Справа №522/17925/16-ц
Провадження № 2/522/1722/20
03 березня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
при секретарі судового засідання - Вадуцкої В. І.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності та за самостійним позовом третьої особи ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Одеської міської ради про поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,
До суду 22 вересня 2016 року надійшов позов ОСОБА_1 , уточнений 14.06.2017 року (т.1, а.с.94-95), пред'явлений до Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , за яким просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.. 32,1 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті дідуся ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , яка з 30 березня 1985 року по момент смерті перебувала в зареєстрованому шлюбі із дідусем позивача - ОСОБА_3 . Мешкали вони в квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 отримала вказану квартиру, перебуваючи у шлюбі, на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20.06.2006 року УЖКГ Одеської міської ради, р/н 8-19271. Між тим, у подальшому за позовом ОСОБА_3 рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.12.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 20.10.2016 року, було визнано незаконним та скасовано розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності від 20.10.2006 року. Підставою для скасування зазначених правовстановлюючих документів на ім'я ОСОБА_4 став той факт, що її чоловік також мав право взяти участь в приватизації квартири. Після набрання рішенням законної сили, її дідусь звернувся до органу приватизації та висловив намір на приватизацію, проте отримати свідоцтво не встиг. Дідусь помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та вважає, що після його смерті відкрилась спадщина у вигляді належної йому в цілому квартири АДРЕСА_1 . Оскільки її дідусь не залишив заповіту, спадкоємців першої черги за законом не існує, тому позивачка вважає, що вона як онука померлого має право на вказану спадщину. У червні 2016 року вона звернулась із заявою про прийняття спадщини після померлого дідуся, проте через відсутність правовстановлюючих документів вона змушена звернутись до суду з дійсним позовом.
Позов у порядку авторозподілу надійшов до провадження судді Ільченко Н.А. та ухвалою суду від 20.10.2016 року провадження у справі було відкрито.
Ухвалою суду від 10.10.2017 року були витребувані матеріали спадкової справи №236/2016, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була надана до суду 07.12.2017 року (т.1, а.с.122-134).
Ухвалою суду від 13.03.2018 року були витребувані докази із КП «Міське агентство з приватизації житла», а саме належним чином завірену заяву ОСОБА_3 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Вимоги вказаної ухвали суду були виконанні 20.04.2018 року (т.1, а.с.163-164).
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 27.03.2018 року №901/0/15-18 про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв'язку з поданням заяви про відставку, на підставі службової записки помічника судді ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, згідно розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м.Одеси було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та ухвалою суду від 29.05.2018 року була прийнята до провадження судді та призначена до розгляду в підготовчому засіданні на 27.08.2018 року.
Протокольною ухвалою суду 27.08.2018 року до участі у справі було залучено в якості третьої особи - ОСОБА_2 , також було задоволено клопотання представника позивача та вирішено витребувати для огляду матеріали справи №522/12271/14. Розгляд справи був відкладений на 23.10.2018 року.
23.10.2018 року розгляд справи був відкладений на 12.12.2018 року у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.12.12.2018 року розгляд справи був відкладений на 11.02.2019 року у зв'язку з зайнятістю судді в іншому процесі.
До суду 17.12.2018 року надійшов позов третьої особи ОСОБА_2 , пред'явлений до ОСОБА_1 , Одеської міської ради, про поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
Представник третьої особи - адвокат Непомнющий О.М. (по ордеру серії ОД №294101 від 27.08.2018 року) у підготовчому засіданні 11.02.2019 року просив позов третьої особи прийняти до розгляду.
Представника позивачки - ОСОБА_7 був присутній у підготовчому засіданні, вважає, що позов третьої особи має бути залишений без руху, оскільки не оформлений у відповідності до вимог ЦПК України, а після усунення його недоліків може бути і прийнятий до розгляду.
Представник ОМР не з'явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою суду від 11.02.2019 року позовну заяву третьої особи ОСОБА_2 , пред'явлену до ОСОБА_1 , Одеської міської ради, про поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно було залишено без руху.
Розгляд справи було відкладено на 11.03.2019 року.
Вимоги ухвали суду від 11.02.2019 року були виконанні третьою особою 18.02.2019 року та надано до суду уточнену позовну заяву (т.2, а.с.2-31).
В обґрунтування самостійного позову ОСОБА_2 посилалась на те, що ОСОБА_3 залишив на її користь заповіт, згідно якого заповідав їй все належне йому майно. Про існування вказаного заповіту їй стало відомо лише 16 березня 2018 року, коли вона вирішила відвідати свого давнішнього приятеля - ОСОБА_3 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , проте в квартирі його не застала та від сусідів дізналась про його смерті. Державний нотаріус Шостої Одеської державної нотаріальної контори підтвердила їй факт існування відповідного заповіту, складеного ОСОБА_3 , також повідомила, що в нотаріальній конторі зберігається лише його дублікат, оригінал заповіту за життя забрав сам ОСОБА_3 ; також повідомила про існування спадкової справи, відкритої нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори. Вказувала, що звернувшись 02.04.2018 року до державного нотаріуса Другої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, їй було повідомлено про пропуск шестимісячного строку на подання такої заяви, роз'яснено право на звернення до суду, а також вона дізналась про існування даного спору за позовом ОСОБА_1 .. Згідно збільшень позовних вимог (т.2, а.с.54-56), просила:
- визнати пропущений нею строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 таким, що стався з поважних причин;
- визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за заповітом померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.. 32,1 кв.м..
Ухвалою суду від 11.03.2019 року було прийнято до розгляду самостійний позов третьої особи ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Одеської міської ради про поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 . Підготовче засідання по вказаній цивільній справі за вищеназваними позовами відкладено на 06 травня 2019 року.
До суду 27 березня 2019 року надійшов відзив представника позивача (т.2, а.с.50-51), згідно яких заперечував проти вимог та просив відмовити із посиланням на те, що третьою особою не доведено поважність причин пропуску нею строку для прийняття спадщини, а тому позов вважає недоведеним.
До суду 06 травня 2019 року надійшла відповідь на відзив від представника третьої особи (т.2, а.с.62-71).
У підготовче судове засідання 06.05.19 року сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Від представника ОМР надійшло клопотання про витребування копії спадкової справи та заява про розгляд вказаного питання у відсутність представника. Із боку представника позивача та 3 особи також надійшли до суду заяви, якими вони просять проводити засідання у їх відсутність та закрити підготовче засідання по справі. При цьому представник 3 особи у своїй заяві додатково зазначив, що заперечує проти витребування копії заповідної справи.
Ухвалою суду від 06.05.2019р. у задоволенні клопотання представника міської ради було відмовлено та закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 03.07.2019р..
03.07.2019р. розгляд справи був відкладений на 15.10.2019р. у зв'язку з неявкою сторін.
У судовому засіданні 15.10.2019 року був присутній представник третьої особи - Непомнющий О ОСОБА_8 ., який самостійний позов третьої особи підтримав та просив задовольнити, із посиланням на те, що ОСОБА_2 не проживала разом зі спадкодавцем та не була обізнана про існування складеного ним заповіту, а тому своєчасно не звернулась до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини. Про існування вказаного заповіту її ніхто не повідомляв. Квартира померлим не була приватизована, проте він подав відповідну заяву з приводу приватизації, а отже виходячи із дійсної судової практики вважає, що ОСОБА_2 є спадкоємцем цього майна.
У зв'язку з неявкою інших учасників розгляд справи був відкладений на 11.12.2019 року.
У зв'язку з розглядом іншої цивільної справи 11.12.2019 року розгляд справи був відкладений на 03.03.2020 року.
У судовому засіданні 03.03.2020 року були присутні представник позивача - ОСОБА_9 та представник третьої особи - Непомнящий О.М., представник Одеської міської ради не з'явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі заявлених в позові підстав, заперечуючи проти самостійного позову ОСОБА_2 ..
Представник третьої особи підтримав самостійний позов третьої особи та просив задовольнити, підтримавши пояснення надані ним у минулому судовому засіданні.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прийшов до наступних висновків.
Із матеріалів справи вбачається, що з 30.03.1985 року ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За життя подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали у однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 32,1 кв.м., що підтверджується копією довідки № 1304 від 16.06.2016 р.
На підставі розпорядження органу приватизації від 20.10.2006 р, № 196825 управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради видало ОСОБА_4 свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,1 кв.м..
Разом з тим, у подальшому, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.12.2014р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.02.2015 р., по справі № 522/12271/14-ц було задоволено позов ОСОБА_3 , а саме: визнано незаконним і скасовано розпорядження органу приватизації від 20.10.2006 р. № 196825, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 від 20.10.2006 р., видане управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_10 на квартиру АДРЕСА_1 та роз'яснено, що це рішення суду є підставою для скасування державної реєстрації права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,1 кв.м..(т.1, а.с.64-73).
За розглядом справи № 522/12271/14-ц, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що ОСОБА_3 мав право на участь у приватизації квартири АДРЕСА_1 , в якій проживав та мав реєстрацію на час її приватизації.
Крім того, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що відмова ОСОБА_3 у приватизації спірної квартири Департаментом міського господарства Одеської міської ради є порушенням реалізації права позивача стосовно приватизації спірної квартири відповідно до чинного законодавства.
Тобто, судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 звертався до уповноважених органів місцевого самоврядування з питання приватизації вищевказаної квартири, однак, йому було відмовлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, додатковим фактом звернення ОСОБА_3 до органів місцевого самоврядування з питання приватизації вказаного житла підтверджується листом КП «Міське агентство приватизації житла» від 25.01.2016р. № 19-П/01-07, яким ОСОБА_3 було запропоновано звернутись до юридичного відділу того ж комунального підприємства для отримання консультації з питання виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2014р.
Проте, за життя оформити право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 29 червня 2006 року звернулась його онука - ОСОБА_1 (позивачка у справі) та державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори була заведена спадкова справа №236/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 ..
Із витребуваної судом спадкової справи вбачається, що нотаріусом була сформована інформаційна довідка зі спадкового реєстру №44294577 від 29.06.2016 року, в якій зазначено про існування складеного ОСОБА_3 заповіту.
Судом встановлено, що 12 травня 2014 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Вахненко Ю.О., зареєстрований в реєстрі за №6-364, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_2 (т.1, а.с.133).
Дійсність вказаного заповіту ніким не спростована та неоспорена.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно із статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
За загальними положенням про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17, при розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини судам необхідно дослідити чи вчиняв нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно ураховувати свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06.09.2017 року у справі № 6-496цс17, у постанові від 10.01.2019 року по справі №263/1221/17.
Згідно пояснень третьої особи, наданих в її позові, про смерть ОСОБА_3 вона дізналась лише в березні 2018 року від сусідів та нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори 16.03.2018 року їй було повідомлено про існування вищевказаного заповіту, складеного ОСОБА_3 на її користь.
Відповідну заяву про прийняття спадщини ОСОБА_2 направила до Другої Одеської державної нотаріальної контори 29 березня 2018 року (т.1, а.с.173).
При цьому, суд вбачає, що третя особи ОСОБА_2 не проживала та не була зареєстрована разом зі спадкодавцем.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Між тим, матеріали спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 не містять відомостей щодо сповіщення нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Бутчан О.В.,як спадкоємця за заповіто, про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 та про наявність відповідного заповіту.
Тобто в даному випадку, дослідивши, що державний нотаріус перевірив при заведенні спадкової справи за даними Спадкового реєстру та встановив наявність Заповіту, він/державний нотаріус/ не вчиняв дії для повідомлення - спадкоємця за Заповітом ОСОБА_3 про відкриття спадщини, не здійснював виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця ОСОБА_3 .
Із боку позивача до суду не надано жодних належних та допустимих доказів щодо обізнаності ОСОБА_2 про смерть спадкодавця та про існування відповідного заповіту на її ім'я станом на смерть спадкодавця та протягом 6 місяців.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог третьої особи - ОСОБА_2 та вважає, що пропущений ОСОБА_2 строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 є таким, що стався з поважних причин.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Так, за положеннями ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (надалі - Закон № 2482-ХІІ), приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Згідно приписів ч. 1 ст. З Закону № 2482-ХІІ приватизація здійснюється зокрема шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Частиною 4 статті 5 Закону № 2482-ХІІ встановлено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.
Відповідно до пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків передбачено, що для проведення процедури приватизації громадянином до органу приватизації подається відповідний перелік документів, в тому числі оформлена заява на приватизацію квартири.
У частині п'ятій пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.
У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.
Відповідна правова позиція не змінилися та була викладена у Постанові Верховного суду від 09.02.2018 р. у справі № 719/179/17 (ЄДРСРУ № 72151019), від 27 березня 2019 року у справі № 669/629/16-ц (ЄДРСРУ № 81107276), у постанові від 07.10.2019 року по справі №752/6593/18.
Таким чином, обов'язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.
Як вже було встановлено судом, ОСОБА_3 звертався до уповноважених органів місцевого самоврядування з питання приватизації вищевказаної квартири, між тим, за життя приватизувати квартиру не встиг.
Відтак, керуючись положеннями ст. 1216 ЦК України, до права спадкування належить перехід права в тому числі на безоплатну приватизацію квартири АДРЕСА_1 (спадщини) від спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , до інших спадкоємців померлого, а саме ОСОБА_2 , як спадкоємця за Заповітом.
Так, в судовому порядку право власності на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України) та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Остільки, ОСОБА_2 як спадкоємниця за заповітом довела наявність спадкового майна, підстави до його успадкування, а також неможливість реалізації спадкових прав у інший спосіб, суд визнає її позовні вимоги обґрунтованими та ухвалює про їх задоволення.
Щодо позоних вимог ОСОБА_11 :
При цьому Одеська міська рада як орган місцевого самоврядування може бути відповідачем у справі у випадку відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідно до ч.1 ст.1277 ЦК України.
Факт наявності у позивачки родинних зв'язків з померлим, як підстави для спадкування за законом не мають значення для вирішення спору, оскільки наявність іншої спадкоємниці за заповітом, а саме ОСОБА_2 , означає, що у позивача не виникли правовідносини щодо спадкування за законом, та як наслідок, відсутнє право вимоги до Одеської міської ради. Який є неналежним відповідачем.
Тільки на сторони поширюються матеріально-правова сила судового рішення і залежно від судового рішення змінюється обсяг їх суб'єктивних особистих та матеріальних прав.
Таким чином, у якості сторін слід розглядати суб'єктів спірного матеріального правовідношення, а процесуальне становище кожної із сторін визначається характером їх правового статусу у матеріальних правовідносинах.
Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
У відповідності до абз.8 постанови пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є однією з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Отже, неналежне визначення сторін у позові є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 307/2201/15-ц.
Між тим, з огляду на викладені та встановлені обставини, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та відмовляє в їх задоволенні.
Керуючись ст.ст. 10, 15-16, 319, 321, 328, 345, 392, 1216, 1218-1219, 1223, 1233, 1258, 1261, 1266, 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 210, 211, 223, 241 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_3 ) до Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження м. Одеса, пл.. Думська, 1), третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_4 ), про визнання права власності - залишити без задоволення.
Самостійний позов третьої особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_3 ), Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження м. Одеса, пл.. Думська, 1) про поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати пропущений ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_4 ) строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 таким, що стався з поважних причин.
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_4 ) право власності у порядку спадкування за заповітом померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.. 32,1 кв.м..
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 998,00 грн. (дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 13.03.2020 року.
Суддя Домусчі Л.В.