогу у розмірі 45464,58 грн., без утримання податку, інших обов'язкових платежів, моральну шкоду у розмірі 1000 грн., судовий збір у розмірі 702,34 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач ДП «Селидіввугілля» код ЄДРПОУ 33426253, місцезнаходження: м. Селидове, вул. К.Маркса, 41.
Повний текст рішення виготовлено 13.03.2020.
Суддя: