Справа № 522/10022/19
Провадження № 2/522/1686/20
10 березня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Домусчі Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки,
До Приморський районний суд м. Одеси 11.06.2019 року надійшов позов Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 07.11.2018 року №1025-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснювався державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . За фактом перевірки було складено акт №1025-ДК/1026/АП/09/01/-18 від 20.12.2018 року та встановлено, що земельна ділянка, площею 0,0038 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , самовільна зайнята шляхом встановлення паркану та використовується ОСОБА_1 . Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав, відомості щодо наявних прав власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 відсутні. Отже, відповідачка фактично використовує вказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність чи користування відповідачки органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування не приймалось, а отже відповідачка зайняла її самовільно. За вказаних фактом відносно відповідачки державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.01.2019 року №1025-ДК/0012П/07/01/-19 та 04.02.2019 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №1025-ДК/0005По/08/01/-19 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. Відповідно до виявленого правопорушення державним інспектором здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_1 унаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, заг.пл. 0,0038 га, яка склала суму 3057,25 грн.. У добровільному порядку відповідачем завдану шкоду не відшкодовано, тому позивач вимушений був звернутись до суду з дійсним позовом.
Ухвалою суду від 02.07.2019 року (головуючий суддя Домусчі Л.В.) провадження відкрито та призначене підготовче засідання на 29.07.2019 року.
29.07.2019 року, 07.10.2019 року розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою сторін.
У підготовче засідання 11.11.2019 року з'явилась представник позивача, яка позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Відповідач у підготовче засідання не з'явилась, суд належним чином сповістив її про день, час та місце розгляду справи.
Ухвалою суду від 11.11.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 16.01.2020 року.
16.01.2020 року у зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 10.03.2020 року.
У судове засідання 10.03.2020 року з'явилась представник позивача - ОСОБА_2 , яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити за обставин, викладених у позові. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, була сповіщена про час та місце розгляду справи належним, причини неявки суду не повідомила та заяв по суті справи до суду не надала.
Враховуючи, що сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, при цьому, належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 07.11.2018 року №1025-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» старшим державним інспектором Стояновим Ю.Д. здійснювався державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
За фактом перевірки було складено акт №1025-ДК/1026/АП/09/01/-18 від 20.12.2018 року та встановлено, що земельна ділянка, площею 0,0038 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , самовільна зайнята шляхом встановлення паркану та використовується ОСОБА_1 . Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав, відомості щодо наявних прав власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 відсутні.
Державним інспектором за фактом перевірки було встановлено, що відповідачка фактично використовує вказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність чи користування відповідачки органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування не приймалось.
За вказаних фактом відносно відповідачки державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.01.2019 року №1025-ДК/0012П/07/01/-19 та 04.02.2019 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №1025-ДК/0005По/08/01/-19 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.
Вказана постанова про адміністративне правопорушення є чинною та ОСОБА_1 не оскаржувалась.
Одночасно,відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок,використання земельних ділянок не за цільовим призначенням ,зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 нарахована сума шкоди,заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ,яка становить 3 057, 25 грн..
На адресу відповідачки направлялось повідомлення про сплату шкоди, між тим до теперішнього часу така вимога нею виконана нею не була.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.
Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є самовільним заняттям земельної ділянки.
Згідно зі статтею 211 ЗК за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам.
Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно з статтями 125,126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації .
Відповідно до ст.ст. 152, 158 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, вирішуються виключно судом.
Статтею 211 Земельного кодексу України та ст. 56 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Шкода заподіяна самовільним зайняттям відшкодовується на підставі загальних норм ЦК України.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.
Відшкодування шкоди,заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок є цивільною відповідальністю ОСОБА_1 ,тобто іншим видом юридичної відповідальності.
Порядок обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначено Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.
Порушені права власників земельної ділянки підлягають відновленню шляхом відшкодування заподіяних збитків . Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок. Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: - акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;- протокол про адміністративне правопорушення; - постанова про адміністративне правопорушення.
Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є перелічені докази в їх сукупності, оскільки саме вони підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки, період часу, протягом якого земельні ділянки використовуються без належних правових підстав.
При цьому, державна реєстрація права власності відповідачки на спірну земельну ділянку,а також право оренди зазначеної земельної ділянки відсутні, отже, використання відповідачем земельної ділянки, площею 0,0038 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , містить ознаки самовільного зайняття земельних ділянок.
Викладене не спростовано належними та допустимими доказами із боку відповідача.
Згідно із вимогами ч.1 ст.13 та ч.1 ст.14 Конституції України земля,її надра,водні та інші природні ресурси,які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Компетентним суб'єктом , який має здійснювати захист вказаних інтересів держави, є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області,яке і виступає позивачем по справі.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії,картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру «Державна служба України з питань геодезії,картографії та кадастру є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності ,родючості ґрунтів.
Згідно з п.п.31 п.4 вказаного Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах,визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи .
Згідно з п.п.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. Згідно з п.6 Положення, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Одеській області, як орган державної виконавчої влади, та зобов'язане здійснювати захист державних майнових прав, спрямованих на стягнення шкоди,заподіяної самовільним використанням земельної ділянки. При цьому суд враховую що земельна ділянка, яка самовільна зайнята відповідачем, відноситься до комунальної власності Одеської міської ради.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а отже і задовольняє їх у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 15-16, 1166 ЦК України, Земельним Кодексом, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 4, 10-13, 19, 43, 49, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 263, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження м. Одеса, вул. Канатна, буд.83) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ) суму шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 3 057, 25 грн. (три тисячі п'ятдесят сім гривень 25 копійок) шляхом зарахування на спеціальний рахунок місцевого бюджету Одеської міської ради №31410611015005 в УК у м. Одеса/Київський р-н/24062200, код ЄДРПОУ 39016923,МФО 899998.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ) на користь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження м. Одеса, вул. Канатна, буд.83) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривень 00 копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 13.03.2020р.
Суддя Л.В. Домусчі