ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 березня 2020 року м. Київ № 759/10559/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовомОСОБА_1
До Державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві Телейчук Тетяни Олексіївни Державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтуна Володимира Володимировича
проскасування постанов
ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Телейчук Тетяни Олексіївни (далі-відповідач 1) та Державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтуна Володимира Володимировича (далі-відповідач 2) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 16.10.2018 р. ВП № 40481470, видану державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Телейчук Тетяною Олексіївною, постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.10.2018 р. ВП № 57457378, видану державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтун Володимиром Володимировичем та постанови про арешт коштів боржника від 14.05.2019 р. ВП № 57457378, видану державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтун Володимиром Володимировичем.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2019 р. справу № 759/10559/19 передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 р. справу № 759/10559/19 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2019 року справа прийнята до провадження, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю спірних постанов, оскільки відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 40481470, так як фактичного виконання рішення не відбулось.
Відповідач в письмовому відзиві на позов вказав на правомірність своїх дій при примусовому виконанні виконавчого листав в межах виконавчого провадження № 40481470 та зазначив про відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.
Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління у м. Києві Кузьменко О.В. від 30.10.2013 р. відкрито виконавче провадження № 40481470 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом м. Києва 10.02.2013 р. № 2/2608/3477/12 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно: нежиле приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 69,00 кв.м., що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на праві власності в рівних частках кожному (по 1/2 частини) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 2 674 505,86 грн.
16.10.2018 р. відповідачем 1 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до якої, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист Святошинського районного суду м. Києва 10.02.2013 р. № 2/2608/3477/12 повернуто стягувачу.
Одночасно, відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 16.10.2018 р. ВП № 40481470, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 267 450,59 грн.
24.10.2018 р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління у м. Києві Палій Ю.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57457378 з примусового виконання постанови від 16.10.2018 р. № 40481470, виданої відповідачем 1 про стягнення виконавчого збору в розмірі 267 450,59 грн.
В подальшому виконавче провадження № 57457378 передано для примусового виконання відповідачу 2, який14.02.2019 р. виніс постанову про арешт коштів боржника, якою наклав арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках боржника.
Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Так, згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (у редакцій чинній станом на час відкриття виконавчого провадження ВП №40481470) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Закон №606-XIV).
Відповідно до статті 26 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.
У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 статті 28 Закону №606-XIV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Між тим, 02.06.2016 року прийнято Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VІII (далі - Закон №1404-VІII).
Згідно з пунктами 5, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VІII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Так, статтею 1 Закону №1404-VІII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Враховуючи наведене, з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 року №1404-VІІІ слід вважати, що кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно-правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.
За таких обставин при вирішенні спірних правовідносин застосуванню підлягають положення Закону №1404-VІІІ.
У частині першій статті 5 Закону №1404-VІII зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статей 40, 42 Закону №1404-VІII передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3 статті 40 Закону унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно частиною 4 статті 42 Закону №1404-VІII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Закону №1404-VІII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби і стягується з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу за виконавчим документом.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Разом з цим, аналіз вищенаведених норм Закону №1404-VII дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
При цьому, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується з фактично стягнутої суми.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №553/196/18 та постанові від 19.06.2019 року у справі №824/172/18-а.
Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону №1404-VІII, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону №1404-VІII, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.
Судом встановлено, що виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі його заяви у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIІI.
Крім цього, у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 16.10.2018 р. ВП № 40481470 вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 16.10.2021 року.
Також, судом встановлено, що зазначена постанова не містить в собі результатів виконання (суму, яку фактично стягнуто).
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VІII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
З огляду на те, що виконавчий документ виконано не було, реального стягнення грошових коштів не здійснено, суд вважає, що у державного виконавця відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у постанові від 16.10.2018 р.
Оскільки підставою для відкриття виконавчого провадження від 24.10.2018 у виконавчому провадженні № 57457378 була постанова про стягнення виконавчого збору 16.10.2018 р. у виконавчому провадженні № 40481470, яка є протиправною, то суд дійшов висновку про протиправність постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження від 24.10.2018 у виконавчому провадженні № 57457378.
У зв'язку із викладеним, також підлягає скасуванню постанова відповідача 2 про арешт коштів боржника від 14.05.2019 р. ВП № 57457378.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх дій та правомірності рішень.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити.
Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 16.10.2018 р. ВП № 40481470, видану державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Телейчук Тетяною Олексіївною.
Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.10.2018 р. ВП № 57457378, видану державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтун Володимиром Володимировичем.
Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 14.05.2019 р. ВП № 57457378, видану державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтун Володимиром Володимировичем.
Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 2 305,20 грн. за рахунок Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті (03148, М. Київ, вул. Гната Юри, 9, код ЄДРПОУ 34999049).
Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П.Васильченко