Справа № 493/1773/19
Провадження № 2/493/137/20
05 березня 2020 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючої-судді Мясківської І.М.,
за участю секретаря Пінул І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: служби у справах дітей Балтської районної державної адміністрації Одеської області про позбавлення батьківських прав,
10.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Балтського районного суду Одеської області до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: служби у справах дітей Балтської районної державної адміністрації Одеської області про позбавлення батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона являється далекою родичкою ОСОБА_4 . Між останнім та ОСОБА_5 було укладено шлюб 20.12.2013 року. Від спільного подружнього життя у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В серпні 2015 року батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 купили будинок та переїхали, а дитину залишили проживати з нею поки не закінчиться ремонт в будинку. Спільне подружжя в них не склалося і в 2016 році мати дитини виїхала до свого с. Словяносерпка, а батько дитини залишився проживати в с. Обжиле Балтського району Одеської області. № 2016 року дитину не бачили ні батько, ні матір. Дитина так і залишилась проживати разом із нею.
Відповідач не виконує свої батьківські обов'язки, передбачені законом та моральними засадами суспільства. Він самоусунувся від будь-якого спілкування з дитиною та її вихованням і утриманням. Відповідач жодного з покладених законом обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Він ніяким чином не піклується про нього, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовкою до самостійного життя, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини як складову виховання.
Таке ставлення до дитини не може, на її думку, бути допустимим і ОСОБА_2 недостойний називатися батьком дитини.
Позивачка в судовому засідання підтримала свої позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні, так як дитина проживає з нею близько 6 років, батьки взагалі не виконують своїх батьківських обов'язків.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивачки, пояснивши, що хоча він і не виконує батьківських обов'язків і не утримує дитину, являється її батьком.
Третя особа - представник служби у справах дітей Балтської районної державної адміністрації Одеської області в судовому засіданні пояснила, що мати дитини не зареєстрована та не проживає у Балтському районі, однак щодо неї також направлені документи щодо вирішення питання про позбавлення батьківства матері. Стверджує, що відповідач з власної волі не звертався до позивачки з проханням повернути дитину, яка весь час проживала із ОСОБА_1 . Його влаштовувало, що дитина доглянута. Батьки дитини її не утримують, не лікують та не виховують. Коли народилась дитина позивачка взяла на себе обов'язок виховувати дитину, батьки самоусунулися від виховання та утримування. У нього є розуміння, що в нього є син, однак не має розуміння того, що дитину потрібно утримувати і виховувати.
Розглянувши позов в межах заявлених вимог, заслухавши позиції позивачки, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.
Згідно із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20.12.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Балтського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 416, батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_5 (а.с. 10)
Як вбачається з довідки старости Обжильського старостинського округу Балтської міської ради Одеської області від 12.06.2019 року № 152, дитина ОСОБА_3 , 2013 року народження проживає разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 . Мати ОСОБА_5 та батько ОСОБА_2 вихованням сина ОСОБА_3 не займаються. (а.с. 14)
Відповідно до довідки № 32/01-23, видної 12.06.2019 року Обжильським дошкільним навчальним закладом ясла-садок «Сонечко» Балтської міської ради Одеської області, Батьки ОСОБА_3 жодного разу не були в дитсадку та не приймають участі у житті дитини.(а.с. 11)
Те, що батько дитини - ОСОБА_2 не приймає учать у вихованні свого сина та взагалі не цікавиться його життям, також свідчить і довідка-характеристика на ОСОБА_2 , видана старостою Обжильського старостинського округу Балтської міської ради Одеської області від 08.10.2019 року № 198. (а.с. 17)
Згідно висновку Балтської районної державної адміністрації Одеської області, як органу опіки та піклування, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вихідним № 01-47/95 від 27.01.2020 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки не проживають разом. Вихованням дитини займається родичка батька - ОСОБА_1 , яка повністю забезпечує дитину як матеріально: повноцінним харчуванням, одягом, взуттям та іншим, так і морально: виховує дитину, створює умови для навчання, здійснює догляд і лікування, а також піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. Натомість, батько дитини ОСОБА_2 самоусунувся від виховання та матеріального утримання своєї дитини, не приймає в житті сина ніякої участі. Вказані порушення є підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 56).
Вирішуючи спірне питання, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року регламентовано, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
В силу п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що вирішення питання сімейних відносин заявника та позбавлення батьківських прав мало б ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви про позбавлення батьківських прав міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Проаналізувавши зазначені докази, суд встановив свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також те, що батько дитини хоча і заперечує проти позбавлення його батьківських прав, однак не приймає участь у вихованні дитини, не вчиняє дії на зміну своєї поведінки, та дійшов висновку про задоволення позовної заяви в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 259, 263, 265, 280, 281, 354ЦПК України, ст. 164 СК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: служби у справах дітей Балтської районної державної адміністрації Одеської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 13.03.2020 року.