10 березня 2020 року м. Київ
Справа № 22-4655 Головуючий у1-й інстанції - Чередніченко Н. П.
Унікальний № 752/24280/17 Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
Невідомої Т. О.
за участю секретаря Пузикової В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року у справі за заявою Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про роз'яснення рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого позов поданий Головним територіальним управлінням юстиції в місті Києві до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про забезпечення повернення дитини у Французьку Республіку,-
У грудні 2019 року представник Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення суду, в якій просив роз'яснити додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року по справі № 752/24280/17, а саме згідно якого порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, необхідно компенсувати судові витрати за рахунок держави ОСОБА_2 та який орган повинен здійснити виконання даного виконавчого документу (т.5, а.с.120-125).
В обґрунтування заяви було вказано, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено. 12 квітня 2018 року у справі було ухвалено додаткове рішення, відповідно до якого було компенсовано за рахунок держави, в порядку встановленому КМУ, та стягнуто на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати за переклад документів в сумі 9 590 грн.
03 вересня 2018 року до заявника звернулась ОСОБА_2 із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 31 серпня 2018 року у справі № 752/24280/17 про компенсацію за рахунок держави витрат на переклад документів в розмірі 9 590 грн. (судових витрат). Заявником при опрацюванні виконавчого документу було встановлено, що судові витрати, а саме за послуги з перекладу документів не сплачувались та не зараховувались до Державного бюджету України та місцевого бюджету, відповідно, а тому не підлягають виконанню згідно Постанови КМУ № 845 від 03 серпня 2011 року, як списання коштів з державного або місцевого бюджетів з рішеннями про стягнення надходжень. Оскільки виконавчий лист стосується судових витрат, які сплачувались стягувачем за переклад документів та, відповідно, не зараховувались до Державного бюджету України, заявник звернувся до ДСА України з проханням вжити заходів щодо виконання виконавчого документа, у відповідь отримав лист, відповідно до якого ДСА України повідомила про необхідність звернення до суду із цих питань із заявою про роз'яснення виконання зазначеного виконавчого листа. Враховуючи те, що в рішенні суду зазначено компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому КМУ, однак, не зазначено Порядок, на підставі якого орган Казначейства мав би виконати виконавчий документи, а також те, що заявник в даному випадку є виконавцем виконавчого документа, однак не має можливості його виконати, представник заявника звернувся до суду із даною заявою та просить суд роз'яснити додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року у справі № 752/24280/17, а саме: згідно якого Порядку, встановленого КМУ необхідно компенсувати за рахунок держави ОСОБА_2 та який орган повинен здійснити виконання даного виконавчого документа.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року в задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про роз'яснення рішення суду відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду представник Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, просить вказану ухвалу суду скасувати та роз'яснити додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року (а.с.149-154).
В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення представників ГУ ДКС України в місті Києві, Кендюх Т. В. та Ферштей А. М., а також пояснення ОСОБА_2 , які підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого позовна заява подана Головним територіальним управлінням юстиції в м. Києві до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про забезпечення повернення дитини у Французьку Республіку.
12 квітня 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва у справі було ухвалено додаткове рішення, яким (відповідно до змісту резолютивної частини рішення) вирішено компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - ОСОБА_2 понесені нею судові витрати за переклад документів в сумі 9 590 грн.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року та додаткове рішення від 12 квітня 2018 року було залишено без змін.
З мотивувальної частини зазначеної постанови убачається, що судом апеляційної інстанції зазначено про те, що додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року визначений розподіл судових витрат, за яким районний суд вирішив компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, стягнувши на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати за переклад документів в сумі 9 590 грн, що підтверджується наданими до суду квитанціями від 24 квітня 2017 року № 230317/1 на суму 3 790 грн, від 06 вересня 2017 року № 060917/1 на суму 2 200 грн та від 04 грудня 2017 року № 041217/1 на суму 3 600 грн (т. 3, а.с.158; т. 4, а.с.147-149)
Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що понесені відповідачкою витрати на переклад письмових доказів і документів наданих до суду відповідно до положень частини 3 ст. 133, ч. ч. 3-6 ст. 139 ЦПК України належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, оскільки позивач звільнений від сплати цих витрат, суд першої інстанції обґрунтовано не покладав на позивача зобов'язання щодо сплати цих витрат.
Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 лютого 2018 року, додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року, було залишено без змін.
Зі змісту зазначеної постанови суду касаційної інстанції убачається, що понесені ОСОБА_2 витрати на переклад письмових доказів і документів, наданих до суду, відповідно до положень ч. 3 ст. 133, ч. ч. 3-6 ст. 139 ЦПК України належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про необхідність компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені нею судові витрати за переклад документів у сумі 9 590 грн.
31 серпня 2018 року відповідачу ОСОБА_2 було видано виконавчий лист у справі.
Відмовляючи у задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про роз'яснення рішення суду районний суд виходив із того, що в резолютивній частині додаткового рішення вірно, повно та у відповідності до правил ст. 141 ЦПК України зазначено про необхідність компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені нею судові витрати за переклад документів у сумі 9 590 грн,. Підстав для додаткового роз'яснення із зазначенням конкретного Порядку, затвердженого КМУ та установи, яка має виконувати це рішення немає, оскільки його зміст є зрозумілим, доступним для сприйняття та виконання, містить вичерпні, чіткі та такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті заявлених вимог, зокрема, і в частині компенсації відповідачу судових витрат за рахунок держави.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні питання щодо роз'яснення рішення, є доведеними.
Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про роз'яснення рішення відповідають обставинам справи та положенням процесуального закону.
Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
У даній справі представник Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві, звертаючись до суду із заявою про роз'яснення додаткового рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року, вказував, що послуги з перекладу документів ОСОБА_2 не сплачувались до Державного бюджету України, а тому не підлягають стягненню та просив вказати згідно якого саме порядку КМУ необхідно компенсувати ОСОБА_2 витрати та який орган повинен це здійснити.
По суті заявник просить не роз'яснити судове рішення з підстав нерозуміння його резолютивної частини, а висловлює свою незгоду із оскаржуваним додатковим рішенням, зазначаючи, що воно не підлягає виконанню, та просить дати відповідь на питання - як виконати рішення суду в частині компенсації судових витрат та який орган повинен це зробити. Із вказаного убачається намір заявника щодо роз'яснення судом мотивів ухваленого додаткового рішення.
Зазначені обставини можуть слугувати підставами для оскарження додаткового рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року Головним управлінням Державної казначейської служби України в місті Києві, однак не підставами для його роз'яснення у відповідності до ст. 271 ЦПК України.
Крім того, матеріали справи свідчать, що додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року було оскаржене в апеляційному та касаційному порядках ОСОБА_3 , за наслідком чого постановою Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року та постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року вказане додаткове рішення було залишене без змін (т.5, а.с.10-21, 82-88).
Доводи скарги стосовно того, що у додатковому рішенні та виконавчому документі зазначено «компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ», однак не зазначено Порядок, на підставі якого орган Казначейства мав би виконати вказаний документ, також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне.
У даному випадку, як вже зазначено вище, резолютивна частина додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат повністю відповідає його мотивувальній частині, містить конкретний розмір та перелік судових витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачу. У відповідності до положень ч. 7 ст. 141 ЦПК України судом зазначено, що сума витрат компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд повністю погоджується з висновком районного суду про те, що зміст додаткового рішення є зрозумілим, доступним для сприйняття та виконання, містить вичерпні, чіткі та такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розподілу судових витрат, які підлягають компенсації відповідачу за рахунок держави.
Зі змісту заяви про роз'яснення рішення та апеляційної скарги убачається, що рішення є зрозумілим, однак має труднощі у його виконанні, пов'язані з тим, що Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві не може визначитися з органом, який проведе відповідне відшкодування за рахунок державних коштів, оскільки Територіальне управління Державної судової адміністрації України у м. Києві зазначило, що не є органом, з якого відшкодовуються витрати за переклад документів.
За правилами ст. 435 ЦПК України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом)суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, можевстановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
В рамках даної справи така заява стягувачем або виконавцем не подавалась, тому, ураховуючи встановлений ст. 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд не вправі вирішувати це питання з власної ініціативи.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваної ухвали апеляційна скарга не містить.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 13 березня 2020 року.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т. О. Невідома