ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 березня 2020 року м. Київ № 640/25256/19
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді головуючого Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 185 414,36 грн від 20.11.2019, винесену в межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Полінським Вячеславом Андрійовичем та визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 369,00 грн від 20.11.2019, винесену в межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Полінським Вячеславом Андрійовичем.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з неї фактично не стягувалась заборгованість в примусовому порядку за виконавчим провадженням № 47726862, а тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що спірні постанови прийнято правомірно та не підлягають скасуванню.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Оболонським районним судом міста Києва прийнято рішення від 26.02.2014 у справі № 756/1944/13-ц за позовом TOB «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 1 854 143,64 грн.
На підставі вказаного рішення РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 47726862 щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1 854 143,64 грн на користь стягувача TOB «Кей-Колект».
Крім того, на підставі зазначеного рішення суду Святошинським РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 52627511 та № 52628109 щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь стягувача TOB «Кей-Колект» в розмірі 1 854 143,64 грн та 3 441,00 грн відповідно.
В межах виконавчого провадження № 52627511 31.10.2019 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагодою О.С. на підставі акта передачі майна стягувача в рахунок погашення боргу, складеного Сувало М.С. начальником Святошинськкого районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві від 17.10.2019 року посвідчено свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися(вся) відповідно до якого майно, жилий будинок площею 90,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 3210945600:01:051:0014 були передані TOB «Кей-Колект».
Відповідно до довідки від 26.06.2019 № 735830 TOB «Кей-Колект» вбачається припинення зобов'язань позивача згідно з договором поруки та про відсутність заборгованості.
TOB «Кей-Колект» 01.10.2019 №б/н (вх. № 20572 від 01.10.2019) до Подільського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві подано заяву про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 47726862 без виконання, відкритим відносно ОСОБА_1 .
В межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Полінським Вячеславом Андрійовичем винесено постанову від 20.11.2019 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 185 414,36 грн та постанову від 20.11.2019 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 369,00 грн.
Згідно зі ст.1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Приписами ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 40 та 42 Закону передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема ч.3 ст.40 Закону унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.42 Закону на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких ч.1 ст.42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до п.1-3 ч.1 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Водночас, повернення виконавчого документу за заявою стягувача не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого приватним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документу, що і мало місце в даному випадку.
Вищезазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.02.2018 у справі № 910/1587/13, від 19.09.2018 у справі №804/8289/16.
Разом з тим, відповідно до п.22 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (надалі також - Інструкція), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені першою частиною статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи поверненні виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначається підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягнутої суми, якщо за виконавчим документом проводилось стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до вказаного підпункту у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.
При стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Аналогічну правову позицію з подібних правовідносин встановлено Верховним Судом постановах від 19.06.2019 по справі №824/172/18-а, від 28.02.2019 по справі №819/1116/17.
Щодо створення умов для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувачу без фактичного його виконання органом державної виконавчої служби свідчать і положення ч.5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Разом з тим, суд наголошує, що виконавчий документ повернуто без фактичного виконання, в постанові про повернення виконавчого документа не вказано результату стягнення грошових коштів за кредитним договором повністю або в частині на користь стягувача. Таким чином, державним виконавцем протиправно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 20.11.2019 у ВП № 47726862.
Щодо постанови про стягнення витрат виконавчого провадження суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої та другої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до абзаців 2 та 3 частини третьої статті 42 вказаного Закону, витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Аналогічна норма передбачена частиною 10 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5, затвердженим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1300/29430 встановлено види та розмір витрат виконавчого провадження.
Розділу І вказаного наказу встановлено перелік видів витрат виконавчого провадження, відповідно до якого витратами виконавчого провадження є: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; банківські послуги при операціях з іноземною валютою; сплата судового збору.
Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Розміри витрат виконавчого провадження встановлені в Розділі ІІ вказаного наказу, а саме: розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах; розміри витрат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10.10.2013 №967/1218/869 «Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2013 за № 1887/24419; розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»; розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 5 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості розшукових дій, визначених законодавством; розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 8 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до ставок судового збору, затвердженого Законом України «Про судовий збір»; розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.
Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п'яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.
Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг.
Приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.
Водночас, пунктом 2 розділу VI Інструкції передбачено, якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9 - 15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
З оскаржуваної постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, винесених приватним виконавцем на підставі статті 42 Закону України "Про виконавче провадження", стягнуто з позивача 369,00 грн витрат виконавчого провадження.
Однак, в порушення зазначених вище приписів чинного законодавства, в оскаржуваній постанові не зазначено видів та сум витрат, які понесені приватним виконавцем.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 287, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 185 414,36 грн від 20.11.2019, винесену в межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Полінським Вячеславом Андрійовичем.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 369,00 грн від 20.11.2019, винесену в межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Полінським Вячеславом Андрійовичем.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 857,83 грн (одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім гривень 83 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (адреса: 04208, м. Київ, пр-т Георгія Гонгадзе, буд. 5-б, код ЄДРПОУ 34482497).
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (адреса: 04208, м. Київ, пр-т Георгія Гонгадзе, буд. 5-б, код ЄДРПОУ 34482497).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко