Справа № 520/11016/19
Провадження № 2/947/581/20
04.03.2020 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,
представника позивача - Байрамова О.В ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства « Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа служба у справах дітей Одеської міської ради про виселення, зобов'язання забрати власні речі та зняття з реєстраційного обліку, -
1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи
Позивач просить суд виселити, зобов'язати забрати власні речі та зняти з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після перереєстрації права власності на вищевказану квартиру, яка є іпотечним майном , Банк став власником квартири, а відповідачі втративши право власності втратили і право користування даною квартирою, а тому їх знаходження у квартирі та факт реєстрації їх права проживання, порушують право власника на вільне володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд. Правовими підставами для позовних вимог позивачем визначені ч.1 ст. 109 Житлового кодексу України - виселення із займаного приміщення та ст. 391 Цивільного кодексу України - права власника на усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.
Представник відповідача ОСОБА_2 заперечуючи проти задоволення позовних вимог звертала увагу на те, що в даний час іншим судом розглядається позов ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на дану квартиру за Банком.
2. Процесуальні дії у справі
Позов від АТ « Укрсоцбанк» надійшов до суду 20.05.2019 року 9 а/с 4), з одночасною сплатою позивачем судових витрат у розмірі 5 763,00 грн.: по 1 921,00 грн., за кожну вимогу ( а/с 1-3).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 20.05.2019 року головуючим по справі визначено ОСОБА_7 ( а/с 34).
Ухвалою від 22.05.2019 року позовна заява залишена без руху - відсутність у позовної заяві даних про відповідачів (а/с35).
13.06.2019 року АТ « Укрсоцбанк» подана уточнена позовна заява ( а/с 48) та ухвалою суду від 18.06.2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження ( а/с 51).
Ухвалою суду від 27.08.2019 року було відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі до розгляду цивільної справи №520/5566/19 за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Комунального підприємства « агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, третия особа Акціонерне товариство « УкрсоцБанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 ).
Головуючим по справі, враховуючи позицію представника позивача проти зупинення провадження по справі було запропоновано визначитись із позицією щодо об'єднання справ, на що у судовому засіданні 15.10.2019 року представником позивача було заявлено про наполягання розгляду зазначених справ відокремлено ( а/с 78).
Ухвалою суду від 15.10.2019 року закрите підготовче судове засідання із призначенням розгляду справи по суті.
Ухвалою від 30.01.2020 року у якості правонаступника АТ « Укрсоцбанк» залучено АТ « Альфа Банк» ( а/с 89).
3. Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів
Як встановлено у судовому засіданні згідно іпотечного договору від 22.01.2008 року укладеного між АКБ « Укрсоцбанк» ( після зміни назви АТ « Укрсоцбанк» ) та ОСОБА_2 , для належного виконання кредитного договору №2008/25-100-1 від 22.01.2008 року , ОСОБА_2 як іпотекодавець передає в іпотеку належне їй на праві власності майно: житлову квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 ), із визначеним у п. 4.5.3 Договору застереженням про можливість задоволення вимог Іпотекодержателя ( Банк) шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки згідно вимог ст. 37 Закону України « Про іпотеку».
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 26.02.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства « агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем на підставі рішення про державну реєстрацію, індексний номер 45709241, внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним Товариством « Уксоцбанк» ( а/с 7 ).
Відповідно до вимоги про добровільне виселення від 06.05.2019 року , АТ « Укрсоцбанк» повідомляло відповідачів по те, що Банк здійснив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на іпотечне майно, та вимагає добровільно звільнити вказане житлове приміщення ( а/с 8 ), та згідно списку згрупованих листів №12688 рекомендованих почтових відправлень зазначена вимога була направлена відповідачам ( а/с 9).
4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Правовідносини щодо захисту права власності врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК ).
Частинами першою та другою статті 16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом ч.1 ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У позовної заяві позивач посилається на вимоги ч.1 ст. 109 Житлового кодексу України ( далі ЖК ), якою регламентується, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
Частинами другою, третьою та четвертою вищезазначеної ст. 109 ЖК визначено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення , за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.
5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_2 - колишній власник квартири, іпотекодавець , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - донька ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , 2000 р.н., - донька ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька ОСОБА_2 .
Дані обставини визнаються сторонами ( зазначено підставою для позову) а тому, у відповідності до вимог ч.1 ст. 82 ЦПК не підлягають додатковому доказуванню.
Таким чином питання про виселення є втручанням у право на житло, яке захищається Конституцією України а також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод ( далі Конвенція ).
Так ч.1 ст. 27 Конституцією України визначено, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Згідно ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до його приватного i сiмейного життя, до житла і до таємницi кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здiйснення цього права iнакше ніж згiдно із законом, і коли це необхiдно в демократичному суспiльствi в iнтересах нацiональної i громадської безпеки або економiчного добробуту країни, з метою запобiгання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралi або з метою захисту прав i свобод iнших осіб».
Для вирішення питання втручання до права на житло суд зобов'язаний переконатись що таке втручання є законним - здійснюється у відповідності до закону , має законну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.
В даному випадку Законодавством України передбачено можливість виселення осіб у випадку здійснення звернення стягнення на дане майно у порядку Закону України « Про іпотеку».
Крім того, згідно обставин даної справи. метою такого виселення є захист прав «нового» власника, який отримавши право власності на законних підставах - здійснивши звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок виконання зобов'язання.
Одночасно із цим, судом враховується наявність спору, який розглядається іншим судом, про підтвердження законності отримання права власності Банком на квартиру.
Стороною позивача категорично заперечувалось проти як об'єднання справ у одне провадження для одночасного вирішення повязаніх спорів із оспорюванням права власності та забезпечення такого права власності так і зупинення провадження по справі до розгляду іншої справи в якою розглядається питання законності отримання права власності Іпотекодержателем на іпотечне майно.
Враховуючи дані обставини суд приходить до висновку, що позовні вимоги Банку, як власника квартири не підлягають задоволенню, у зв'язку із тим, що вони подані до суду передчасно , до вирішення спору про законність здійснення запису про реєстрацію права власності на спірку квартиру за Банком.
Судом приймається до уваги позиція сторони позивача - Банку, яка наполягала на скорішому розгляді даної справи, без урахування обставин, яки будуть встановлені при розгляді спору о законності реєстрації права власності за банком.
Одночасно судом роз'яснюється, що дане рішення стосується лише тих обставин, які встановлені на час винесення рішення, та після набрання чинності рішення по справи №520/5566/19 за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Комунального підприємства « агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, третя особа Акціонерне товариство « УкрсоцБанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , будуть встановлені нові обставини, або підтверджені існуючи, що є підставою для можливості нового звернення до суду із відповідними позовами.
7.Розподіл судових витрат
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).
Відмова у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, є одночасною підставою і для відмови у задоволенні вимог про стягнення понесених позивачем судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158,258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволені позову Акціонерного Товариства « Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ - 23494714, місце реєстрації: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) , третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради ( місце реєстрації: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 8 ) про виселення, зобов'язання забрати власні речі та зняття з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Луняченко В. О.
Повне судове рішення складено 13.03.2020