Справа № 234/19934/19
Провадження № 2/234/839/20
27 лютого 2020 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Лутай А.М.
за участю: секретаря судового засідання - Пагуліч Д.Г.
представника позивача - Писаренко Г.А.
представника відповідача - Тимошенко І.В.
представника третьої особи - Ликової В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», про стягнення моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,
Позивачка ОСОБА_1 22.11.2019р звернулася до суду з дійсним позовом, вказуючи, що з 10 серпня 1983 року по 08 травня 2013 року, вона безперервно пропрацювала стержневиком ручної та машинної формовки у фасонно ливарному цеху на Приватному акціонерному товаристві «Новокраматорський машинобудівний завод», відповідача у справі, (надалі - ПрАТ «НКМЗ»), де за вказаний час роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці отримала професійне захворювання, яке їй вперше встановили 29.03.2013р. Зазначає, що перебуваючи у трудових правовідносинах з ПрАТ «НКМЗ», відпрацювала на посаді стержневика ручної та машинної формовки 29 років 8 місяців 28 днів, в умовах впливу шкідливих чинників, а саме, в умовах перевищуючих гранично-допустимий рівень пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень, низької температури в холодну пору року та у зв'язку з погіршенням здоров'я, внаслідок професійного захворювання, вимушена була звільнитися за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за віком. Вказує, що згідно направлення лікарів місцевої клініки вона навесні 2013 року пройшла стаціонарне обстеження в Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань м.Донецька (КЛПУ «ОКБЕЗ»), де за результатами медичного обстеження від 29.03.2013р було вперше встановлено професійне захворювання: Вібраційна хвороба другого ступеню - синдром вегето-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок зі стійкими нейротрофічними порушеннями у кістках рук у вигляді кістоподібних просвітлень у головчастих та півмісяцевих кістках обох кистей, деформуючий остеоартроз міжфалангових суглобів, деформуючий остеаргроз ліктьових суглобів першої-другої стадії з больовим синдромом, розгинаючими контрактурами. Спеціалістом Краматорського міського управління Головного управління Держсанепідемслужби у Донецькій області, проведено санітарно-гігієнічне обстеження умов праці робочого місця стержневика у фасоноливарному цеху №1 на ПрАТ «НКМЗ», про що складено акт від 27.01.2013р №242/2.3, під час проведення якої встановлено численні порушення умов праці. За результатами аналізу встановлено, що за вказаний період часу, щорічно, рівень вібрації, шуму, фізичні навантаження, перевищували нормативно-допустимі показники, а рівень пилу у середньому перевищував гранично допустимі нормативні показники у 5 разів(фактично 10,7мг/м, а нормативні 2,0мг/м), температурний режим у холодну пору року був нижчий за нормативний. Результати перевірки свідчать, що керівництво ПрАТ «НКМЗ» не займається покращенням умов праці робітників та не зацікавлено у створені комфортних умов праці. Зазначає, що факт професійного захворювання в подальшому було підтверджено і комісією, яка провела перевірку умов праці у фасоноливарному цеху ПрАТ «НКМЗ» та склала акт розслідування хронічного професійного захворювання від 12.04.2013р (за формою П-4). Згідно вказаного акту (пункт 16), встановлено, що професійне захворювання виникло при таких обставинах: «Працюючи стержневиком піддавалась дії локальної вібрації... Впливу локальної вібрації піддавалася 25% робочої зміни. Під час праці використовувалась ручна пневмотрамбовка, яка генерує локальну вібрацію у рівнях перевищуючі ГДР (гранично допустимий рівень)». А причинами професійного захворювання (пункт 17 акту) стало: «тривала робота в умовах дії на працюючого підвищеного рівня локальної вібрації, перевищуючих гранично допустимі рівні ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації». Коректований рівень вібрації 134дБ при ГДР 126 дБ». Згідно пункту 19, вказаного акту, порушення вимог державних санітарних норм відбулося у зв'язку з недосконалістю обладнання та ручного пневматичного інструменту, яке застосовувалось під час праці. Вказує, що 18.04.2013р обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія у м.Донецьк, вперше визнала її захворювання професійним, з 40% втрати працездатності (вібраційна хвороба) та встановила третю групу інвалідності (професійне захворювання), а 17.04.2014р вона знов пройшла обстеження у м.Донецьку, де обласна профпаталогічна медіко-соціальна експертна комісія підтвердила групу інвалідності та те що її захворювання є професійним з втратою 40% працездатності. Також, 31.03.2016р обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія у м.Краматорську Донецької області, підтвердила що захворювання є професійне та безстроковим тобто по життєвим, з 40% втрати працездатності (вібраційна хвороба) і підтвердила третю групу інвалідності. Періодично, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, вона змушена знаходиться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів(копії висновків та виписок додаються). Внаслідок погіршення стану здоров'я, вона неодноразово проходила медичний огляд, а саме: в обласній клінічній лікарні профзахворювань м.Донецьку (КИПУ «ОКЛПЗ») двічі: з 19.04.2013р по 01.04.2013р та з 17.03.2014р по 28.03.2014р також у місцевих лікарнях м.Краматорська багаторазово: у 2015 році (з 03.11.2015р по 15.04.2015р та з 09.11.2015р по 21.11.2015р), у 2016 році (з 24.02.2016р по 04.03.2016р, з 22.11.2016р по 05.12.2016р), у 2019 році (з 10.04.2019р по 22.04.2019р, з 24.10.2019р по 06.11.2019р). Також, вказує, що змушена звертатись до лікарів за консультацією, які підтверджували захворювання та призначали лікування. Зазначає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням вона зазнала фізичних страждань, емоційних переживань, що призвело до завдання їй моральної шкоди. Так, на час захворювання їй було 50 років, це час життєвого розквіту, пора зрілості, вона будувала плани на подальше життя, мріючи добитись чималих успіхів, але цьому завадила хвороба, стан здоров'я, внаслідок чого вона отримала психологічну травму. Внаслідок такого захворювання змінився їй життєвий уклад, життя зазнало суттєвих змін, так як вона частково втратила працездатність, обмежена під час вибору міста праці, час від часу відчуває фізичну біль у суглобах, дуже погано спить, відчуває шум в голові та вухах, заважає задишка. Стан здоров'я дуже незадовільний, вона не витримує тривалих фізичних навантажень, невзмозі утримувати руками предмети, не може вести нормальний спосіб життя, порушилась душевна рівновага, порушилися зв'язки із оточуючими, стало неможливо продовжувати активний спосіб життя, хвороба позбавила її можливостей реалізації своїх звичок та бажань, порушились нормальні зв'язки у сім'ї та із знайомими. Після захворювання та звільнення з ПрАТ «НКМЗ», у неї повністю припинились зв'язки з профспілками та керівниками цеху, вважає, що вона стала їм зовсім не потрібна, вже ніхто з них не пам'ятає, що вона віддала цьому цеху понад 30 років свого життя. У зв'язку з медичними обмеженнями при виборі умов праці вона так і не знайшла постійного місця праці. Працедавці, під різними приводами, відмовляють у працевлаштуванні, дізнавшись про її хворобу. Крім того, вказує, що доставляє багато труднощів своїм рідним та близьким, якім потрібна не тільки моральна але й матеріальна підтримка, тому вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, так як її пенсія на теперішній час складає 4440грн. Моральна шкода, яка заподіяна їй полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері у стосунках з рідними та оточуючими, фізичному болю та стражданнях, які вона зазнала безпосередньо під час роботи та які відчувє і на теперішній час. Вважає, що заподіяна шкода, завдана їй внаслідок професійного захворювання на виробництві, випливає з трудових правовідносин з ПрАТ «НКМЗ». З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, вважає, що моральна шкода у сумі 50000грн буде малою компенсацією за завданий їй моральний та фізичний біль. Просить стягнути з ПрАТ «НКМЗ» на її ( ОСОБА_1 ) користь на відшкодування моральної шкоди 50000грн.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій наполягала на задоволенні її позовних вимог.
Представник позивача - адвокат Писаренко Г.А., підтримав вимоги позову ОСОБА_1 у повному обсязі, просив його задовольнити та в судовому засіданні надав пояснення, зазначені в позовній заяві.
Представник відповідача Тимошенко І.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 зазначивши, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. А також, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду. Вказала, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, «що діями ПрАТ «НКМЗ», який не забезпечив безпечні умови праці, їй заподіяно моральну шкоду», але така думка є помилковою і спростовується наступним. Так, в ч.6 ст.153 КЗпП України передбачено, що у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах. Згідно ч.3 ст.21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Отже, діюче законодавство допускає використання небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці у разі неможливості повного усунення за умови одержання відповідного дозволу. Дотримуючись вищенаведених норм закону, відповідач одержав від Територіального управляння Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл №069.03.14.37.10.1 на початок робіт підвищеної небезпеки та дозвіл №1686.11.30-29.51.1 на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки. Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону праці» під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, на які має право працівник, закріплені в ст.7 Закону України «Про охорону праці», а саме, працівники безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, додаткову оплачувану відпустку, оплату праці у підвищеному розмірі. На виконання ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону праці», відповідач проінформував ОСОБА_1 під розписку про умови праці та про наявність на її робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що підтверджується наказом про прийняття на роботу. Таким чином, позивачка усвідомлювала наслідки такої роботи та добровільно на неї погодилася. Крім того, відповідач неухильно забезпечував надання позивачці пільг та компенсацій за важкі та шкідливі умови праці. Звертає увагу, що безкоштовне харчування обрубувачів не передбачене законодавством, оскільки ця професія не міститься у Переліку виробництв, професій і посад, робота в яких надає право на безкоштовне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, затв. Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальним питанням та Президї ВЦСПС від 07.01.1977р №4/П-1. Отже, відповідач з власної ініціативи забезпечував безкоштовним харчуванням позивачку на протязі її роботи стерженщіком ручної формовки. З вищенаведеного вбачається, що відповідач не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивачки, а навпаки забезпечив їй пільги та компенсації. Крім того, зазначає, що у позові ОСОБА_1 вказує, що моральна шкода, яка їй заподіяна, полягає у душевному хвилюванні, фізичному болю та стражданнях; отриманні психічної травми; зміні її життєвого укладу; порушенні зв'язків із оточуючими, неможливості продовжувати активний спосіб життя, реалізовувати свої звички та бажання. Але жодних доказів щодо наявності цих обставин вона не наводить та не додає до позовної заяви. Також, позивачкою не доведено, що зміни, які сталися в її особистому житті пов'язані саме з наявністю у неї професійного захворювання, а також, які додаткові зусилля вона докладає для організації свого життя. Враховуючи вищенаведе, вважає, що немає правових підстав для компенсації моральної шкоди позивачці, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, моральна шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою. Звертає увагу, що позивачка в обґрунтування своїх вимог послалася на норми закону, які не регулюють правовідносини, що є підставою позову, зокрема, ст.ст.21,46 Конституції України, ст.1167 ЦК України. Так, ст.21 Конституції України передбачає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 46 Конституції України встановлює загальні гарантії соціального захисту громадян. Наявність у Кодексі законів про працю ст.237-1 виключає застосування до випадків заподіяння моральної шкоди працівникові ст.1167 ЦК України, оскільки названі норми встановлюють різні підстави для виникнення обов'язку відшкодування шкоди. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Представник третьої особи Ликова В.Ю., в судовому засіданні пояснила, що потерпіла на виробництві ОСОБА_1 перебуває на обліку в Краматорському міському відділенні з 29.03.2014р, за висновком МСЕК від 18.04.2013р (серія 10 ААА №130924) їй встановлена стійка втрата працездатності 40% та 3-я група інвалідності внаслідок професійного захіворювання, яке отримане за час роботи на підприємстві ПрАТ «НКМЗ». Зазначає, що постановами Краматорського міського відділення №0536/4114/4114/2 від 14.03.2013р, №0536/4114/4114/3 від 14.03.2013р, №0536/4114/4114/4 від 14.03.2013р відповідно до ст.ст.36, 42 Закону України №1105-XIV було позивачці призначено одноразову допомогу в сумі 77996грн, та щомісячні страхові виплати в розмірі 1148,80грн. За висновком МСЕК потерпіла ОСОБА_1 потребує стаціонарного лікування у ЛПЗ санаторно-курортного лікування, лікарських засобів та виробів медичного, медикаментозного призначення. Під час повторного переогляду за висновком МСЕК від 31.03.2016р серія АБ №0044540 потерпілій на виробництві ОСОБА_1 також встановлена стійка втрата професійної працездатності 40% та 3 група інвалідності безстроково, внаслідок професійного захворювання, яке отримане за час роботи на підприємстві ПрАТ «НКМЗ». Таким чином, постановою Краматорського міського відділення №0536/4114/4114/36 від 14.05.2016р потерпілій на виробництві ОСОБА_1 продовжено раніше призначені щомісячні страхові виплати в розмірі 2860,52грн; постановою Краматорського міського відділення №0526/4114/4114/50 від 06.03.2018р потерпілій на виробництві ОСОБА_1 призначено перераховані щомісячні страхові виплати відповідно до ст.37 Закону України №1105-ХІУ в розмірі 4242,72грн. Також зазначила, що потерпілій ОСОБА_1 неодноразово здійснюється фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме витрати на придбання медикаментів, остання постанова №0526/4114/4114/53 від 11.11.2019р. За таких обставин, вважає, що Краматорське міське відділення права потерпілої не порушувало, оскільки діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачеі Конституцією та законами України. Звертає увагу, що відповідно до ч.7 ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові виплати складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно ві, ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілом- (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування ні виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності: страхових витрат на медичну та соціальну допомогу. Положеннями частини 8 статті 36 зазначеного Закону України №1105-XIV передбачене що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків ш виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповілно по положені Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Отже, на підставі вищенаведеного, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази по справі, вважає позов частково обґрунтованим та такий, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав:
Як передбачено ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 10 серпня 1983 року по 08 травня 2013 року працювала стрижневиком ручної та машинної формовки у фасонноливарному цеху №1 Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», що підтверджується копією трудової книжки, заповненої 15 листопада 1981 року.
Висновком лікарсько-експертної комісії КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» №626/577 від 29.03.2013 року було встановлено професійне захворювання позивачки: вібраційна хвороба другого ступеню, синдром вегето-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок зі стійкими нейротрофічними порушеннями у кістках рук у вигляді кістоподібного просвітленя у головчастих кістках обох кистей, деформуючий остеоартроз міжфалангових суглобів, деформуючий остеоартроз ліктьових суглобів першої-другої стадії з больвоим синдромом, розгинаючими контрактурами.
Медичним висновком обласної профпатологічної медіко-соціальної експертної комісії у м.Донецьку від 18 квітня 2013 року встановлено професійне захворювання ОСОБА_1 з 40% втрати працездатності (вібраційна хвороба) та встановлена третя група інвалідності (професійне захворювання) (копія довідки МСЕК від 18 квітня 2013 року серії 10 ААА №130924 та копія довідки до Акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №385913 від 18 квітня 2014 року, копія пенсійного посвідчення серії ААЗ №125135 від 21.06.2013р).
Згідно Ату розслідування хронічного професійного захворювання від 12 квітня 2013 року (за формою П-4), комісією проведено розслідування випадку хронічного захворювання ОСОБА_1 . За висновками комісії (пункт 16) професійне захворювання виникло у позивачки у зв'язку з тривалою роботою в умовах впливу на працюючого підвищенних рівнів локальної вібрації, які перевищують гранично допустимі умови ДСН 3.3.6.039-99. Коректирований рівень вібрації 134 дБ при ПДУ 126 дБ. Згідно пункту 19, вказаного акту, порушення вимог державних санітарних норм відбулося у зв'язку з недосконалістю обладнання та ручного пневматичного інструменту, яке застосовувалось під час праці.
Як вбачається з санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 27.01.2013 №242/2.3, за період роботи стрижневиком ручної формовки (з 10.08.1983р по 27.04.1999р) та стрижневиком машиної формовки (з 27.04.1999р ) у фасоноливарному цеху ПрАТ «НКМЗ» ОСОБА_1 піддавалася дії шкідливих виробничих факторів: пил, шум, вібрація, фізичні навантаження, незадовільний температурний режим в зимній період року.
Згідно копії довідки обласної профпаталогічної медіко-соціальної експертної комісії від 17 квітня 2014 року ОСОБА_1 підтверджено групу інвалідності - третя, та підтверджено, що її захворювання є професійним з втратою 40% працездатності (копія довідки МСЕК серії 10 ААА №243338 від 17.04.2014р).
Професійний характер захворювання позивачки підтверджено медичними висновками: обласної профпатологічної медіко-соціальної експертної комісії у м.Краматорську Донецької області від 31 березня 2016 року, яка підтвердила захворювання ОСОБА_1 як професійне та безстроковим, тобто по життєвим, з 40% втрати працездатності (вібраційна хвороба) і підтвердила третю групу інвалідності (копії довідок МСЕК серії НОМЕР_1 та серії АВ №0607772 від 31.03.2016р).
З долучених до справи медичних документів вбачається, що позивачка в період з 2013р по теперішній час, неодноразово проходила клінічні обстеження і знаходилася на лікуванні у медичних установах та проходила курси лікування від професійних захворювань.
Потерпіла на виробництві ОСОБА_1 перебуває на обліку у Краматорському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 29 березня 2014 року.
Постановами Краматорського міського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за №0536/4114/4114/2 від 14.03.2013р, №0536/4114/4114/3 від 14.03.2013р, №0536/4114/4114/4 від 14.03.2013р потерпілій на виробництві ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу в сумі 77996грн, та щомісячні страхові виплати в розмірі 1148,80грн.
Постановами Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області потерпілій на виробництві ОСОБА_1 продовжено раніше призначені щомісячні страхові виплати в розмірі 2860,52грн (постанова №0536/4114/4114/36 від 14.05.2016р); призначено перераховані щомісячні страхові виплати відповідно у розмірі 4242,72грн (постанова №0526/4114/4114/50 від 06.03.2018р); неодноразово здійснюється фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме витрати на придбання медикаментів (постанова №0526/4114/4114/53 від 11.11.2019р).
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
На підставі ст.173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків відшкодовується у встановленому законом порядку.
Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.
При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.
Тобто, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини підприємства (власника або уповноваженого ним органа) за наявності юридичних фактів, що у сукупності є підставою для покладення на власника обов'язку відшкодувати таку шкоду.
Таким чином, із змісту цієї статті вбачається, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров'ю завдана при виконанні позивачем трудових обов'язків, про що свідчить медичні висновки про наявність професійного захворювання, акти розслідування хронічного професійного захворювання, висновки МСЕК.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивачки доказів спричинення їй моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком ОСОБА_1 , вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілої погіршено.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивачки права на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з тим, що позивачка була обізнана про шкідливий характер праці, оскільки забезпечення безпечних умов праці є обов'язком роботодавця. Суд також звертає увагу, що відповідно до ст.158 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.
Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання виникло під час виконання позивачкою трудових обов'язків та отримані ним за час роботи у відповідача, захворювання пов'язані з виробництвом, тому наявні підстави, передбачені ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивачки права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю.
Вказаний висновок суду відповідає положенням ст.23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004р №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
У судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивачка, працюючи на ПрАТ «НКМЗ», отримала професійне захворювання і їй було встановлено 40% втрати професійної працездатності.
З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачкою вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.
При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, ані ж та, яку просив потерпілий.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження №14-463цс18.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих ушкоджень здоров'ю позивачки, ступень втрати професійної працездатності в розмірі 40%, встановлену 3 групу інвалідності, тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань з приводу професійного захворювання, погіршення здібностей у побуті, вимушеної зміни складу життя, припинення трудової діяльності, стан здоров'я позивачки, важкість змушених змін у її життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення, те, що позивачка постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні.
З урахуванням вказаних обставин, суд вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000грн, що буде еквівалентно моральним стражданням позивачки.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір в розмірі 768,40грн.
Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», про стягнення моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, буд. 5; ЄДРПОУ 05763599) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_2 , моральну шкоду у розмірі 40 000,00грн (сорок тисяч гривень 00 коп.).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, буд. 5; ЄДРПОУ 05763599) на користь Держави судовий збір у розмірі 768,40грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Вступна і резолютивна частини рішення суду виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 27.02.2020 року.
Головуючий суддя: А.М.Лутай