Справа № 234/2668/20
Провадження № 3/234/874/20
12 березня 2020 року м. Краматорськ
Суддя Краматорського міського суду Чернобай А.О. розглянувши матеріали, які надійшли із Батальйону патрульної поліції в м. Краматорську та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, не працюючого, студента ХНУС, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якому у відповідності зі ст. 268 КУпАП роз'яснені його права,
за ст. 121 ч. 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
09.02.2020 року о 19 год. 57 хв. водій ОСОБА_1 у м. Краматорську по вул. Шкільна біля буд. 1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в темну пору доби не горіли задні габаритні ліхтари, чим порушив п 31.6 б ПДР України повторно протягом року.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину не визнав та суду пояснив, що дійсно він керував автомобілем 09.02.2020 року. Коли він сідав за кермо, то він перевірив стан автомобіля, впевнився, що у автомобілі горять ліхтарі та виїхав. Можливо коли їхав відійшли задні габарити ліхтарів та перестали горіти. Вважає, що його провина не має. Після зупинки автомобіля поліцейськими він відкрив капот, та ліхтарі загорілися. На нього дійсно у грудні 2019 року було винесено постанову по ст. 121 ч. 1 та ст. 126 ч. 1 КУпАП, дану постанову він не оскаржував, штраф сплатив. Йому відомі ПДР України та він знає, що у темну пору доби заборонено керувати автомобілем, у якому не горять задні габаритні ліхтари.
Вислухавши ОСОБА_1 , проаналізувавши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У відповідності статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол та не може бути перекладено на суд.
У судовому засіданні встановлено, що 09.02.2020 року було складено протокол у відношенні ОСОБА_1 по ст. 121 ч. 4 КУпАП.
Процесуальна форма та зміст протоколу відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Адміністративним правопорушенням згідно ч. 4 ст. 121 КУпАП визнається повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті.
Тобто, підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП є наявність постанови про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч. 1-3 ст. 121 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно п. 2.3 б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема стежити за технічним станом транспортного засобу.
Відповідно до п. 31.6 б Правил дорожнього руху України забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.
В судовому засіданні встановлено, що 17.12.2009 року відносно ОСОБА_1 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі по ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 425 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що дана постанова ним не оскаржувалася.
Так, з досліджених у судовому засіданні відеоматеріалів вбачається, що дійсно ОСОБА_1 керував транспортним засобом в темну пору доби та в автомобілі не горіли задні габаритні ліхтари, тобто ОСОБА_1 , знаючи про те, що керування в темну пору доби без справних габаритних ліхтарів заборонено, не зважаючи на вимогу закону, сів за кермо технічно несправного транспортного засобу. Факт керування автомобілем без справних габаритних ліхтарів підтверджено відеозаписом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується дослідженими судом доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 154949; постановою про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі по ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та відеоматеріалами фіксації правопорушення.
Аналізуючи зазначені положення процесуального закону та оцінюючи кожний наведений вище письмовий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним письмовим доказам, оскільки вони узгоджуються між собою.
Таким чином, ОСОБА_1 , який протягом року вже вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, 09 лютого 2020 року було вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 121 КУпАП.
З огляду на зазначене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 доведена, його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 121 КУпАП, як керування водієм транспортним засобом, у якому в темну пору доби не горіли задні габаритні ліхтари, та який повторно протягом року вчинив порушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 увказаному правопорушенню знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні.
На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 4 статті 121 КУпАП, у вигляді позбавленням права керування транспортними засобами строком на три місяця.
Також приходжу до висновку, що в даному випадку таке стягнення буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень порушником, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Відповідно до ст. 401 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 420, 40грн.
Керуючись ст.ст. 9, 40-1, ч.4 ст. 121, 280, 283, 284 КУпАП, -
Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення по ст. 121 ч. 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяця.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною пятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя А.О. Чернобай