Справа № 521/10821/19
Провадження № 2-др/521/4/20
02.03.2020 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Леонова О.С.,
при секретарі Шабалдак О.А.,
за участю:
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву представника ОСОБА_2 , адвоката Грішиної Валентини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 521/10821/19 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10.02.2020 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімум на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 до повноліття дитини ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 768, 40 грн.
14.02.2020 року до суду надійшла заява від представника позивача, адвоката Грішиної В.О. про ухвалення додаткового рішення по справі №520/10821/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу адвоката в сумі 16 500, 00 грн.
Вказана заява мотивована тим, що 10.02.2020 року, Малиновським районним судом м. Одеси по справі № 521/10821/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, було винесено рішення, яким позовні вимоги були задоволені частково. Наразі, виникла необхідність у винесенні додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, які понесла ОСОБА_2 при розгляді даної справи. Позивачем здійснено оплату правової допомоги адвоката у розмірі - 16 500 гривень. Витрати підтверджуються наступними документами, а саме: копією угоди № 27 від 15.10.2019 року про надання правової допомоги між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , копією додаткового договору № 27 від 15.10.2019 року про надання правової допомоги між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 26 від 15.10.2019 року, що підтверджує оплату послуг адвоката, розрахунком витрат на правову допомогу 12.12.2020 від року.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.02.2020 року вказану заяву прийнято до провадження та призначено судове засідання.
25.02.2020 року до суду надійшло зустрічне клопотання від відповідача по справі ОСОБА_1 , в якому відповідача заперечив проти задоволення клопотання адвоката Грішиної В.О., оскільки витрати, прописані в Розрахунку витрат на правову допомогу є неспівмірними з наступних підстав: якщо порівняти п.1 вказаного Розрахунку (ознайомлення за 2 години з Відзивом на позовну заяву, який між іншим, разом з додатками складає 73 аркуші) та п. 5 (написання Відповіді на відзив па позовну заяву обсягом в 4 аркуші з долученням медичних документів, зміст яких, як вбачається з матеріалів справи, адвокат взагалі не вивчала, долучивши скопом до матеріалів), вартість кожної правової допомоги складає по 3000 грн. Звертає увагу суду, що середня ціна позовної заяви чи заяви по суті по місту Одеса становить 500 грн. В той час як підготовка адвокатського запиту, складеного з посиланням на правові норми, які втратили чинність, з технічними опечатками, з зазначенням Приморського суду замість Малиновського, що було підставою написання ОСОБА_5 повторного запиту. Ще адвокат включає у витрати на правову допомогу «Доставка Відповіді па відзив па адресу військової частини», і така кур'єрська послуга, здійснена безпосередньо адвокатом, склала 1500 грн. Ніщо не завадило б представнику позивача направити вказаний документ рекомендованим або цінним листом вартістю близько 40,00 грн. 24.12.2019 року, як про це вказано у Розрахунку, такої доставки не було, остання мала місце лише 24.10.2019 року. Відповідь на відзив датована від 22.10.2019 року, а адвокатом як кур'єром доставляється лише 24.12.2019 року, тобто аж через два місяці. Щодо пункту 7 Розрахунку вказано, шо для підготовки адвокатом клопотання про витребування доказів затрачено 1 годину, та вартість такої послуги за годину складає 1000,00 грн. При цьому, сумарна вартість послуг вказана як 500 грн. За участь у судовому засіданні 12.11.2019 року адвокат Грішина В.О. виставила суму 1500 грн. Варто зазначити, що 12.11.2019 року судового засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, адвокат з'явилась лише на одне судове засідання із шести призначених.
Згідно ч. 2 ст. ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Чого я не побачив в Угоді № 27 від і 5.10.2019 року та Додатковому договорі № 27 від 15.10.2019 року, натомість адвокат без обґрунтувань та без зазначення порядку обчислення гонорару вже, як вбачається з документів, 15.10.2019 року чітко прописала суму 16500 гри. Отже, має місце маса неточностей у датах та розбіжності у наданих документах в частині вартості погодинної оплати. Позивачем не надано акт прийому-передачі наданих послуг. Більше того, в порушення пунктів 12.3 та 12.6 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, адвокат долучила до матеріалів судової справи ордер, який не містить взагалі інформації щодо номеру та дати укладення договору з клієнтом, що підтверджується фотокопіями, зробленими під час ознайомлення з матеріалами справи (а/с 185). Враховуючи вище викладене відповідач просив суд в задоволенні вказаної вимоги адвоката відмовити повністю.
В судовому засіданні відповідач по справі заперечував проти задоволення вказаної заяви та ухвалення додаткового рішення.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися. Від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява від 28.02.2020 року вхід.№ЕП-2321 в якій зазначила що просить судове засідання призначене на 02.03.2020 року провести за відсутності позивача та її представника, заяву про ухвалення додаткового рішення просить задовольнити.
Суд розглянувши матеріали цивільної справи, заяви про ухвалення додаткового рішення по справі, додані до неї додатки та проаналізувавши доводи сторін, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач звернулася до суду 01.07.2019 року, на виконання вимог ст. 175 ЦПК України позивачем у позові не було зазначено попередній орієнтований розрахунок судових витрат.
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйка І.А. від 02.07.2019 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків
17.07.2019 року усунено недоліки позовної заяви в уточненій позовній заяві позивачем зазначено на виконанняп.9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що судових витрат, що складається з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи: судового збору, витрат на професійну правничу допомогу - немає.
23.10.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив (вхід.№48101) яка підписна адвокатом Грішиною В.О. на підтвердження повноважень адвокатом додано ордер серії ОД №291220 від 15.10.2019 року (а.с.173-176).
Також, 24.10.2019 року через канцелярію суду засобами електронного зв'язку надійшла заява (вхід.№ЕП-9959) якою долучено до матеріалів справи підтвердження надсилання відповідачу відповіді на відзив (а.с.186-188), згідно якого вбачається, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення - 24.10.2019 року через ст. прапорщика, адвокатом Грішиною В.О. було вручено лист, який адресовано ОСОБА_1 , в реквізитах документу також було зазначено суддя Бобуйок І.А., справа №521/10821/19. З огляду на вказаний документ неможливо встановити, який саме процесуальний документ направлявся відповідачу, у зв'язку з відсутністю опису вкладення.
02.12.2019 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява (вхід.№ЕП-11458) про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з зайнятістю адвоката в іншому судовому процесі.
28.01.2020 року засобами електронного зв'язку від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вхід.№ЕП-786) до якого додано копію адвокатський запит до Штабу військової частини НОМЕР_1 про надання інформації щодо заробітної плати ОСОБА_1 та копію повторного адвокатського запиту від 13.12.ю2019 року до Штабу військової частини НОМЕР_1 про надання інформації щодо заробітної плати ОСОБА_1
28.01.2020 адвокат Грішина В.А. була присутня в судовому засіданні під головуванням судді Леонова О.С. з 12:24 години по 14:13 годину.
Судове засідання 12.11.2019 року про яке зазначено адвокатом у розрахунку витрат на правову допомогу не проводилося.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Згідно до ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд, також враховує, що упродовж розгляду справи з моменту вступу адвоката у справу, а саме 15.10.2019 року та станом на час прийняття судом рішення по справі у матеріалах справи були відсутні будь-які заяви чи клопотання від позивача чи її представника про стягнення витрат на професійну правничу допомогу станом на суму 16500, 00 грн, чи будь -яку іншу суму.
Отже, з огляду на вищезазначене, при вирішення питання про визначення та розподіл судових витрат, суд повинен виходити з критерію: 1) їх дійсності; 2) необхідності; 3) розумності їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, зазначене підтверджується висновком викладеним у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, де зазначено «відповідно до положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.»
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Грішиною В.О. враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих відповідачем по справі.
При ухваленні додаткового рішення по справі суд, також враховує заперечення ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування.
При ухваленні додаткового рішення суд, також звертає увагу на практику Верховного суду, згідно якої вбачається наступне.
У рішенні Верховного суду від 17.09.2019 року у справі №810/2806/18 « Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.» http://reestr.court.gov.ua/Review/84296860.
Отже, враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
-складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
-час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
-пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору;
-ціну позову, значення справи для сторін;
-вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо);
-дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом досліджено матеріали спрви та розрахунок витрат на правову допомогу від 12.02.2020 року, згідно якого вбачаються неточності та невідповідності зазначеної інформації про надання правової допомоги ОСОБА_2 з фактичними обставинами справи.
Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволені частково, а розмір заявлених витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката є не співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг по справі про стягнення аліментів, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача адвоката Грішиної В.О. та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 1500, 00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.137, 141,142, 259, 270, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_2 , адвоката Грішиної Валентини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 1500 грн.
В іншій частині вимог ОСОБА_2 про стягнення із ОСОБА_1 витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.03.2020 року.
Суддя Леонов О.С.
12.03.20