ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 березня 2020 року м. Київ № 826/13747/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування в полуторному розмірі стажу за період його роботи в зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 року по 31.05.2016 року при визначені розміру пенсії.
Зобов'язати ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у полуторному розмірі стажу за період його роботи в зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 року по 31.05.2016 року при визначенні розміру пенсії, починаючи з 01.10.2017 року.
Стягнути з ГУ ПФУ на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на його підтвердження, які наявні у відповідача.
29 листопада 2018 року від представника ГУ ПФУ надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав необґрунтованості вимог. Також звертає увагу на пропуск позивачем строків для звернення до адміністративного суду, встановлених ч.2 ст.122 КАС України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2013 року, залишеною без мін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року, визнано протиправними дії УПФУ в Солом'янському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу, який дає право на призначення пільгової пенсії за віком роботи у зоні відчуження ЧАЕС за період з 13.02.1989 року по 23.06.2000 року та з 05.07.2000 року по 31.07.2012 року в полуторному розмірі та як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року.
Зобов'язано УПФУ в Солом'янському районі м. Києва зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, період роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 13.02.1989 року по 23.06.2000 року та з 05.07.2000 року по 31.07.2012 року у полуторному розмірі та як роботу Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року.
Зобов'язано УПФУ в Солом'янському районі м. Києва призначити і виплатити ОСОБА_1 з 04.09.2012 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.9-17).
Маючи сумніви, щодо правильності нарахування пенсії з врахуванням індивідуального коефіцієнта страхового стажу в полуторному розмірі, позивач 20.03.2018 року та 11.06.2018 року звертався із заявами до відповідача з питання перерахунку його пенсії, який було проведено з 01.10.2017 року, із застосуванням індивідуального коефіцієнту страхового стажу в одинарному розмірі за період з 01.01.2004 року по 31.05.2016 року (а.с.18, 20-25).
За результатами розгляду вище зазначених заяв позивач отримав листи з ГУ ПФУ від 30.05.2018 року №10296/02 (а.с.19) та з Департаменту пенсійного забезпечення ПФУ від 10.07.2018 року №13478/Е-11 (а.с.26), відповідно до яких ОСОБА_1 повідомлено про те, що розмір його пенсії розраховано вірно, відповідно до норм чинного законодавства.
На думку відповідача, зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 31.05.2016 року в одинарному розмірі, здійснено на виконання вимог статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також вважає, що в його діях відсутні ознаки порушення пенсійного законодавства.
Позивач вважає протиправною бездіяльність УПФ щодо не застосування індивідуального коефіцієнту страхового стажу в полуторному розмірі при перерахунку його пенсії за період з 01.01.2004 року по 31.05.2016 року, оскільки наслідком такої бездіяльності пенсія позивачу нарахована не в повному обсязі.
Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Так, позивач працював токарем у зоні відчуження ЧАЕС повний робочий день з 13.02.1989 року по 23.06.2000 року та з 05.07.2000 року по 31.05.2006 року, перебуває на обліку в УПФ та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судовими рішеннями, а саме: постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2013 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року встановлено, що позивач має право на пільгове пенсійне забезпечення та на зарахування до пільгового стажу період роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 13.02.1989 року по 23.06.2000 року та з 05.07.2000 року по 31.07.2012 року у полуторному розмірі та як роботу по Списку № 1.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року (далі - Закон №1058-IV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Тобто, відповідно до Закону №1058-IV до загальних умов отримання пенсії відносяться пенсійний вік та наявність страхового стажу.
Судом встановлено, що позивачу призначена та виплачується пенсія за віком згідно Закону №1058-IV та п.
«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (робота за Списком №1).
Матеріли справи свідчать, що період роботи позивача з 13.02.1989 року по 23.06.2000 року та з 05.07.2000 року по 31.05.2016 року для визначення права позивача на пільгову пенсію, був зарахований у полуторному розмірі.
У той же час, як з'ясовується із позовної заяви, позивач вважає, що розраховуючи страховий стаж для обчислення розміру пенсії, відповідач не виконав рішення судів щодо кратного обчислення спірних періодів при визначенні розміру його пенсії.
Проаналізувавши обставини справи та регулююче такі обставини законодавство, суд дійшов висновку про необґрунтованість позиції позивача, пояснюючи це наступним.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст.5 Закону №1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
У відповідності до «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління» від 22 грудня 2014 року № 28-2 управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.
Законом №1058-IV запроваджено поняття і визначення страхового стажу та встановлено для періоду роботи чи іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, починаючи з 1 січня 2004 року.
Зокрема, ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), - протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Згідно абз.9 п.3 ст.24 цього Закону страховий стаж зараховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом, згідно п.4 ст.24 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим законом (тобто, до 01 січня 2004 року), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Законом №1058-IV не передбачено зарахування до страхового стажу, з якого розраховується розмір пенсії, у полуторному розмірі періоди роботи (служби) у зоні відчуження.
Відповідно до п.2 розд. ХV (Прикінцеві положення) Закону №1058-IV (в редакції, що діяла в момент призначення пенсії позивачу) пенсії особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. А до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди даним пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно ч.1 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ час роботи (служби, в тому числі державної) по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і зоні відчуження зараховується до трудового стажу, до вислуги років: до 1 січня 1988 року - в потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (в тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги по обчисленню стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з 1 січня 1993 року відповідними постановами, в тому числі і Постановою від 27 квітня 2006 року № 571 (зі змінами внесеними постановами від 04.04.2007 року № 610, від 11.09.2007 року № 1121, від 05.12.2007 року № 1400), обумовлювалось зарахування в полуторному розмірі періодів роботи (служби) в зоні відчуження для визначення права на пенсію на пільгових умовах.
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 ч.1 ст.85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Так, відповідно до ч. 3 ст. 106 Конституції України Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно з ч. З ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
З огляду на вищезазначене, для визначення права на пенсію за віком, періоди роботи (служби) в зоні відчуження з 01 січня 2004 року при наявності відповідних документів, зараховуються в полуторному розмірі, а для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнту страхового стажу) зазначений період зараховується в страховий стаж в одинарному розмірі, як це передбачено Законом № 1058 - ІV.
Водночас, частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV закріплено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
У той же час, періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Cписком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до ст.25 Закону №1058-IV (в редакції на час призначення пенсії позивачу), коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
См х Вс
Кс = --------------
100% х 12
де: Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).
Однак за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює - 1%.
11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VІІІ, яким розділ XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV доповнено п.4-3, та зазначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі - 1%.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що, починаючи з 01.01.2004 року, тобто з дати набрання чинності Закону №1058-IV, пільговий порядок обчислення стажу роботи із застосуванням полуторного розміру, приміняться виключно у момент визначення пенсійним органом наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії. Після прийняття рішення про набуття особою права на пенсію, на стадії обчислення розміру пенсії, періоди страхового стажу вже зараховуються в одинарному розмірі.
Беручи до уваги вищенаведене та той факт, що УПФ призначило пенсію позивачу, розрахувавши страховий стаж позивача у період з 01.01.2004 року по 31.05.2016 року у полуторному розмірі, а обчислило розмір призначеної пенсії, зарахувавши вказані періоди в одинарному розмірі, суд не вбачає протиправних дій з боку відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 відсотків заробітку, у разі призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону №1058-IV.
У відповідності до ч.2 ст.27 Закону №1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу нарахована доплата за понаднормовий стаж згідно абз.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 35 років, що складає 375,90 грн., що повністю відповідає нормам чинного законодавства.
Інше чинним законодавством не передбачено.
Посилання позивача на те, що пенсійним органом не виконується рішення судів є помилковим, оскільки зазначеними рішеннями розглядалося питання виключно в частині відмови у зарахуванні до спеціального стажу, який дає право на призначення пільгової пенсії за віком, роботи позивача у зоні відчуження ЧАЕС у полуторному розмірі та як роботу по Списку №1.
Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві порушення діючого Пенсійного законодавства, і вважає, що зарахування періодів роботи позивача здійснено правомірно.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а тому, довів правомірність своїх дій.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про законність дій відповідача, у зв'язку із чим, позовні вимоги визнає безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.10.2017 року. Про порушення своїх прав дізнався з листів УПФ у травні, липні 2018 року, згідно яких його проінформовано про перерахунок його пенсії.
Таким чином, лише після відповіді пенсійного органу позивач реалізував своє право, відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, тобто в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду в частині визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Відповідно клопотання відповідача про залишення без розгляду позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.295-297 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Смолій