"11" березня 2020 р. Справа № 363/382/20
11 березня 2020 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши матеріали, які надійшли від Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 130 КУпАП,
12 січня 2020 року, близько 15 год. 03 хв. у м. Вишгород, на Канівському водосховищі, неподалік ГЕС, ОСОБА_1 керував човном «Казанка1» н.з. НОМЕР_1 - НОМЕР_2 з двигуном Suzuki 2,5 к.с. № НОМЕР_3 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився згідно чинного законодавства у присутності свідків за допомогою приладу Drager Alcotest 6810. Тест позитивний 1,9 ‰ (проміле). ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в суді cтвердив, що того дня перебуваючи на острові Великому в м. Вишгород, до нього звернувся сусід на ім'я ОСОБА_2 , якому стало зле та стан його здоров'я погіршувався, оскільки він має інвалідність та багато хвороб. ОСОБА_2 просив відвезти його на човні до м. Вишгород щоб викликати швидку та потрапити до лікарні, на що він погодився з метою відведення загрози життю та здоров'ю сусіда, коли без човна до м. Вишгород дістатися неможливо та ніхто інший не міг його доправити до берега. Саме це і стало причиною керування ним човном. На момент керування човном він перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки напередодні вживав алкогольні напої. Коли він разом з ОСОБА_2 прямували на човні до м. Вишгород, то їх зупинила водна поліція, які запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, на що він погодився та пройшов огляд за допомогою приладу Драгер. Вважав, що діяв правильно, оскільки швидко довіз сусіда до м. Вишгород та відвернув загрозу для його життя і здоров'я.
Суд звертає увагу, що про такі ж обставини справи ОСОБА_1 стверджував і при відібранні у нього письмових пояснень під час складання протоколу 12.01.2020 року,
Свідок ОСОБА_3 безпосередньо в суді підтвердив покази ОСОБА_1 та зазначив, що довічно має другу групу інвалідності у зв'язку з отриманими тяжкими травмами голови та інших частин тіла і органів. На підтвердження своїх показів надав суду пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 видане 07.11.2014 року на його ім'я, у якому зазначено, що він є інвалідом другої групи, через трудове каліцтво. Разом з тим підтвердив, що, перебуваючи на острові Великому у м. Вишгород, його стан здоров'я різко погіршувався і була реальна загроза для життя і здоров'я. Самостійно добратися до м. Вишгород він не мав змоги, у зв'язку з чим звернувся до сусіда ОСОБА_4 , який єдиний погодився відвезти його на човні до м. Вишгород, щоб викликати швидку та потрапити до лікарні. Дорогою, на воді їх зупинила поліції, які наполягали на проходженні огляду ОСОБА_4 на стан сп'яніння. В цей час поліція доправила його до берега, де його було доставлено до лікарні.
Заслухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності, свідка, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.
В матеріалах справи містяться наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ГР № 211044 від 12.01.2020 року, тест-чек № 156 від 12.01.2020 року, акт огляду на стан сп'яніння, ілюстративна фото таблиця, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 12.01.2020 року, розпискою ОСОБА_6 від 12.01.2020 року, а також диском з відеозаписом.
Об'єктом правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і на річковому транспорті та маломірних судах, а суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, характеризується наявністю прямого умислу.
Згідно ст. 17 КУпАП, о соба, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Крайня необхідність визначається як стан, за якого особа правомірно заподіює шкоду інтересам, що охороняються державою, щоб усунути небезпеку, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, за умови неможливості усунути цю небезпеку іншими засобами, якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Суд вважає, що крайня необхідність - це суб'єктивне право кожної людини. ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, усвідомлюючи, що існує реальна небезпека життю та здоров'ю його сусіда, і він у цій ситуації обрав найшвидший спосіб доставляння його в м. Вишгород та у подальшому в медичний заклад для надання невідкладної медичної допомоги. В даному випадку він вимушено порушив охоронювані державою інтереси у сфері судноплавства на внутрішніх водних шляхах України. Зволікання із доставкою сусіда до медичного закладу могло загрожувати його життю чи здоров'ю.
Відповідно до змісту ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що порушення Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України вчинено ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності. ОСОБА_1 , діяв в інтересах свого сусіда ОСОБА_3 , особи з інвалідністю другої групи, для відвернення можливої небезпеки для життя і здоров'я, внаслідок різкого погіршення стану його здоров'я, тобто своїми діями він відвернув настання більшої можливої шкоди, ніж порушення Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України.
Суд наголошує, що небезпека для життя та здоров'я ОСОБА_3 за таких обставин не могла бути усунута іншим шляхом, не пов'язаним із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Це - одне з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого був, на думку суду, саме крайнім.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 вчинено дії, які хоч і містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 130 КУпАП, але такими визнаватися не можуть, оскільки були вчинені в стані крайньої необхідності, а тому у відповідності до п. 4 ст. 247 КУпАП справа підлягає закриттю через вчинення особою дій в стані крайньої необхідності.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 17, 18, 130, 247, 283-284 КупАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити відповідно до п. 4 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із вчиненням даного адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів.
Суддя