Справа № 362/1246/20
Провадження № 1-кс/362/333/20
28 лютого 2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання слідчого СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене із прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
27.02.2020 року слідчий СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_7 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що 25.02.2020 року, близько 18 години 30 хвилин (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та невстановлена, в ході досудового розслідування особа, перебували в автомобілі марки «Audi A6», н.з. НОМЕР_1 неподалік будинку № 5, по вул. Київська, в с. Крушинка, Васильківського району, Київської області, де побачили, як автомобіль марки «Ford Mustang», н.з. НОМЕР_2 припаркувався поруч з магазином «Кулиничі», що розташований по вул. Київська, в с. Крушинка, Васильківського району, Київської області, водій якого вийшов з вищевказаного автомобіля та направився в напрямку магазину. Після чого останні вступили в злочинну змову, розподіливши ролі кожного і домовившись про спільне вчинення таємного викрадення чужого майна, яке мається в салоні вищевказаного автомобіля.
Згідно розробленого плану, невстановлена в ході досудового розслідування особа, перебуваючи за кермом автомобіля марки «Audi A6», н.з. НОМЕР_1 , під'їхав до автомобіля марки «Ford Mustang», н.з. НОМЕР_2 , в цей час ОСОБА_6 реалізуючи спільний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вищевказаного автомобіля та шляхом розбиття заднього лівого вітрового скла отримав доступ до салону авто, звідки взяв речі, які належать ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: шкіряну сумку чорного кольору, в середині якої перебували грошові кошти в сумі 2600 грн., банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_3 та дисконтна картка магазину «Adidas» № НОМЕР_4 . В цей час ОСОБА_9 побачив, що з його автомобіля було здійснено крадіжку та висловив вимогу ОСОБА_6 залишатися на місці. Незважаючи на вимогу ОСОБА_9 залишатися на місці, явно усвідомлюючи, що його дії були помічені потерпілим та перестали носити таємний характер, ігноруючи дану обставину, ОСОБА_6 продовжив незаконне заволодіння чужим майном, сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля марки «Audi A6», н.з. НОМЕР_1 , в якому перебували ОСОБА_8 та невстановлена, в ході досудового розслідування особа, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_9 матеріального збитку.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме грабежі, тобто відкритому викраденні чужого майна за попередньою змовою групою осіб.
Слідчим в клопотанні вказано, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити, оскільки є ризики, що підозрюваний може не з'являтися за викликом до органів слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності, змінювати місця свого проживання, вчиняти нові кримінальні правопорушення, а тому більш м'який запобіжний захід не є можливим.
Допитаний у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, просив у його задоволенні відмовити та застосувати до нього домашній арешт.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_5 просив в задоволенні клопотання відмовити, оскільки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України прокурором та слідчим не доведено, а ґрунтуються на припущеннях, просив застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, оскільки його підзахисний має постійне місце проживання, де проживає разом з дружиною та неповнолітньою дитиною, раніше не судимий, характеризується за місцем проживання позитивно.
Заслухавши прокурора, слідчого, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені підозрюваному та захиснику 27.02.2020 року, о 16 год. 00 хв., приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування за №12020110140000434 від 25.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (а.с.6).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.02.2020 року, 25.02.2020 року о 19 годині 30 хвилин, а саме, за адресою місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 9, затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11-12).
26.02.2020 року о 18 год. 06 хв. ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру (а.с. 13-14).
Як вбачається з матеріалів клопотання підозра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.02.2020 року, протоколом огляду місця події від 25.02.2020 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 26.02.2020 року, протоколом огляду предмету від 26.02.2020 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.02.2020 року та матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Відповідно до довідки-характеристики від 26.02.2020 р. №361, виданої виконкомом Крюківщинської сільської ради, сільською головою ОСОБА_10 , ОСОБА_6 дійсно проживає по АДРЕСА_1 . За час проживання в будинку скарг не надходило, відгуки сусідів позитивні.
Відповідно до свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_5 ОСОБА_6 , 24.12.2005 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_11 .
Від вказаного шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_6 .
За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до п. 5 Листа ВССУ, слідчий суддя, суд має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання).
У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПК України слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.
Слідчий суддя, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;
5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;
7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);
8) наявність судимостей у підозрюваного;
9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Враховуючи, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».
Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, - позбавлення волі до шести років; його вік та стан здоров'я, те що він має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, одруженого та маючого на утриманні малолітню дитину, що підтверджує міцність соціальних зв'язків у місці його постійного проживання, строк фактичного проживання у цій місцевості, а саме, з моменту народження; раніше не судимого, в спростування зазначеного прокурором не було надано доказів, а також доказів, що до підозрюваного раніше застосовувались запобіжні заходи, умови яких він порушував, вказане спростовує твердження прокурора про те, що підозрюваний може ухилятися від слідства та суду, а тому приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.
Прокурором та слідчим, окрім того, не підтверджено можливість ОСОБА_6 незаконно впливати на потерпілого, оскільки він вже допитаний досудовим слідством, що підтверджується протоколами допиту потерпілого, посилання ж прокурора на те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення,- є недоведеними, та відсутні підстави вважати, що відносно ОСОБА_6 дієвим буде лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з матеріалів справи не вбачається.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, враховуючи дані, що характеризують особу підозрюваного, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати щодо нього альтернативний запобіжний захід, а саме: домашній арешт цілодобово з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та унеможливить впливати на потерпілого.
Керуючись ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, статтями 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 195, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання слідчого СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене із прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - відмовити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Боярка, Києво-Святошинського р-ну, Київської області, українця, громадянина України, який має повну загальну освіту, одруженого та маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого як ФОП, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово строком на шістдесят днів, а саме до «24» квітня 2020 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- не залишати житло за місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово кожного дня на період дії ухвали, строком на 60 днів, а саме до «24» квітня 2020 року, включно.
- з'являтися на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час;
- не відлучатись із місця проживання в зазначений час, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду негайно.
Направити копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово для виконання та контролю Києво-Святошинському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (вулиця Хрещатик, 88, м.Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08150).
Згідно вимог ч. 4 ст. 535 КПК України уповноваженим особам Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області повідомити слідчого суддю про результат виконання ухвали слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.02.2020 року.
Строк дії ухвали складає два місяці з дня її проголошення та до «24» квітня 2020 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу протягом п'яти днів з дня її ухвалення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1